8.Морфологічний рівень.

Граматична система мови складається з двох рів­нів — морфологічного і синтаксичного. Морфологіч­ний рівень — це система механізмів мови, яка забезпе­чує побудову словоформ та їх розуміння. Морфологія як наука вивчає структуру значеннєвих одиниць мови, які за протяжністю не перевищують синтагматичного слова, тобто словоформи. Донині в науці немає єдиного погляду на основну одиницю морфологічного рівня. Одні вчені нею вва­жають морфему, інші—слово, ще інші—словофор­му. найбільш прийнятною є думка Г. Глісона, підтримана В.Скалічкою, О.Реформатсь­ким та багатьма іншими вченими, що основною одини­цею морфологічної системи мови є морфема. Морфема — мінімальна двостороння одиниця мови, в якій за пев­ною фонетичною формою закріплений певний зміст і яка не поді­ляється на простіші одиниці того самого роду. Одним із найважливіших для морфології є поняття частин мови, які становлять її чітку підсистему. Частини мови — класи слів, які виділяють на основі спільності логіко-семантичних (поняттєвих), морфологічних і синтаксичних влас­тивостей. Деякі вчені пропонували за основу класифікації частин мови взяти якусь одну чи дві ознаки або в разі врахування всіх трьох ознак установити для них певну ієрархію. П. Ф. Фортунатов та його учні вважали, що частини мови мають морфологічний характер і тому виділяти їх потрібно на основі морфологічних ознак. О. О. Шахматов розвивав поняттєву концепцію частин мови (слова, які позначають субстанції, відносив до іменників, слова зі значенням якості, властивості — до прикметників, а зі значенням дії чи стану — до дієс­лів тощо). О.Потебня та І.Мєщанинов підтриму­вали синтаксичну концепцію. Л.Щерба вважав за потрібне враховувати всі три ознаки.

Саме на щербівській концепції й базуються сучасні теорії частин мови і, відповідно, практика віднесення слів до певної частини мови. Найпоширенішими нині є дві класифікації — шкільна і В. В. Виноградова. За шкільною класифікацією виді­ляють десять частин мови, з них шість самостійних (ім, прикм, числ, займ, дієсл, присл), три службових (прийм, спол та частка) і вигук. В.Виноградов до частин мови від­носить не всі слова, а тільки ті, які можуть бути члена­ми речення. Тому, крім семи частин мови (ім, прикм, числ, займ, дієс, прис­л. і категорії стану), він виділяє ще частки мови (власне частки, зв'язки, прийм. та спол.), модальні слова й вигуки.

9.Лексико-семант.Система мови.

Лексико-семантична система — одна з найскладні­ших мовних систем, що зумовлено багатовимірністю її структури, неоднорідністю її одиниць, різноманітніс­тю відображених у них відношень і відкритістю для постійного поповнення новими одиницями (словами та значеннями).

10.Синтаксичний рівень.

11.Проміжні рівні мови.

Поняття системи мови базується на взаємозалежності її елементів. Мовна система не є однорідною, вона має складну структуру, оскільки склад. з більш часткових систем, які назив. рівнями. ідея рівневої організації мови набула вираження в амер. дискриптивній лінгвістиці у серед. 20 ст. Рівні мови – це деякі “ділянки мови”, підсистеми мов. системи, кожну з яких хар. сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи. Виділ. основні і проміжні рівні мови. Морфонологічний рівень – виник на стику фонологічного і морфологічного. Предметом морфонології, на думку Миколи Трубецького, є дослідження морфолог. використ. фонолог. засобів мови. Отже, морфонологія вивчає чергув. голосних і пригол., наголос і сполуч. фонем у складі морфеми і слова (рука-ручка, село-села). Словотвірний рівень – є проміжним між морфологічним і лексико-семантичним. Предметом словотвору є твор. слів на основі морфем, твірних основ, словотрівних моделей. Суть між рівневих зв’язків поляг. у тому, що основна одиниця морфологічного рівня є морфема, використ. для твор. одиниць лексико-семантичного рівня - лексем. Словотвірна система є дуже складною і її складність спонук. появу різних основ. одиниць цього рівня. Це словотвірне значення, тип, модель, ланцюжок і т.д.