18. Поезія т.Шевченка в дитячому читанні. Тема знедоленого дитинства.

У дитяче читання увійшли всі твори Шевченко про дітей, яких поет любив ніжно і щиро. У спогадах сучасників про Т.Г.Шевченка знаходимо чимало свідчень про уважне ставлення і любов поета до дітвори. Тема дитинства тісно поєднана в творчості Т.Шевченко з темою жінки-матері і трудівниці.

У ранній поемі “Катерина” Т.Г.Шевченко з глибоким співчуттям розповідає про поневіряння і смерть зганьбленої паном дівчини. Образ Катерини – жертви панської сваволі – подається поетом як соціальна трагедія дівчини-селянки в кріпосницькому суспільстві. ще з більшим драматизмом розкрита трагедія матері, яка весь вік трудиться в чужій хаті, ніжно доглядає власну дитину, не сміючи признатись у материнстві, в поемі “Наймичка”. Ніхто до Шевченка з такою силою і глибиною людських почуттів не оспівав жінку-матір і трудівницю.

У вірші “Сон”, який увійшов у дитяче читання, Шевченко змальовує образ матері й дитини в умовах кріпосництва, висловлює мрії і сподівання селянства про майбутній справедливий суспільний лад. Поет вдається до форми сновидіння, щоб протиставити сувору дійсність вимріяному вільному життю, яке приснилося нещасній жінці.

Мотиви безрадісного дитинства звучать в автобіографічному вірші Шевченка “Мені тринадцятий минало”, в якому до болю трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя.

Тема дитинства – специфічна тема дитячої літератури. для Т.Шевченка, як і для більшості прогресивних письменників минулого, ця тема мала один яскраво виражений аспект – вона розкривалася через показ знедоленого дитинства. У поета вона ще тісно пов’язувалась з картинами його власного сирітства.

Є в Шевченка окремі поезії, позначені світлими, життєрадісними барвами, це переважно ті, що зображують дуже раннє дитинство (“І досі сниться: під горою…”). Глибока увага до дитини, добре знання психології знайшли відображення в образотворчому мистецтві Шевченка.

19. Художня довершеність пейзажних творів т.Шевченка.

Тема природи належить до специфічних тем дитячої літератури. у багатьох віршах Т.Шевченка створені неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків, викликають у дітей благородні почуття, виховують естетично. Вплив пейзажної лірики Т.Шевченка пояснюється наявністю в ній глибокого ліризму. Незважаючи на суворі умови тюремного життя за гратами каземату, де мучився, але не каявся поет, з-під його пера з’явилася лірична перлина “Садок вишневий коло хати”, пройнята оптимізмом і вірою у творчі сили народу.

Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах “Тече вода з-під явора”, “Ой діброво – темний гаю!”, “Зацвіла в долині червона калина”, “Сонце заходить, гори чорніють”, в пейзажних уривках з поем: “По діброві вітер віє”, “Зоре моя вечірняя”, „Дивлюся аж світає” та багатьох інших. У мініатюрі “ Тече вода з-під явора ” розкішна барвиста природа близька й знайома дітям – тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється звуковими образами: чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. У цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, Т.Г.Шевченко вдається до засобу персоніфікації, що робить її особливо близькою дитячому читачеві. У вірші „Ой діброво – темний гаю!” краса природи поетично мотивована закономірністю змін пір року. Використовуючи метафори поет створює влучні і образні характеристики діброви влітку, восени і взимку.

Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви.