Соціальний устрій.

З утворенням єдиної держави звання “боярин” почало пов’язуватись з державною службою та стало придворним чином, яким жалував великий князь. Серед бояр була така градація: боярин введений і окольний (дрібні князі або великі бояри).

Вони разом складали Боярську думу і займали вищі посади на державній та військовій службі (конюшого, дворецького, казначея, ловчих, сокольничих, постільничих – з них вийшов Б.Годунов). В ХVI ст. в родословній книзі було записано біля 200 боярських родів.

В цей період починається формування дворянства як служилого прошарку з числа середніх і дрібних землевласників, які отримували землю за службу. Вже в Судебнику 1497 р. згадуються "поміщики" (від "испомесить" за землі, за службу) (феодали звільнялись від державних повинностей, крім військової служби).

Основні види земельної власності:

• вотчина (спадкове землеволодіння);

• помістя (давалось за службу).

Вотчини були:

• родові (передавались у спадок. Продані – могли викуплятись родинами впродовж 40 років);

• куплені – власники могли їх продавати без права викупу родичами;

• жалувальні – могли передаватись у спадок, а інколи давались лише в по життєве володіння

Помістя – видавались за службу і розпоряджатись ними власники не могли. Згодом, щоб залучити синів поміщика на службу, їх "припускали" до користування землею, а з ХУІ ст. маєток залишався в користуванні поміщика-відставника до тих пір, поки його сини не досягнуть потрібного віку. Жінки в спадкуванні участі не брали, їх лише наділяли землею в формі пенсійних виплат.

Володіння землею давало право володіти селянами. Разом з поміщицьким землеволодінням запроваджується панщина.

Важливу роль в об’єднанні Московії відіграла церква. Тому держава в цей час не втручалась в її справи і звільнила від державних повинностей. Духовенство підлягало лише юрисдикції церковного суду.

На селі основним осередком селянського життя була община. Для держави в церкви вона була зручним засобом реалізації фіскальних функцій, а для селян – засобом захисту від свавілля.

Селяни в ХV ст. поділялись на:

• чорнотяглих (чорносошних) – працювали на державних землях;

• приватновсласних (дворові, вотчинні, церковно-монастирські).

Зароджується в маєтках дворян кріпосне право. Для його забезпечення потрібно було обмежити або й заборонити переходи селян.

Судебником 1497 р. (ст.57) переходи обмежувались тижнем до і після Юрієвого дня (26 листопада).

За формою феодальної залежності селян поділялись на такі розряди:

• старожилці – мали своє господарство здавна і несли повинності в повному обсязі (це основне населення общини);

• новоприходці (або новопідрядчики) – селяни, що прийшли в общину недавно і не могли нести податі в повному обсязі;

• серебряники – платили грошовий оброк або сплачували грішми свої борги. У випадку його несплати ставали кабальними людьми. (Так, Євтихій Забойніков взяв у монастиря в борг 2 рубля , за що обробляв його землю, через 13 років вже його син виплатив лише 60% боргу);

• половники – боржники, які працювали з воловини врожаю;

• бобилі – бідні люди не несли тягла, а лише легкий оброк перед державою;

• холопи – низ суспільства, фактично раби феодала. Але він вже не міг (за Судебником 1497 р.) розпоряджатись життям холопа.

Служіння пану в місті вже не тягло за собою холопського стану. Дозволялось відпускати їх на волю. Ставав вільним і холоп – втікач.

Міста стали державною власністю, а населення обкладалося тяглом.

Соціальний склад: феодальна і торгова аристократія, міщани (чорні люди).

Купці – сурожани (торгували з Кримом; - супонна сотня (середні торгівці). Вони звільнялись від тягла і несли державну службу.