1.2 Цілі, завдання та функції волонтерської діяльності в суспільстві

Варто зазначити, що не лише громадські організації, але й кожна із держав теж намагається розвивати волонтерських рух. Про це свідчить діяльність ЦССМ в Україні, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Волонтерські служби при ЦССМ поступово стали одним із напрямків державної молодіжної політики [ 17, с. 31 ].

На сьогоднішній день існує, наприклад, в м. Києві, принаймні три фактори, які уможливлюють запровадження волонтерство в суспільне життя:

1. наявність користувачів соціальних послуг та поля для волонтерської діяльності, яке можуть запропонувати недержавні громадські організації;

2. наявність потенційних волонтерів, яких можна залучати, організовувати, навчати;

3. існування світових моделей волонтерства та методичних рекомендацій щодо роботи волонтерського сектора, які поступово впроваджуються методом тренінгових занять для підготовки тренерів [ 31, с.122 ].

Завдання, які можуть бути виконані волонтерами, зазвичай цілком відповідають завданням оплачуваного персоналу, а волонтери використовуються, як асистенти або помічники в тих сферах діяльності, які залишаються важливими на досягнення цілей програми.

Робота волонтерів повинна бути організована ефективно і вестися професійно. Волонтерами може виконуватися будь-яка робота, а не тільки елементарні речі, що не вимагають професійної підготовки. Волонтер – це не тільки помічник, чи соціальний працівник, що піклується про оточуючих, він може бути вчителем, фахівцем з комп’ютерів, політиком, інженером або дизайнером.

Визначаючи завдання для волонтерів, організації повинні орієнтуватися на індивідуальні можливості кожного. Волонтери можуть виконувати завдання, що не відносяться до постійних оплачуваних робіт; принести нові ідеї в організацію; створити і поширювати суспільну думку про організацію; залучати нових людей в організацію, допомогти при зборі коштів; заохочувати громадську активність [22, c.58].

Волонтери можуть займатися справами, якими б ніколи не стали займатися на оплачуваній роботі. Волонтери, що віддають свій час і зусилля організації, хочуть бути її частиною, вони хочуть мати права голосу і впливати на рішення організації. Фактично те, що інші цікавляться їхньою думкою і враховують точку зору підтверджує значимість волонтерів для організації. Можливість впливати навіть на найменшу частину роботи організації є спеціальним видом мотивації, тому що людина почуває себе частиною організації в цілому [ 38, с. 9 ].

До найбільш типових форм роботи з різними групами волонтерів належить: лекція як базовий метод при навчанні волонтерів у Всеукраїнській школі волонтерів; бесіда на заняттях для волонтерів для більш плідної взаємодії з групою, для закріплення матеріалу та вивчення нового, для визначення настрою групи; ділова гра на заняттях з різних напрямків соціальної роботи для ефективного засвоєння матеріалу та набуття практичних навичок «мозковий штурм» на заняттях волонтерів для стимулювання вивчення тієї чи іншої теми та більш ефективного навчання; дискусія з волонтером або з групою волонтерів з найбільш актуальних гострих питань, тем; колоквіум, як форма обговорення проблеми за участю більшості членів групи; семінар-практикум для волонтерів та працівників соціальних служб з метою подальшого засвоєння теоретичних знань, тренінг для волонтерів з метою більш ефективного вивчення теми навчання; конференції для працівників та волонтерів ССМ, з метою обміну досвідом та напрацювання методик викладання та навчання волонтерів; «круглий стіл» для волонтерів з залученням державних та громадських структур з метою обговорення взаємодії з питань функціонування школи волонтерів, розвитку волонтерського руху; збори волонтерів центрів ССМ для обміну досвідом та напрацювання нових форм роботи з різними категоріями молоді [32, с.83 ].

Волонтерство не має релігійних, етнічних, вікових, політичних і географічних обмежень. Брати участь у добровільних діях може кожний. Добровольчі ініціативи розповсюджуються на будь – яку сферу людської діяльності – роботу з соціально незахищеними верстами населення (інвалідами, людьми похилого віку, маргіналами); робота в рамках неформальної освіти, спрямованої на інкультурне спілкування; розвиток проектів, які зміцнюють дух соціальної терпимості; миротворча діяльність, розв’язання конфліктів; екологічний захист; активізація населення у глибинці тощо [ 22, с. 45 ].

