33. Трудова книжка працівника.

На всіх працівників, які працюють більше п'яти днів, заводи­ться трудова книжка. Вона є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок регу­люється «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Мінпраці України, Мін'юс­ту України і Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 р. № 58. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, включаючи пра­цівників, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних та тимчасових працівників, позаштатних працівників, за умови, що вони під­лягають державному соціальному страхуванню, а також на пра­цівників, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться роботодав­цем не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу пра­цівника. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книж­ки ведуться тільки за місцем основної роботи.

До трудової книжки заносяться:

1) відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, да­та народження;

2) відомості про прийняття на роботу із зазначенням дати прийняття і посади чи виду роботи, переведення на іншу постій­ну роботу, звільнення із зазначенням підстави і дати звільнення;

3) відомості про нагородження державними нагородами та відзнаками України, а також про заохочення, передбачені пра­вилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами та поло­женнями про дисципліну;

4) відомості про відкриття, на які видані дипломи, про вико­ристані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про випла­чені у зв'язку з цим винагороди.

До трудової книжки не заносяться дисциплінарні стягнення, які можуть бути накладені на працівника, відомості про тимча­сові переведення, а також премії, передбачені системою заробіт­ної плати, або виплата яких має регулярний характер. Усі за­писи у трудовій книжці вносяться роботодавцем після видання відповідного наказу не пізніше тижневого строку, а про звільнення — у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу і нормі закону. Записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою.

З кожним записом у трудовій книжці про призначення на роботу, переведення та звільнення роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці (форма № П-2), яка ведеться на кожного працівника.

Обов'язок по забезпеченню ведення на підприємстві трудових книжок покладається на роботодавця. Він зобов'язаний постій­но мати у наявності необхідну кількість бланків трудових кни­жок. Суму вартості трудової книжки роботодавець має право стягнути з працівника. Трудова книжка зберігається у відділі кадрів підприємства протягом всього часу дії трудового договору і видається працівнику належно оформленою у день його звіль­нення.

36. Строковий трудовий договір та його особливості.

Трудове законодавство обмежує застосування строкових тру­дових договорів. Укладаючи їх, працівник бере на себе зобов'я­зання працювати на підприємстві протягом конкретного тер­міну. Такий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за взаємною згодою сторін. Цей термін мо­же бути визначений або певним часовим (календарним) відріз­ком, або ж закінчення договору зумовлюється настанням кон­кретного юридичного факту, наприклад, виходом на роботу жінки, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною, чи поверненням працівника, що був обраний на виборну посаду, тощо. Строк трудового договору може також визначатися тер­міном виконання певної роботи. У наказі про укладення стро­кового трудового договору обов'язково має бути зазначено йо­го строковий характер.

Стаття 23 КЗпП України встановлює правило, згідно з яким строковий трудовий договір укладається у випадках, коли тру­дові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, перед­бачених законодавчими актами. Тим самим сфера укладення строкових трудових договорів обмежена.

Отже, тільки за наявності чотирьох зазначених обставин до­пускається укладення строкового договору.

Тимчасовий характер виконуваної роботи означає, що вона є такою, оскільки не може тривати постійно (сезонні роботи, які виконуються протягом сезону; тривала відсутність працівника, за яким зберігається місце роботи чи посада). Наприклад, стро­ковий трудовий договір укладається для заміщення відсутнього працівника, який довгий час хворіє і за ним зберігається посада, або ж тоді, коли жінка перебуває у відпустці по догляду за дити­ною.

Строковий трудовий договір може бути укладений і тоді, коли цього вимагають інтереси працівника.