- •Поняття і зміст права людини на працю та його конституційні гарантії в Україні.
- •Предмет трудового права.
- •Особливості методу трудового права.
- •Відмежування трудового права від суміжних галузей права: цивільного, адміністративного, права соціального забезпечення.
- •6. Система трудового права і систем трудового законодавства.
- •7. Завдання та функції трудового права.
- •8. Основні принципи трудового права.
- •9. Поняття і система джерел трудового права.
- •12. Постанови Пленуму Верховного Суду України та їх значення.
- •11.Локальні нормативні акти.
- •14. Поняття та класифікація суб’єктів трудового права. Працівники, роботодавці, трудовий колектив,
- •17. Поняття трудових правовідносин та підстави їх виникнення.
- •18. Суб’єкти трудових правовідносин.
- •22.Поняття колективного договору, його сторони.
- •23. Порядок укладення, строк дії колективного договору та відповідальність сторін за його виконання.
- •24. Зміст колективного договору (угоди), класифікація їх умов.
- •27. Трудовий договір: поняття, відмінність від цивільно-правових договорів.
- •31. Форма трудового договору.
- •28. Поняття трудової функції і місця роботи по трудовому договору.
- •35. Правове регулювання випробування при прийомі на роботу.
- •30. Порядок укладення трудового договору.
- •34. Гарантії при прийнятті на роботу. Оскарження необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
- •33. Трудова книжка працівника.
- •36. Строковий трудовий договір та його особливості.
- •37. Контракт як вид трудового договору: сфера застосування, зміст та порядок його укладення і розірвання.
- •38. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.
- •41. Переведення на іншу роботу: поняття, класифікація переведень
- •42. Переміщення працівника, відмінність від переведення.
- •44. Зміна істотних умов праці.
- •45. Припинення трудового договору: поняття, визначення термінів, класифікація підстав.
- •46. Загальні підстави припинення трудового договору.
- •47. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк за ініціативою працівника.
- •48. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника.
- •49. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника в разі змін в організації виробництва і праці.
- •50. Поняття та види дисциплінарних звільнень.
- •51. Розірвання трудового договору в разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
- •52. Додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •53. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб, які не є стороною трудового договору.
- •54. Порядок оформлення звільнення з роботи. Розрахунок із звільненими працівниками.
- •55. Вихідна допомога при звільненні, її розміри та порядок виплати.
- •56. Порядок отримання згоди профкому на звільнення працівника з ініціативи роботодавця згідно кЗпП та Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
- •43. Відсторонення від роботи. Поняття, підстави, суб’єкти, що мають право відсторонити працівника від роботи.
- •57. Поняття і види робочого часу. Нормативи робочого часу.
- •58. Поняття та співвідношення скороченого і неповного робочого часу.
- •60. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування. Чергування.
- •59. Режим робочого часу та його види.
- •61. Поняття і види відпочинку за законодавством України.
- •62. Правовий режим вихідних та святкових днів.
- •63. Поняття та види відпусток.
- •64. Щорічна основна і додаткові відпустки, їх тривалість і порядок надання.
- •65.Соціальні відпустки і порядок їх надання.
- •66. Відпустка без збереження заробітної плати.
- •67. Право працівника на оплату праці та його захист.
- •68. Поняття заробітної плати. Сфери її правового регулювання.
- •70. Мінімальна заробітна плата: поняття та функції, порядок встановлення та перегляду.
- •72. Оплата праці при відхиленнях від нормальних умов праці (нічний час, простой, надурочні роботи тощо).
- •71. Тарифна система та її елементи.
- •69. Системи оплати праці.
- •75. Порядок проведення відрахувань із заробітної плати.
11.Локальні нормативні акти.
До локальних актів, тобто актів що приймаються на рівні підприємства відносяться колективні договори, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення та статути, що приймаються на місцях, накази, контракти і сам трудовий договір.
Всі локальні акти і акти соціального партнерства повинні відповідати умовам законності:
- недопустимість порушення закону з погіршенням становища працівників порівняно з тим, що передбачається законом. Отже, локальні акти мають підзаконний характер;
- локальний акт повинен бути прийнятий компетентним органом і в порядку передбаченим для такого роду актів;
- локальний акт повинен бути виражений в такій формі, яка придатна для сприйняття всіма, кому він адресований.
Будь-який локальний акт, що відповідає зазначеним вимогам поширюється на всіх, незалежно від того, чи голосував працівник за нього чи ні.