У період глобалізації та постійних змін світ стає меншим, більш незалежним, більш складним. Волонтерська діяльність – індивідуальна чи колективна – є способом:

– підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади.

– використання кожною людиною своїх прав та обов’язків, як члени певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж всього свого життя, реалізуючи весь свій людський потенціал.

– взаємодії між людьми незважаючи на всі відмінності для спільного життя у здоровому, стабільному суспільстві для спільного вироблення нових способів вирішення проблем, які виникають [ 33, с. 92 ].

На нашу думку, суспільство повинне прагнути такого розвитку волонтерства, який би:

1. 1.збільшив залучення всієї спільноти у процес визначення та розгляду існуючих проблем;

2. 2.заохотив молодь до лідерства через надання послуг протягом більшої частини життя;

3. 3.надав слово тим, які не можуть за себе говорити;

4. 4.надав можливість усім займатися волонтерською діяльністю;

5. 5.додав, але не замінив відповідальності інших секторів та зусиль оплачуваних працівників;

6. 6.дав змогу людям постійно здобувати нові знання та навички і повністю розвивати їхні особистий потенціал, впевненість у власних силах та творчі здібності;

7. сприяв єдинній, національній та глобальній солідарності;

Ми вважаємо, що волонтери та організації на користь яких вони працюють повинні спільно нести відповідальність за:

• створення середовища, у якому до праці волонтерів ставилися з розумінням, що дало б змогу досягнути більшого порозуміння щодо кінцевих результатів спільної праці;

• визначення критеріїв участі волонтерів включаючи визначення умов укладання угод з волонтерами для вироблення певної політики роботи з волонтерами, що дало змогу ефективніше використовувати працю волонтерів;

• забезпечення відповідних гарантій для волонтерів та тих кому вони надають свої послуги;

• забезпечення волонтерів відповідними навичками, постійним оцінюванням й визнанням;

• забезпечення доступу до волонтерської діяльності усім людям, без будь-яких обмежень, щодо фізичного, економічного, соціального чи культурного становища.

Соціальним службам необхідно продумати методи заохочення волонтерів. Дуже часто люди забувають, наскільки важливо заохочувати тих, хто працює на них. Із заохочення демонструють наскільки організація вміє цінувати людей. Волонтери теж повинні відчувати вдячність за свою працю. Найважливіша нагорода – слово спасибі. Створення сприятливої атмосфери для роботи, звернення до волонтерів по іменні, присвята їм вільного часу – теж нагорода.

Хоча б один раз у рік координатор повинен організувати загальні збори волонтерів і персоналу і висловити подяку за підсумками за рік. У цей момент дуже важливо нагадати кожному про місію, структуру і політику організації. Так волонтери можуть побачити своє місце в цілісній структурі. Таке відношення особливо важливе в рамках рутинної роботи. Розглядаючи себе в контексті цінностей і успіхів організації, волонтер одержав ефективну мотивацію [34, с. 46].

Інші форми заохочення волонтерів включають:

• святкування Дня Волонтерів;

• поздоровлення з Днем народженням;

• вручення значка із логотипом організації;

• запрошення волонтера на неофіційні зустрічі команди;

• допомога волонтеру в підвищенні кваліфікації.

Важливо використовувати різні форми заохочення волонтерів; наприклад, не кожній людині подобається, коли його хвалять у присутності великої аудиторії, вручають чи дипломи дають інтерв'ю для преси. Заохочення разом зі стимулюванням робить свій внесок у створення гарної робочої атмосфери і підвищення ефективності праці [ 9 ]. Організація не повинна забувати також забезпечувати волонтерів тими ж соціальними пільгами, що мають усі працівники, такими як: обід на роботі (звичайна практика в Центральній і Східній Європі), захисний одяг, різні знижки.

Найбільш важливі завдання:

• Визначення значення слова "волонтер", що важливо у визначених ситуаціях.

• Визначення кола діяльності волонтерів в соціальній службі.

