3.Виникнення і розвиток полісного ладу (VIII-VI ст. До р.Х.)
В цей період внаслідок бурхливого розвитку продуктивних сил відбуваються великі суспільні поділи праці в дорійців. Йде швидкий процес росту міст і ремесла, пришвидшується розклад родового ладу й зростає рабство –в значній мірі через боргове рабство общинників. Досить часто батьки змушені були за борги віддавати в рабство дітей. Знать формувалась не лише з родової верхівки, а й із розбагатілих торгівців і ремісників.
Стара общинна організація суспільства вже не вдовольняє потреб, тому в VIII – VI ст. йде процес синойкізму – злиття сусідніх общин. Фіви і фратрії ще певний час зберігають своє значення. Поступово відмирає влада царя, її розподіляє між собою родова знать. Оскільки ці процеси супроводжувались погіршенням становища общинників, то заможна верхівка демосу (народу ) часто використовувала це для повалення влади родової аристократії. У випадках, коли в разі перевороту влада зосереджувалась в одних руках, це називалось тиранією. Їх підтримували низи. Так, тиран Кипсел (658-628 рр.), захопивши владу в Коринті вигнав аристократів і поділив їх землю між біднотою. Його син Перианд створив раду землеробів, перетворив культ їх бога Дионіса в загальнодержавний, заснував колонії і стимулював торгівлю. Це перетворило Коринт у багату й процвітаючу державу.
Через тиранію пройшло багато грецьких міст, включаючи Атени. Але цей режим скрізь був не тривалим. Загальною лінією політичного розвитку Греції в VII-VI ст. стало утвердження республіканської форми державного устрою в двох її видах:
а) демократія – панування всієї маси рабовласників і вільних общинників через народні збори;
б) олігархія – панування найзаможніших рабовласників через раду більш-менш вузького складу.
Таким чином, у VII1-VI ст. в Греції формуються міста-держави – поліси, що відрізнялись від більшості міст – держав Сходу.
Поліс являв собою громаду, яка базувалась на античній формі рабства. Для неї були характерними: - приватна власність на рабів і землю;
власником міг бути лише повноправний громадянин;
громадянин міг мати або не мати рабів чи іншу власність.
Поліси, переважно, були рабовласницькими демократіями, в яких повноправні громадяни становили меншість жителів. Як правило, поліси мали невелику територію. Особливо мало в них було орної землі. Тому з кінця VШ ст. до р.х. в полісах гостро стає проблема харчів. Це спонукало греків до колонізації нових територій, які були б ринками збуту і джерелами продовольства.
В цей час піднесення Ассирії на Близькому Сході ослабило торгівлю фінікійців, що дозволило грекам захопити найважливіші торгові шляхи.
Напрямки колонізації:
– Південна Італія;
острови Середземного моря;
північне Причорномор’я;
північ Африки.
Мілет заснував приблизно 75 колоній і став великою торговою державою.
2. Найтиповіші риси грецьких полісів сконцентрувались в Атенах і в Спарті. Держава в Атенах починає формуватись в XIV-XIII ст. до р.х. в Аттиці в період легендарних царів – басилевсів. Найвідомішим царем був Тезей ( приблизно ХШ ст. до р.х.). Саме йому легенди приписують об’єднання навколо Атен 12 общин та поділ суспільства на аристократів – евпатридів, землеробів – геоморів і ремісників – деміургів. Насправді цей процес тривав аж до VП ст. до р.х. коли царський період вже давно минув. Замість басилевсів почали правити старійшини – архонти, яких щороку вибирали з евпатридів. З 683р. обирали 9 архонтів. По закінченню повноважень архонти ставали членами ареопагу – спочатку це була рада старійшин, а згодом - рада знаті. Атенська держава поділялась на 48 навкрарій – територіальних, а не родових, округів. Кожна навкрарія повинна була поставити, і вмплектувати один корабель для атенського флоту.
