72. Приватний інтерес і суспільне благо в традиції меркантилізму і утилітаризму

Меркантилізм - категорія , витіснення натурального господарства ринковими відносинами. Багатство держави виражає себе в наявних накопичених грошах. Це власне право кожного.

Утилітаризм (лат. – користь, вигода) – 1) принцип оцінки всіх явищ з точки зору їх корисності, можливості слугувати засобом для досягнення конкретної цілі. 2) Напрямок в етиці, який вважає користь основою моральності і критерієм людських вчинків. Суспільство повинно бути побудоване так, що всі її представники досягали найбільшого балансу задоволення, але певна селекція потрібна і бажана. Жодна проблема не може бути оголошеною негідною. Всі індивіди повинні піклуватися один про одного. Якщо суспільство вирішило відмовитися від задоволення бажань, то не тому, що воно є хибним а тому, що його задоволення є деструктивним і негативно впливатиме на баланс задоволення. Значущість певного закону, проявляється в термінах індивідуальної корисності – дилема ув`язнених . Основа моралі – корисливість, яку Бентам (засновник течії) ототожнював з на солодою. Виходячи із натуралістичного і поза історичного розуміння природи людини, кінечне призначення моралі в тому, сприяти природному прагненню людей переживати насолоду і уникати страждань.

№ 73 Праця, виробництво і дія у філософії Г. Арент “становище людини”

• Праця ніколи не позначає закінчений продукт; зневага до примусової праці( це праця рабів, ремісників);, їх зусилля незалешають нічого після себе – задоволення потреб. За Арістотелем саме у праці вироджується наше тіло; В Античності праця нашого тіла – рабська - піддтримка життя. Інституція рабства в античності спроба і спосіб вилучити з життя людини працю, тому що все що наближенне до тваринного є поганим не людським.Ознака процесів праці – вони не залишають нічого за собою, а результат їх зусиль споживається швидше, ніж ці зусилля затрачаються – засіб репродукції.

• Робота – засіб винаходу нових об’єктів. Знаряддя та інструменти, що можуть полегшувати зусилля праці – продукти роботи; продукти роботи неналежать до процесу споживання; основна мета відкриття знарядь та інструментів; спеціалізація роботи супроводжується завершеним продуктом

• Дія: умова дії – людська множинність – унікальних істот; мовлення і дія – спосіб появи людей один перед одним; життя без мовлення і дії – буквально мертве життя, бо відбувається не серед людей; саме зі словом та ділом ми входимо в людський світ і це подібно до другого народження; тобто дія початок не чогось, а когось – людини; мовлення робить людину унікальною серед рівних. В сфері дії виявляється сфера належного – тут сфера свободи – і це може бути лише в людській згуртованості; у дії людина вільна і вона стверджує себе як людину; утримування від дії утримування від усієї сфери людських стосунків. Дія проявляється у сфері свободи.

№74 Засадничі ідеї теорії справедливості Дж. Ролза, концепція моральної особи і ідеї добре організованого суспільства.

“ Теорія справедливості” 1971, справедливість як честність. Витоки – теорії суспільного договору; природний стан за завісою незнання; виводить два принципи справедливості які відповідають данному суспільству.

Засадничі ідеї справедливості Ролза: - концепція моральної особистості:

1) людина є моральною особистістю від народження; 2) вона поміркована – діє виходячи із громадської концепції справедливості – діє відносно інших на тих підставах, які інші можуть схвалити; 3) коли особа бачить, що соціальні інститути діють згідно з принципами справедливості – вона і сама робить свою частину спільної справи; 4) особа є раціональною – здатність на особисту концепцію блага(її реформувати і реалізувати).

3 типи акторів: 1) сторони в первинній позиції; 2) громадяни у добреорганізованому суспільстві; 3) емпіричні індивіди – ті, хто здатні обговорювати теорію справедливості, як політичну концепцію.

Добреорганізоване суспільство: - суспільство система довготривалої співпраці; -співпраця спрямовується визначеними громадськістю правилами( пр. оподаткування); - є скоординовані умови співпраці – учасник їх приймає якщо і інші приймають; - ідея взаємності осіб, які зайняті в співпраці; - кожен сам визначає благо якого він бажає досягти в співпраці; -суспільство є закритим у нього входять з народження і виходять зі смертю; - тут забезпечуються першість основних свобод і можливостей. З цього: 1) всі приймають однакові принципи справедливості і знають, і знають що їх приймають всі; 2) базова структкра суспільства відома громадськості – задовільняє цим принципам; 3) громадяни мають дієве почуття справедливості і тому коряться соціальним інститутам.