• Опис характеристик людини й умінь, очікуваних організацією від волонтера.

• Розуміння потреб як волонтера, так і організації.

• Розробка процесу прийому волонтерів.

• Проведення загальних інформаційних збори і первинних співбесід.

• Опис посадових обов'язків.

• Координоване навчання і розвиток волонтерів.

• Розуміння місії організації.

• Підтримка і контроль волонтерів.

• Роз'яснення взаємин між волонтерами і персоналом.

• Створення системи заохочення волонтерів.

• Вироблення гідного процесу відсторонення волонтерів.

Так, як більшість волонтерських угрупувань виникають стихійно та беруть участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки волонтерського руху [35, с. 40]. Головну роль у зміцнені позицій добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів.

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху залишаються передусім труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитися з історією руху інших країн, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Часто керівники організації, які залучають до роботи волонтерів, ігнорують їхні навчання сподіваючись тим самим заощадити кошти і час. Таке ставлення є хибним і зводить волонтерський рух до процесу використання безоплатної робочої сили. Відсутність навчання позбавляє добровольця можливості певних досягнень і росту компетентності. Що в свою чергу знижує мотивацію до роботи. На нашу думку: по-перше, постійні семінари і тренінги дають можливість забезпечувати психологічну підтримку; по-друге, семінари і тренінги дозволяють набути нових знань і навичок; по-третє, семінари сприяють формування у волонтерів інтересів до справи [ 37, с. 13 ].

Навчання на досвіді передбачає і супервізія. Супервізія має вигляд періодичного консультування з приводу окремих ситуаціях, обміну інформацією. Обсяг супервізії має відповідати роботі і досвіду волонтеру. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недоліків у роботі. Супервізія забезпечує підтримку на професійному рівні. Але волонтер повинен відчувати позитивне підкріплення у вигляді емоційної підтримки. Ефективність спілкування і доступність організатора волонтерів завжди життєво необхідні для підтримки волонтерів. Це допомагає розвинути впевненість здібності та підвищити самооцінку на особистісному рівні. Організатор повинен помічати ознаки дистресу, які виникають наприклад через хворобу, втрату або сімейні проблеми [ 33, с. 39 ].

Сутність волонтерства в тому,що члени цього руху - волонтери надають безкорисливу допомогу тим, хто її потребує. Волонтерство залучає громадян до участі у зміні всіх сторін життя на краще, формування нових відносин у суспільстві, що в цілому сприятиме вирішенню багатьох проблем сьогодення. Воно широко розвинене у світі й розглядається як глобальний процес об'єднання людей, які прагнуть зробити внесок на благо свого та світового співтовариства.

Добровільність, добровільний вибір, як відображення особистої позиції, - це основний принцип волонтерства. Відомо, що людина може максимально реалізувати себе в будь-якому виді діяльності, якщо вона працює без примуса, добровільно. Відмінною рисою волонтера є те, що, виконуючи ту чи іншу роботу, волонтер усвідомлено йде на повну відсутність грошової винагороди чи погоджується свідомо на значно занижену оплату своєї праці, маючи при цьому реальну можливість за свої послуги одержати більш високий заробіток. Ще одна найважливіша відмітна ознака волонтерства – це соціальна значимість роботи, яку виконують волонтери.

Волонтерство - це можливість людині відчути себе громадянином, зробивши реальний внесок у розвиток свого співтовариства. Нас дуже довго «годували» розповідями про те, що всі значимі речі звужуються на макрорівні. Але життя показало, що і глобальні зміни в житті навколо нас можуть початися з малого вчинку – з посадженого дерева, з допомоги ближньому. Вчинок волонтера спричиняє не тільки конкретну дію, але й позитивний приклад, який можуть наслідувати и інші [ 3, с. 9 ].

Волонтерство – одна з найефективніших форм роботи з різними категоріями клієнтів. Воно є не вичерпним джерелом буття громадської освіти, дає людині можливість реалізувати себе у служіння суспільству. Велика кількість громадських організаціях поєднує молодих людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціальних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі та надання допомоги іншим в їх розвитку, соціальному становленні, інтеграції у суспільство тощо. Така діяльність потребує від добровольців не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з психології, соціальної педагогіки, соціології, медицини, юриспруденції тощо; волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками населення, знайомитись із кращим, як вітчизняним, так і зарубіжним досвідом роботи [15,c .150].

