12. Просторові, тематичні, часові, асоціативні характеристики просторових об’єктів в гіс.

Просторові елементи. Їх представлення в ГІС. Просторові об'єкти реального світу можна розділити на чотири типи, що легко ідентифікуються: точки, лінії, області і поверхні. Разом вони можуть представляти більшість природних і соціальних феноменів, які ми зустрічаємо щодня. В рамках ГІС об'єкти реального світу явно представляються трьома типами об'єктів з вказаних вище. Точки, лінії і області можуть представлятися відповідними символами, поверхні ж представляються найчастіше або висотами точок, або іншими комп'ютерними засобами.

В ГІС вся інформація - явним чином просторова. Непросторова за своєю природою інформація (ідеї, вірування і ін.) не можуть безпосередньо досліджуватися в ГІС. Процес пошуку просторових представників (spatial surrogates) складний. Доцільно розглянути форми географічної інформації.

Точкові об'єкти - це такі об'єкти, кожен з яких розташований лише в одній точці простору. Це дерева, будинки, перехрестя доріг, і багато іншого. Такі об'єкти дискретні (discrete), в тому сенсі, що кожен з них може займати у будь-який момент часу лише певну точку простору. В цілях моделювання вважається, що в таких об'єктів немає просторової протяжності, довжини або ширини, але кожен з них може бути позначений координатами свого місця розташування. Взагалі точки мають нульову кількість просторових вимірів.

Лінійні об'єкти представляються як одновимірні в нашому координатному просторі. Такими об'єктами можуть бути дороги, річки, кордони, загорожі, будь-які інші об'єкти, які істотно довгі і вузькі. Масштаб, при якому ми спостерігаємо ці об'єкти, обумовлює поріг, при перетині якого ми можемо вважати, що вони не мають ширини. Річки, дороги, загорожі всі мають два виміри при близькому розгляді. Інші лінії, такі як політичні межі, взагалі не мають ширини. Для лінійних об'єктів, на відміну від точкових, можна вказати просторовий розмір простим визначенням їх довжини.

Об'єкти, що розглядаються з досить близької відстані, аби мати і довжину і ширину, називаються областями або площинними об'єктами. Приклади областей, або "двомірних" об'єктів, включають території, займані містом або навіть цілим континентом. При визначенні місця розташування області в просторі виявляється, що її кордон є лінією, яка починається і кінчається в одній і тій самій точці. Окрім вказування місця розташування областей через використання ліній існує ще три характеристики: як і для ліній, ми можемо вказувати їх форму і орієнтацію, а тепер ще і величину площі, яку область займає.

13. Способи організації просторової інформації у гіс.

Важливим моментом у створенні ГІС є вибір способів логічної та просторової організації даних. Для розв’язання завдань, пов’язаних із земельним фондом, необхідно мати два типи картографічної інформації:

• просторову, яка описує положення і форму об’єктів та їх просторові зв’язки з іншими об’єктами;

• атрибутивну інформацію про ці об’єкти.

Із найбільш поширених схем просторового впорядкування інформації в ГІС була обрана організація даних по шарам, коли картографічні об’єкти логічно організовуються в набори тематичних шарів.  У створеній ГІС присутні такі шари:

• землі сільськогосподарського призначення (рілля, сіножаті/пасовища, багаторічні насадження);

• ліси та інші лісовкриті площі (лісові масиви, окремі ділянки лісу, чагарники, деревна рослинність вздовж доріг і річок);

• заболочені землі;

• землі під водними об’єктами (річки, озера, водосховища);

• забудовані землі (населені пункти);

• землі природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;

• інші землі (об’єкти інфраструктури, кар’єри, місця поховань тощо);

• дорожня мережа (основні дороги та магістралі);

Важливою характеристикою ГІС є модель поданням просторових даних, тобто система, яка відображає (відтворює) об’єкти. Ми скористалися найбільш поширеним векторним поданням даних. Для найкращого використання створеної ГІС необхідно було застосовувати векторно-топологічну модель, яка описує не лише геометрію об’єктів, але й топологічні відношення між ними.