14. Поняття та класифікація суб’єктів трудового права. Працівники, роботодавці, трудовий колектив,
Суб’єкти трудового права – це учасники трудових і пов’язаних з ними відносин. Суб’єкти трудового права є загальним поняттям, що включає в себе таку категорію як суб’єкти трудових відносин. А це означає, що суб’єктами трудового права можуть бути як суб’єкти трудових правовідносин, так і інші учасники відноси пов’язані з трудовими відносинами, тобто це тих відносин, які виникають у зв’язку з існуванням трудових відносин, але не пов’язані з безпосереднім застосуванням праці.
До суб’єктів трудового права, в тому числі і до суб’єктів трудових відносин належать фізичні особи-працівники, які добровільно на підставі трудового договору продають свою робочу силу.
Фізичні особи як суб’єкти трудового права мають таку особливість, що перебуваючи одночасно в трудових відносинах як працівники, вони можуть бути роботодавцями в інших трудових відносинах. У зв’язку з цим, як суб’єкти трудових правовідносин фізичні особи мають бути наділені трудовою правосуб’єктністю, що включає в себе трудову правоздатність і дієздатність.
Відповідно до ст. 188 КЗпП України „не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює”.
Категорії правоздатність і дієздатність, якими прийнято оперувати в теорії права, у трудовому законодавстві не закріпилися, на відміну від цивільного права, де містяться норми, що визначають цивільну правоздатність та дієздатність і водночас окреслюють момент їх настання.
Отже, законодавець хоч і встановив мінімальний вік прийняття на роботу, водночас передбачив різний обсяг трудової дієздатності осіб, які не досягли 18 років і повнолітніх працівників, що дає підстави вважати про виникнення трудової дієздатності в повному обсязі з 18 років
За загальним правилом, трудова дієздатність громадян за законодавством України виникає з 16 років.
Донедавна громадянин виступав роботодавцем з 18 років – з настанням повної цивільної дієздатності; таким же чином вирішувалось це і на практиці. Однак, Законом України „Про підприємництво” та іншими актами дозволяється зайняття підприємницькою діяльністю з 16 років, - тому спочатку в науці Трудового права, а відтак і на практиці прийшли до висновку, що і в цьому випадку трудова правосуб’єктність повинна виникати з 16 років. З врахуванням практики застосування законодавства про надання можливості громадянам бути роботодавцями, на законодавчому рівні необхідно вирішити питання однозначно про трудову правосуб’єктність громадян у цих випадках.
За законодавством України і роботодавцями і працівниками можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Однак, іноземці та особи без громадянства можуть займатися трудовою діяльністю лише відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування, який видається при умові, що на це місце немає спеціалістів, або за спеціальним клопотанням роботодавця.
Окрім вищезазначених, до суб’єктів трудового права належать:
підприємства, установи, організації;
профспілки;
трудові колективи та їх органи;
органи по розгляду трудових спорів створені самими трудовими колективами.
На сьогодні профспілки є активними суб’єктами трудового права, їх положення визначається Законом України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Правосуб’єктності профспілки набувають за фактом легалізації, яка відповідно до статті 16 Закону України про профспілки здійснюється шляхом їх реєстрації відповідними органами Міністерства юстиції.
Однак, слід пам’ятати, що суб’єктами трудового права є не профспілки взагалі, а конкретні профспілкові органи на підприємствах, установах, організаціях – це профспілкові комітети, або профспілкові бюро,
Трудові колективи та їх органи розглядаються як суб’єкти трудового права, а їх права та обов’язки визначаються Законом УРСР 1983 року „Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями”. Цей нормативний акт є застарілим і діє в частині, що не суперечить чинному трудовому законодавству України і Конституції України.
Трудові колективи як суб’єкти трудового права найбільше проявляють свій статус в процесі локальної нормотворчості, оскільки на державних підприємствах вони затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку, приймають колективні договори і угоди, уповноважують профспілки чи інші органи на представництво їх інтересів в колективних трудових спорах. Особливе значення трудовим колективам як суб’єктам трудового права відводиться в так званому соціальному партнерстві, тобто діяльності держави, профспілок та роботодавців спрямованій на погодження інтересів між ними. Трудовий колектив як об’єднання найманих працівників може проймати певні рішення і виконувати певні функції як в цілому трудовим колективом, так і через органи трудового колективу.
Органами трудового колективу у відповідності з законом про нього є:
рада трудового колективу як постійно діючий орган;
товариський суд, якщо трудовий колектив вважає за необхідне утворити такий орган.
У зв’язку із зміною законодавства про порядок розгляду індивідуальних трудових спорів, органом трудового колективу можна вважати комісію по трудових спорах.