Слухова сенсорна система

Слух є органом чуття людини, який сприяє психічному розвитку повноцінної особистості, її адаптації у соціумі. За допомогою слухового аналізатора людина сприймає і розрізняє звукові хвилі, які складаються з почергових згущень і розріджень повітря.

Слуховий аналізатор складається з 3 частин..

1)рецепторного апарату, що міститься у внутрішньому вусі;

2)провідних шляхів;

3)центру слуху у скроневій ділянці кори великих півкуль;

Слухові рецептори (фоторецептори) містяться у завитці внутрішнього вуха, яка розташована у піраміді скроневої кістки.

Будова слухової системи

Вухо – це орган слуху, який складається з 3 частин..зовнішнього,середнього і внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо складається із вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Зовнішнє вухо призначене для вловлювання звуків. Вушна раковина утворена еластичним хрящем, зовні вкрита шкірою, внизу доповнена складкою-мочкою, яка заповнена жировою тканиною.

Зовнішній слуховий прохід(2,5 см) де відбувається посилення звукових коливань, висланий тонкою шкірою з тонким волоссям і видозміненими потовими залозами які виробляють вушну сірку. Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію.

Середнє вухо складається з барабанною перетинки, барабанної порожнини і слухової труби. На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка яка зовні вкрита епітелієм. З внутрішнього боку перетинки знаходиться барабанна порожнина, всередині якої розташовані з’єднані між собою слухові кісточки - молоточок, коваделко і стремінце. Барабанна порожнина з’єднана з носоглоткою за допомогою євстафієвої труби, яка підтримує однаковий тиск зовні і зсередини на барабанну перетинку. На межі середнього і внутрішнього вуха є перетинка яка містить овальне вікно,

Внутрішнє вухо міститься у порожнині піраміди скроневої кістки і являє собою кістковий лабіринт, всередині якого є перетинчастий лабіринт зі сполучної тканини. Між кістковим і перетинчастим лабіринтом міститься рідина - перилімфа а всередині лабіринту - ендолімфа.

Кістковий лабіринт складається з 3 частин: в центрі переддвер’я, спереду від нього- завитка, а ззаду-півколові канали. Всередині середнього каналу завидки, в завитковому ході міститься звукосприймальний апарат - спіральний або кортіїв орган. Він має основну пластинку яка складається з 24 000 фіброзних волоконець.

Механізми слухової рецепції.

Усі вібрації повітря, води та іншого пружного середовища поділяються на періодичні(тони) і неперіодичні(шуми). Тони бувають високі і низькі. Характеристикою кожного тону є довжина звукової хвилі.

Звукові хвилі - це повздовжні коливання середовища. У 1863 р. Гельмгольц запропонував резонансну теорію слуху. Повітряні звукові хвилі потрапляючи у зовнішній слуховий хід зумовлюють коливання барабанної перетинки, далі коливання передаються через середнє вухо за резонансною теорією коливання ендолімфи спричиняють коливання основної пластинки, волокна якої мають різну довжину, налаштовані на різні тони і становлять набір резонаторів .

Звукові відчуття . Звук що надходить до внутрішнього вуха викликає певні звукові відчуття які розрізняються за гнучкістю(силою звуку) і тональністю(частотою звукових коливань).

Сприйняття звуків різної частоти. Людина сприймає звуки у діапазоні 20-16 000Гц. Звуки частотою до 20 Гц. називають інфразвуками, а понад 16кГц- ультразвуками.

Сприйняття сили(інтенсивності) звуку. Сила звуку - це кількість енергії яка проходить крізь одиницю поверхні за одиницю часу. Мінімальний тиск, який здатна сприймати людина становить 2х10^-5 Н/м2. Абсолютна слухова чутливість – це мінімальна сила звуку який чує людина у 50% випадку його подачі.

Фізіологічна гучність – це суб’єктивно сприйнята сила звуку яка виражається у фонах. Фон – це рівень звукового тиску тону , поріг здорової людини становить 4 фони.

Механізм прийняття звуку.

Звукові хвилі, потрапляючи у зовнішній слуховий прохід, підсилюються у 2-2,5 рази і викликають коливання барабанної перетинки. Основна пластинка на верхівці ширша і тонша, ніж біля основи. При збільшенні частоти коливань починає коливатись основна перетинка. При цьому частота коливань повітря відповідає частоті коливань рідини внутрішнього вуха, тому потенціали дії, що виникають , точно відповідають за частотою звуковим коливанням. Це явище дістало назву мікрофонного ефекту.

Хеморецепція. Хеморецептори є первинно-чутливими рецепторами – це біполярні нейрони, короткий відросток яких проходить між епітеліальними клітинами на хемочутливу поверхню і закінчується чутливими віками.

Нюховий рецептор.

Нюховий рецептор – нейрон який має 2 відростки: дендрит з віками і аксон (нюхове нервове волокно). Довгий тонкий дендрит має невеличке потовщення на кінці - дендритну цибулину. Від неї відходять 10-12 війок, 15-25 мкм, завдовжки 3,1- 0,2 мкм діаметром. Віки містять стандартний набір мікротрубочок (9-+2 пари) вони повільно асинхронно коливаються . Скупчення нюхових рецепторних клітин утворюють ділянки нюхового епітелію, розміщені в нюховій слизовій оболонці.

Механізми нюхової рецепції.

Рецепторний потенціал електротонічно поширюється від війок через дендрит до тіла клітини, де і виникає потенціал дії, що прямує через аксон – нюхове нервове волокно – до нюхової цибулини великого мозку. Вважають , що нюховими рецепторними молекулами можуть бути глюкопротеїди мембрани війок, оскільки вони розміщені лише у верхньому шарі нюхового епітелію, здатні ефективно зв’язувати одоранти , а антитіла до цих глюкопротеїдів пригнічують їх здатність зв’язувати пахучі речовини. Приклавши пару електродів до ділянки нюхового епітелію, можна зареєструвати електроольфактограму, яка відображає сумарну електричну активність багатьох нюхових рецепторних клітин. Кожна рецепторна клітина з високою вибірковістю реагує на певну групу речовин. Тому навіть мізерні зміни у структурі речовини можуть змінити характери реагування на неї.