Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи геоморфології Стецюк.docx
Скачиваний:
117
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
3.55 Mб
Скачать
  1. Механізм абразії,

  1. Поздовжньо-берегового і поперечно-берегового руху відкладів та утворення адекватних їм морфоскульптур

  2. Робота хвиль у береговій зоні полягає у руйнуванні берега і під­водного берегового схилу, у перенесенні осадового матеріалу та утворенні різних денудаційних й акумулятивних форм рельєфу бе­рега.

  3. Абразія — це механічна руйнівна робота морських хвиль: руйну­вання гірських порід, із яких складається берег, відбувається внаслі­док гідравлічного удару прибійного потоку, миттєвої компресії та декомпресії повітря у тріщинах порід унаслідок дії прибою та бом­бардування й оброблення гірської породи уламками цієї або іншої породи. Цей вид абразії називають механічною абразією.

  4. Руйнування порід на березі може відбуватися також унаслідок розчинення водою певних порід (хімічна абразія) або її термічного ефекту (термічна абразія).

  5. Руйнування берегового схилу завершується виробленням певного і профілю абразійного берега (рис. 122). Як приклад розглянемо гіпо- | тетичний береговий схил, який зазнає оброблення механічною дією хвиль. Спочатку біля урізу води внаслідок руйнування гірських порід прибійним потоком утворюється вибоїна, яка поступово розширюєть- ; ся в діаметрі і поглиблюється. Це хвилеприбійна ніша. Нижче від неї утворюється слабконахилений у бік моря хвилеприбійний май- |

    1. Рис. 122. Абразійний берег біля Карського моря у районі м. Амдерма (фото В. Стецюка)

  6. данчик, вироблений у тому самому масиві породи, що й хвилеприбій- па ніша. Із заглибленням ніші у масив порід виступ, який нависає над нею, обвалюється і утворюється урвистий уступ — кліф.

  7. Механізм абразійної дії хвиль і прибою на гірські породи, із яких складається берег, досить різноманітний. Гідравлічний удар прибою ефективний лише для нещільних порід. Значно ефективнішим є бом­бардування кліфу твердими часточками — уламками гірських порід. Велике значення має кавітація — явище утворення порожнин усе­редині рідини у тих зонах потоку, де швидкість руху води досягає максимального критичного значення. У місці падіння гребеня хвилі та її руйнування явище кавітації відбувається най інтенсивніше. Руй­нування породи підніжжя кліфу значною мірою зумовлюється також миттєвою компресією та декомпресією повітря у мікротріщинах породи. Стиснення повітря під час удару прибою об кліф спричинює зменшення об’єму повітря, а відплив прибійної хвилі — розрідження, декомпресію. За кілька тисячних часток секунди виникає тиск, який у кілька разів перевищує середню силу гідравлічного тиску під час удару прибою, внаслідок чого відбувається розширення тріщин, утво­рення нових і породи зазнають руйнування.

  8. Маса уламків гірських порід, які обвалилися, опиняється у зо­ні впливу хвилеприбійиого хвильового потоку. Уламки зазнають оброблення тертям один об одного, подрібнюються й округлюються (гранітний гострокутний щебінь, який часто підсипають на ялтин­ські пляжі, за кілька штормів перетворюється на округлу гальку). Крім того, уламки, втягнені хвильовим прибійним потоком у рух, самі стають могутнім чинником руйнування порід підніжжя берегово­го схилу завдяки його бомбардуванню. З виникненням кожної но­вої хвилеприбійпої ніші та наступним обваленням кліф просувається у бік суходолу. Море, таким чином, наступає на суходіл, руйнуючи його край, а кліф залишає позаду себе хвилеприбійний майданчик, який дедалі розширюється. За його значної ширини витрати хвильо­вої енергії під час проходження над хвилеприбійним майданчиком щоразу збільшуються, що відповідно знижує темп відступу кліфу. Тому абразія у міру свого розвитку сама створює умови, які обме­жують абразійний процес. Оскільки розмивання масиву породи від­бувається і під водою, але максимуму досягає поблизу берегової лі­нії, то профіль цієї абразійної платформи набуває виду опуклої кри­вої, яка стає спадистою у бік суходолу. Акумулятивну терасу, що утворилася на прибережній частині морського дна, називають бенчем (рис. 123).

  9. Рис. 123. Зміна контуру аб­разійного берега й утворення абразійної платформи та аку­мулятивної тераси (за Д. Па- новим, 1966):

  10. 1 —5 — послідовні стадії відсту­пання абразійного берега

  11. У верхній частині бенча, особливо за значної його ширини, біля хвилеприбійної ніші створюються умови для нагромадження осадо­вих відкладів незначної товщини, які називають пляж. Вони перебу­вають у зоні впливу прибійного потоку і є дуже рухомими, тому час­то мають ознаки сортування: грубоуламкові відклади поширені в зо­ні прибійного потоку найбільшої сили, а дрібніші — у зоні відкочу­вання.

  12. Відступ бровки або підніжжя кліфу за певний час (наприклад, за рік) називають швидкістю абразії. Остання залежить від параметрів хвиль, складу і щільності гірських порід, висоти й крутості берегового схилу тощо. Зокрема, високі абразійні урвисті береги Північного При­чорномор’я здатні іноді відступати зі швидкістю до 1 — 2 м/рік, тоді як береги, складені з дрібнокристалічних вивержених порід, часто взагалі не виявляють будь-яких помітних ознак відступу.