Волонтерами стають люди всіх віків і професій з різних сфер і прошарків суспільства. Вони дуже люблять своє заняття і віддають частину своїх сил, часу, знань на благо інших людей і суспільства в цілому. Сьогодні активно діють тисячі волонтерських організацій, що зосередили свою увагу на подоланні нестатків і відстоюванні інтересів громадян. Ці організації й окремі волонтери демонструють прагнення, готовність і здатність у служінні людям [15, с. 163]. Новий час приніс нам ясне розуміння того, що пішли в минуле часи, коли рішення всіх суспільних проблем громадяни очікували лише від держави. Осмислюючи свою громадянську позицію, замислюючись над тим, як ми можемо бути корисні своїй країні та своїм співвітчизникам, ми діємо, віддаючи свої сили, знання, талант безкорисливому служінню людям. Як результат змін, що відбуваються, формується громадянське суспільство, сила й рівень розвитку якого залежать від ступеня залучення всіх його членів у творчу діяльність. Але сила громадянського суспільства залежить безпосередньо й від того, наскільки держава, як інститут влади, розвиває та заохочує ініціативу своїх громадян, створює інфраструктуру для реалізації потенціалу людей, які добровільно беруть участь у розбудові країни [ 39, с. 103].

Уряди більш ніж 80-ти країн, у число яких входять і найбільш розвинені країни світу, визнали і сприяють розвиткові у своїх країнах національного волонтерського руху, розглядаючи його як діючий інструмент розвитку суспільства. Сьогодні волонтерський рух має глобальний характер.

Ось, що про волонтерство пише Кенн Аленн, президент Американської волонтерської організації «Крапки світла» (Points of Light): «Волонтерство існує скрізь, де є люди, які піклуються про інших і про проблеми суспільства» [25, с. 13].

Але всі потенційні волонтери важливою умовою називають можливість самореалізації, поважне ставлення до своєї діяльності.

Волонтерство прагне досягнення двох важливих результатів:

• Воно допомагає у створенні стабільного суспільства.

• Воно доповнює послуги, надані урядом (і бізнесом - коли ці послуги нерентабельні, але необхідні суспільству) [ 40, с. 83 ].

Основні принципи волонтерського руху:

1. Волонтери визнають право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їх расової належності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища.

2. Волонтери поважають гідність та культуру всіх людей.

3. Волонтери надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства та братерства.

4. Волонтери визнають однакову важливість особистих та колективних потреб, сприяють колективній їх реалізації.

5. Волонтери ставлять перед собою мету перетворити волотерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями а не користувачами.

6. Стимулює почуття відповідальності, заохочує сімейну, колективну, міжнародну солідарність [ 9 ].

Для того, щоб бути волонтером треба мати такі людські якості: любов до людей, доброту,милосердя, комунікабельність, вміння спілкуватись, розуміння проблем іншої людини, співчуття, терпіння порядність уважність бажання допомагати вирішенню проблеми, безкорисливість, відвертість, відповідальність, відкритість, привабливість. Навички необхідні волонтеру: комунікабельність, грамотність, ерудиція, розуміння проблеми іншої людини, любов до людей, доброта, вміння вислухати, організаторські здібності, мобільність, наполегливість [14, c.35].

Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основоположних засадах:

• добровільність та доброчинність;

• законність;

• гуманність та гідність;

• спільність інтересів і рівність прав її учасників;

• гласність;

• відповідальність;

• конфіденційність.

Серед усіх існуючих ресурсів волонтерського руху перш за все можна виокремити людські ресурси, оскільки волонтери є люди, які на засадах добровільності беруть участь в роботі державних та громадських організацій. Відповідно до віку, соціальні ролі та соціального статусу можна виокремити грипи добровільних помічників. Серед цих груп волонтерами можуть стати не тільки особи, які досягли 18- річного віку.

Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкуватися з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля. Питання надання конкретної соціальної допомоги, як правило, для них не є визначальним [ 16, с. 35].

