- •9.Проблеми розподілу влади: сутність та суспільна роль.
- •Консерватизм та неоконсерватизм як доктрини збереження традицій.
- •11.Конституція України про структуру державних органів влади.
- •12.Політичні погляди в.Липинського.
- •Основні ідеї Конституції Пилипа Орлика та її значення.
- •18 Форми державного устрою. Державний устрій України.
- •Гуманізм політичних поглядів мислителів епохи Просвітництва.
- •Політичні партії: походження, сутність, функції.
- •Політичні погляди м. С. Грушевського та їх втілення в універсалах Центральної Ради
- •Політична та соціальна програма Кирило-Мефодіївського братства.
- •Соціальна політика: суть, зміст на сучасному етапі розвитку України. (получилось трохи великим, кожний хай для себе виділить саме основне)
- •Демократичне народництво м.Костомарова
- •31. Політичні погляди мислителів Київської Русі.
- •32. Поняття еліти: сутність та типологія.
- •33.Політична свідомість: поняття, сутність, типи, функції.
- •Основні принципи сучасної зовнішньої політики України
- •Лібералізм та неолібералізм, як політичні течії
- •Поняття лідерства: сутність та типологія
- •Основні ідеї радикалізму.
- •Структура політичної свідомості.
- •Етнонаціональні відносини і національна політика.
- •40. Права людини: поняття, сутність, структура.
- •41. Політична культура: сутність, структура, типологія, функції.
- •42. Виборчі права громадян та виборчі елементи.
- •Мажоритарна система
- •Пропорційна система
- •Змішана система
- •Теорія та історія міжнародної політики,її місце в житті суспільства.
- •Судова влада, структура та функції.
- •Вплив міжнародних організацій та громадських рухів на досягнення консенсусу в розвитку міжнародної спільності
- •Соціально-етнічні спільноти, народ, етнос, нація, історична спільнота як суб’єкт політики.
- •49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •50. Основні тенденції розвитку міжнародних політичних відносин на рубежі двох століть
- •51.Правий та лівий екстремізм: сучасна ідеологія і політика.
Гуманізм політичних поглядів мислителів епохи Просвітництва.
Нікколо Макіавеллі (1469—1527)
— Італійський державний діяч та політичний мислитель, фундатор сучасної політичної теорії; започаткував виділення науки про політику в окрему галузь. Основні твори: «Государ», «Історія Флоренції», «Міркування На І декаду Тіта Лівія».
— У центр світобачення поставив людину, яка у своїй діяльності керується власними інтересами.
— Людський егоїзм вимагав створення держави як вищої сили, здатної регулювати поведінку індивідуумів.
— Державу розглядав як політичний стан суспільства (state), що характеризується певними відносинами між владою і підданими. Цей стан постійно змінюється і залежить від співвідношення сил, що борються за владу.
— Охарактеризував тенденції зміни форм влади: монархія вироджується у тиранію, аристократія — в олігархію, демократія — в анархію, анархія— в монархію. Найкраща форма влади — змішана, де різні суспільні сили врівноважують одна одну.
— Розумів політику як боротьбу за досягнення та здійснення влади. Влада повинна належати тому, хто зумів перемогти у процесі вільного змагання.
— Змалював правителя, який не звертав уваги на закони моралі під час боротьби за владу. Це стало причиною уявлення про те, що Макіавеллі начебто відстоював принцип «мета виправдовує засоби» (феномен т. з. «макіавелізму»).
— Вважав, що держава — вищий вияв людського духу, а служіння їй — мета і зміст щастя людини
Жан Боден (1529—1596)
— Французький політичний діяч, юрист, теоретик держави — Основна праця.
— «Шість книг про республіку», в якій вперше сформульоване поняття «суверенітету» як суттєвої ознаки держави.
— Держава виникає не як результат добровільної угоди, а через завоювання та насильство.
— Основою і осередком держави є сім'я. Держава — це правове управління багатьма родинами і тим, що їм належить.
— Вище від носія суверенітету можуть бути тільки Бог і закони природи.
— Правитель мусить залишати підданим природні свободи та їх власність.
— Форма держави залежить від географічного середовища. Жителі Півночі, наприклад, розбудовують демократію та виборні монархії.
— Найкраща форма правління — обмежена законами монархія.
— Монарх — суверен, але управління країною, призначення на державні посади слід поєднувати з аристократичними та демократичними принципами
Гуго Гроцій (1583—1645)
— Голландський юрист та державний діяч.
— У трактаті «Про право війни і миру. Три книги» заклав основи вчення про природне право.
— У «природному» стані люди не знали ні держави, ні приватної власності, але згодом між ними почалася ворожнеча. Щоб подолати її, люди уклали суспільний договір і створили державу.
— Ідея договірного виникнення держави була відома задовго до Гроція, але саме він розглядав її як базове поняття теорії держави.
— Право поділяв на природне і воле-встановлююче. Джерелом природного права є людський розум. Воно вимагає утримання від чужого майна, притягання людей до заслуженої кари та ін. Природне право «не може бути змінене навіть самим Богом».
— Установлююче право поділяв на людське і божественне, які повинні відповідати приписам природного права.
— Народ може вибрати будь-яку форму державного правління, але в подальшому не може змінювати її.
— Природне право слід поширити і на міжнародні відносини. Не сила, а справедливість і закон мають визначати взаємини між державами