47. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк за ініціативою працівника.

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника важливе значення має те, чи він укладений на невизначений строк, чи має строковий характер. Що стосується безстрокового трудового договору, то ст. 38 КЗпП України диференціює його розірвання залежно від причин, якими працівник мотивує своє звільнення. Загальне правило передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодав­ця за два тижні. Якщо до закінчення вказаного двотижневого терміну працівник самовільно залишив роботу, то він може бути звільнений за прогул. Протягом терміну попередження праців­нику надається право відізвати раніше подану заяву. Однак за­кон не встановлює, у якій формі працівник може це зробити. Пе­реважно використовується нова письмова заява. Законодавство також передбачає, що коли після закінчення терміну поперед­ження працівник не був звільнений, продовжує працювати і не наполягає на залишенні роботи, роботодавець не має права звільнити його відповідно до раніше поданої заяви. Виняток ста­новить тільки випадок, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому згідно з законом не можна відмовити у при­йомі на роботу. Тоді працівник позбавляється права на відкли­кання раніше поданої заяви.

Трудовий договір може бути розірваний і до закінчення дво­тижневого терміну попередження, якщо роботодавець і праців­ник про це домовились. Якщо ж роботодавець не звільняє пра­цівника після закінчення двотижневого терміну, то працівник має право припинити роботу.

Разом з тим ст. 38 КЗпП зобов'язує роботодавця за наявності поважних причин звільнити працівника у такий строк, про який він просить у заяві. Поважними причинами закон називає такі, при наявності яких працівник не може продовжувати виконан­ня роботи. До них належать: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом. Цей перелік, що міститься у ст. 38, не є вичерпним. Роботодавець може визнати поважною і будь-яку іншу причину.

48. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника.

Щодо припинення строкового трудового договору за ініціати­вою працівника, то він має право розірвати договір лише за на­явності поважних причин. Без таких причин працівник позбав­лений права звільнитися з роботи за власним бажанням.

До поважних причин, що можуть братися до уваги при ро­зірванні строкового трудового договору, ст. 39 КЗпП України відносить: хворобу чи інвалідність працівника, що перешкоджа­ють продовженню ним роботи за трудовим договором; порушен­ня роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору; а також причини, визначені ст. 38 Кодек­су, за наявності яких працівник має право на звільнення за влас­ним бажанням у визначений ним строк.

При розірванні строкового трудового договору за ініціативою працівника закон не встановлює терміну письмового попере­дження про це роботодавця.