Професійна кваліфікація волонтерів – підлітків звичайно досить низька, проте вони володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія волонтерів є незамінною у практичній діяльності:

1. Підлітки абсолютно мобільні, тому роботу, пов’язані із поїздками, виходами на вулиці, відвідування, скажімо дітей - інвалідів вдома, проведенням ігротек на вулицях, виконують дуже добре.

2. У підлітків немає комунікаційних проблем з дітьми і підлітками – об’єктами соціальної роботи, на яких спрямована значна частина програм,що реалізується. Це дозволяє через волонтерів мати будь - яку інформацію для широкого кола дітей та молоді, а також для груп ризику. Наприклад: програма «Молодіжний барометр», що реалізується соціальною службою для молоді м. Києва разом з Українським інститутом соціологічних досліджень за фінансової підтримки ЮНІСЕФ. Суть проекту полягає в тому, що соціологічні опитування молоді та підлітків проводяться не силами дорослих інтерв’ютерів, а однолітками респондентів.

3. Підлітки із задоволенням включаються в організацію та проведення дозволених форм роботи, оскільки однією із причин вступу у волонтери є бажання організовувати власне дозвілля.

4. Бажання підлітків оволодіти новими знаннями дозволяє підключити їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук нових форм і методів [ 27, с. 15 ].

Волонтери - підлітки із задоволенням працюють як у великих, так і у малих групах. При цьому за якісної організації волонтерської роботи підлітки можуть працювати до 5 днів на тиждень по 2 - 3 години [24, с. 248 ]. Досвід показує, що чим цікавіша підліткам робота, яку вони виконують, тим частіше вони готові включатися вони готові включатися до неї. Справа ще і в тому для підлітків кілька годин вільного часу на день є нормою, і якщо цей час витрачається на соціально значущу працю – це вирішення проблем для самого підлітка, його сім’ї та організаторів волонтерського руху.

Водночас деякі підлітки приходять у волонтерство з метою розвитку своїх комунікативних здібностей, знаючи заздалегідь, що для них поки що є проблемою. Тому бажання волонтерів - підлітків співпрацювати треба не лише використовувати, але й розвивати. Для підлітків, які не можуть працювати у великих і малих групами, можлива індивідуальна робота, пов’язана з особливими навичками і нахилами: малюванням, літературними здібностями, умінням працювати на комп’ютері, знанням іноземних мов тощо.

При організації роботи підлітків - волонтерів слід мати на увазі, що значна їх частина затримається у волонтерському загоні: підлітки перебувають у пошуку, пробують себе в різних ролях. Волонтерство, звичайно, є одним із можливих варіантів соціального, самоствердження, але не єдиним. Тому хтось із підлітків залишиться надовго, а для когось це буде одним із апробованих та залишених варіантів. Проте частка тих, хто займається залежить від того, настільки серйозно дорослі підходять до використання діяльності волонтерів - підлітків.

Для волонтерів - підлітків дуже важливими є увага до роботи, яку вони виконують, рівні права у стосунках із старшими, оцінка не лише з боку дорослих (соціальних працівників, батьків тих дітей, з якими вони працюють, вчителі), але й однолітків. Саме визнання їхньої роботи в очах однолітків стає визначальним у вирішенні питання продовжувати волонтерську роботу чи ні [27, с. 18].

У зв’язку з цим дуже складною є проблема, в яких саме видах соціальної роботи доцільно використовувати волонтерів - підлітків. Досить часто це технічна робота – розповсюдження афіш, доставка друкованої продукції, заповнення анкет. Це припустимий варіант, але варто відстежити мотивацію, важливість роботи, яку вони виконують. Волонтери - підлітки надзвичайно корисні у проведенні ігрових форм соціальної роботи, роботи з інвалідами, в пре - центрах.

На нашу думку сутність і зміст волонтерства в тому,що одна людина надає щиросердечну допомогу іншій і отримує від цього задоволення. Цей рух розкриває, показує нам справжні цінності життя, показує, що в цьому жорстокому житі є місце справжнім людським почуттям: добропорядність, взаємодопомозі і іншим духовним цінностям

РОЗДІЛ ІІ