37. Контракт як вид трудового договору: сфера застосування, зміст та порядок його укладення і розірвання.

Серед договорів, які безпосередньо впливають на факт виник­нення трудових правовідносин особливе місце займає контракт.

Він отримав своє юридичне оформлення у трудовому праві з березня 1991 p., коли було внесено доповнення до ст. 21 Кодексу законів про працю. У третій частині цієї статті контракт визна­чається як особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дост­рокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

у 1994 р. Кабінет Міністрів України ухва­лив спеціальну постанову «Про впорядкування застосування конт­рактної форми трудового договору»,

На винятковий характер контрактної форми вказує і загальна вимога законодавця про обмеження сфери застосування контрак­тів при наймі на роботу. Вони можуть укладатися лише тоді, ко­ли це передбачено законами України.

Контракт як виняткова підстава виникнення трудових правовідносин повинен спрямовуватися на створення умов для вияв­лення ініціативи та самостійності працівника, враховувати його індивідуальні здібності й професійні навички, забезпечувати йо­му соціальний і правовий захист.

Термін контракту визначається за угодою сторін. Тому у са­мому контракті вони можуть передбачити будь-яку тривалість трудових відносин, аж до автоматичної пролонгації його на на­ступний строк, якщо жодна із сторін не виявить бажання припи­нити контракт за п. 2 ст. 36 КЗпП після закінчення терміну до­говору.

Закінчення строку, на який було укладено контракт, є лише однією з підстав для припинення існуючих на його основі трудо­вих правовідносин. Контракт може бути розірваний і достроково за наявності інших підстав, визначених чинним законодавством (статті 36, 37, 39, 40, 41 КЗпП). У ч. З ст. 21 КЗпП передбачено, що за угодою сторін у самому контракті можуть передбачатися умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

38. Трудовий договір про тимчасову та сезонну роботу.

Строковими за своїм характером є трудові договори з тимча­совими та сезонними працівниками.

Тимчасовими вважаються працівники, прийняті на роботу на тер­мін до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх пра­цівників — до чотирьох місяців. Особливості трудових відносин з ними визначені Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про Умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 р. № 311-ІХ. Особи, які приймаються на роботу як тимча­сові працівники, повинні бути про це попереджені при укладен­ні трудового договору. Це ж зазначається і у наказі або розпоря­дженні про прийом на роботу. Для них не встановлюється випро­бування при прийнятті на роботу.

Сезонними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір на певний сезон. Сезонні роботи через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує 6 місяців.

Існує «Список сезонних робіт і сезонних галузей», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 бе­резня 1997 р. № 278. Такими зокрема є роботи, які виконують­ся в лісовій промисловості і лісовому господарстві, в торф'яній промисловості, у сільському господарстві, у переробних галузях промисловості, а також роботи в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.

При укладенні трудового договору з сезонними працівниками застосовуються правила, визначені, як і у випадку з тимчасови­ми працівниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних ро­ботах» від 24 вересня 1974 р. № 310-ІХ, а також «Положенням про порядок організації сезонних робіт», яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578.

Особи, які приймаються на сезонні роботи, попереджуються про сезонний характер трудових відносин і про це зазначається у наказі чи розпорядженні про прийом на роботу. Випробування щодо цієї категорії працівників також не встановлюється.

Державна служба зайнятості має право направляти на сезонні роботи громадян, які звернулися до неї за сприянням у праце­влаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах на­дається тим із них, які зареєстровані як безробітні. Не допуска­ється направлення на сезонні роботи громадян, які підлягають призову на військову службу, крім тих, які мають право на від­строчку.

Особливість сезонних робіт і чітка їх регламентація на законодавчому рівні зумовлюється певною особливістю, а саме, працівники, які пропрацювали повний сезон, уклали договір на наступний сезон і своєчасно приступили до роботи в наступному сезоні мають право на зарахування міжсезонного періоду в загальний трудовий стаж, а у відповідності з нинішнім законодавством, при умові сплати страхових внесків, і у страховий стаж.