Числівник
Сім струн я торкаю струна по струні…(Леся Українка). Так дбає, як пес про п’яту ногу (прислів’я).
Послідовність аналізу:
1. |
Словоформа. |
Сім (струн) |
п’яту |
2. |
Назва частини мови. |
числівник |
числівник |
3. |
Категорійне (частиномовне) значення (квантитативність чи нумеративність). |
квантитативність (називання кількості предметів) |
квантитатив-ність (порядок при переліку) |
4. |
Початкова форма. |
сім |
п’ятий |
5. |
Розряд і група за значенням: кількісний --власне кількісний, збірний, дробовий, неозначено-кількісний; порядковий |
власне кількісний |
порядковий |
6. |
Відмінок і засіб його вираження |
знахідний, нульове закінчення |
знахідний, -у |
7. |
Рід, засоби його вираження. |
-- |
жіночий, -у |
8. |
Число, засоби його вираження. |
-- |
однина, -- у |
9. |
Група за будовою (простий, складний, складений). |
простий |
простий |
10. |
Синтаксичні ознаки: звʼязок з іншими словами, синтаксична роль у реченні. |
пов’язаний з іменником струн керуванням, у складі підмета. |
повʼязаний із іменником ногу звʼязком узгодження, означення. |
Зразок виконання аналізу:
Сім (струн) – числівник; частиномовне значення-- квантитативність; поч. ф. сім; власне кількісний; знахідний відмінок, нульове закінчення; роду і числа немає; простий; повʼязаний з іменником струн звʼязком керування, виступає у складі підмета.
п’яту – числівник; частиномовне значення -- квантитативність; поч. ф. п’ятий; порядковий; знахідний відмінок, закінчення-у; рід жіночий, -у; однина, -у; повʼязаний із іменником ногу звʼязком узгодження, означення.
Займенник
Збирається мій знайомий В далеку мандрівку. Придбав собі в Туреччину На тиждень путівку (Павло Глазовий). Послідовність аналізу:
1. |
Словоформа. |
мій |
2. |
Назва частини мови. |
займенник |
3. |
Категорійне (частиномовне) значення. |
вказівність |
4. |
Початкова форма. |
мій |
5. |
Лексико-граматичний розряд: особовий (я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони); зворотний займенник себе; присвійний (мій, твій, наш, ваш, свій, їх, їхній, його, її); вказівний (той, (отой), цей (оцей), такий (отакий), стільки); означальний (весь (увесь), всякий, сам, самий, кожний (кожен), інший; питальний або відносний (хто, що, який, чий, котрий, скільки); заперечний (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден); неозначений (дехто, дещо, деякий, декотрий, абихто, абищо, абиякий, абичий, абискільки, хтось, щось, якийсь, котрийсь, чийсь, скількись, хто-не-будь, що-небудь, який-небудь, котрий-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-будь, що-будь, котрий-будь, казна- хто, казна-що, казна-який, хтозна-хто, хтозна-що, хтозна-який, хтозна-чий, бозна-хто, бозна-що, бозна-чий, чортзна-хто, чортзна-що, чортзна-який). |
присвійний |
6. |
За співвідносністю з іншими частинами мови: іменниковий (я, ти, він, хто, що, хтось, абищо, дехто, ніхто тощо), прикметниковий (мій, твій, наш, цей, той, самий, всякий, ніякий, жодний, чий, який-небудь, якийсь, хтозна-який тощо), числівниковий (скільки, скількись, хтозна-скільки). |
Співвідносний з прикметником |
7. |
Рід, засоби його вираження. |
чоловічий, поєднання з іменником чоловічого роду |
8. |
Число, засоби його вираження. |
однина |
9. |
Відмінок, засоби його вираження. |
називний |
10. |
Синтаксичні ознаки: звʼязок з іншими словами, синтаксична роль у реченні. |
поєднаний з іменником знайомий, зв’язком узгодження, узгоджене означення. |
Зразок виконання аналізу:
мій – займенник; частиномовне значення -- вказівність; поч. ф. мій; присвійний; співвідносний з прикметником; чоловічий рід, поєднання з іменником знайомий чоловічого роду; називний відмінок; поєднаний з іменником знайомий зв’язком узгодження, узгоджене означення.