26. Планування видатків бюдж. На соц. Захист та соц. Забезпечення

Видатки бюджету на соціальний захист населення — це видатки, спрям на підтримку малозабезпеч громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп нас, соц. захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).Планування витрат, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, відбувається на основі економічних нормативів і фінансових норм. Нормативи встановлюються Кабінетом Міністрів України. Державне забезпечення — це форма соц.захисту, яка полягає у наданні соц. виплат та ін соц. послуг окремим громадянам за рахунок дер бюд. Для поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розроблення фінансових норм за категоріями видатків. Фінансова норма — це науково обґрунтований розмір витрат фін. ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю. Розрахунок фінансових норм для бюд установ є таким:1) розрахунок індивідуальних норм за категоріями видатків бюд установ;2) на основі індивідуальних норм — розроблення укрупнених норм;3) на основі укрупнених норм — розроблення зведених норм.

Фінансові норми уточнюються і переглядаються один раз на 5 років. Індивідуальні норми використовуються під час планування на рівні бюджетних установ, укрупнені — на рівні міністерств і відомств, зведені — держави чи області. Бюджетна установа складає кошторис дох і вит, який є осн плановим документом, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

Кошторис має:— загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;— спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.Помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року, називається планом асигнувань.

Асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов'язань і витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним. Установи мають право брати зобов'язання і витрачати бюджетні кошти на цілі та в установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань межах. Керівники установ, яким надано право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених у кошторисах і планах асигнувань, називаються розпорядниками коштів бюджету.Бюджетні установи можуть отримувати позабюджетні кошти — кошти понад асигнування, що виділяються їм з державного або місцевого бюджетів.— на спеціальні кошти;— суми за дорученнями;— депозитні кошти;ін поз. кошти