На кінець VП ст. до р.х. – рабство та оренда. Оренда за 5/6 врожаю (шестидольники), за несплату – боргове рабство сім’ї чи лише дітей. Це призвело до загострення соціальних протиріч, де на боці атенського демоса (вільних) виступили метки (пришлі вільні) . Цим спробував скористатись Кілон і здійснити переворот в встановити тиранію. Але його не підтримали. Проте знать змушена була піти на деякі поступки, головним з яких було письмове закріплення правових звичаїв. Біля 621 р. до р.х. в Атенах перші писані закони Драконта. Їх мета:
захист приватної власності на нерухомість;
суворе покарання за замах на неї;
відмінна кровної помсти у випадку ненавмисного вбивства;
регламентування процесуальних норм обмежувало свавілля суду .
Ще більшого успіху демос добився на початку VI ст. коли, за словами Плутарха " народ повстав проти знатних. Смута була сильна і довго боролись вони один проти одного. Нарешті вибрали спільно посередником і архонтом Солона і доручили йому облаштування держави".
Солон походив із евпатридів, але розорився. Його мета – шляхом поступок демосу підняти добробут і могутність держави. Для цього в 594 році – реформи Солона:
відмінив поземельні борги і знищив боргові камені на наділах боржників ( це було названо Сейсахтея – " струшування “:
назавжди відмінив боргове рабство, а проданих за борги рабів – викупили і повернули на батьківщину;
встановив свободу заповіту, тобто відмінив право виморочного майна, за яким майно померлого попадало в його рід;
провів демократичну цензову реформу. По ній всі громадяни Атен, незалежно від походження, поділялись на 4 розряди:
1-й розряд – громадяни з річним доходом в 500 медимнів зерна (52,5 л);
2-й розряд -300 медимнів або здатні утримувати бойового коня;
3-й – 200 медимнів;
4-й - решта.
Лише громадяни 1 і 2 розрядів мали всю повноту політичних прав, але й мали велику відповідальність. 3-й розряд допускався до державних посад. Але лише з 1 розряду обирали архонта.
Солон змінив політичний устрій Афін. Замість 4 древніх філ він створив новий орган – "раду 400" – по 100 від кожної філи. Вона існувала поряд з ареопагом. Якщо ареопаг здійснював вищий контроль за справами держави і вищий суд, то рада 400 – вирішувала в перервах між засіданнями народних зборів поточні справи. Солон запропонував суд присяжних – геліею, до якої входили всі чотири розряди.
Реформи Солона мали компромісний характер: дали верхівці демосу доступ до влади, але зберігались позиції евпатридів, які пішли на поступки, згодившись ліквідувати боргове рабство. Все це зумовило подальшу боротьбу кланів, яка призвела до встановлення в 560 році до р.х. тиранії Пісістрата. Він вів боротьбу з родовою аристократією в інтересах дрібних і середніх землевласників. Серед них він поділив конфісковану в евпатридів землю, надавав дешеві СГ кредити. Ввів роз’їзний суд. Культ Дионіса зробив загальнодержавним. Збільшив вплив Атен в світі. Вів велике будівництво але ввів податки, що відштовхнуло від нього селян. Після смерті Пісістрата в 527 р. до р.х. його сини не змогли втримати владу. Її спробували захопити евпатриди, але цю спробу зірвало повстання демосу, підтримане Спартою. Перемога демосу була закріплена реформами Клісфена у 509 р. до р.х.:
поділив територію Атики і Атен на 30 територіальних округів – тритій. Кожних 3 тритії утворювали одну нову філу. Філи ділились на первинні адміністративні утворена деми на чолі з виборними демархами. Це остаточно стерло вплив старої родової знаті;
рада 400 була замінена радою 500 ( по 50 чол. від кожної філи). Вона готувала питання і проекти рішень на розгляд народних зборів. (Без цього їх не розглядали). Забезпечував виконання їх рішень. Вирішував побіжні питання між народними зборами;
створено новий керівний орган – колегія із 10 стратегів. Спочатку це був військовий орган, а згодом – вища виконавча влада;
розширено число громадян шляхом надання громадянства багатьом метекам (вільні люди-іноземці, не громадяни ). Можливо, що частині рабів надали права метеків;
запровадив остракізм ( "суд черепків") – таємне голосування на народних зборах черепками. Якщо ім’я людини на ньому повторювалось 6 тис. раз, то вона вважалась небезпечною для існуючого ладу і виганялась з Атен на 10 років без конфіскації майна. Реформи Клісфена завершили тривалий період боротьби аристократії та демосу, закріпили ще ришшу демократію..