7. Популяційновидовий рівень

У природі відбувається постійна взаємодія не тільки окремих особин з навколишнім середовищем, а й цілих популяцій. Цей зв'язок має зворотній характер. Популяції мають не лише основні ознаки виду, а й певні особливості будови окремих особин і пристосованість до специфічних місцевих умов ареалу цього виду. Вид — сукупність організмів, які населяють певний фізичний простір у межах земної кулі, мають схожі морфо-фізіологічні ознаки і тотожні реакції на дію екологічних фікторів навколишнього середовища, здатні до схрещування з відтворенням плодючих нащадків та відрізняються від інших груп особин практично повною репродуктивною ізоляцією і відсутністю гібридиних форм.

Популяція — сукупність особин одного виду рослин, тварин чи мікроорганізмів, які протягом тривалого часу і багатьох поколінь існують в межах однієї території, вільно схрещуються, дають плодюче потомство. Взаємозв'язки і взаємозалежності між популяціями та їхнім природнім оточенням, закономірності їх виникнення, умови формування та еволюції, розвиток екологічних і генетичних струтур, міжпопуляційні взаємовідносини і динаміку розвитку популяції окремих видів вивчає демекологія.

Популяція — це елементарна еволюційна одиниця, яка виступає першою надорганізмовою біологічною макросистемою. У цій системі здійснюються найпростіші, елементарні еволюційні, такі як природний відбір, мутаційний процес. Екологічною ознакою даної системи є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщння в межах екосистеми чи угрупування, типу росту та ін. На популяційновидовому рівні є фактори, що впливають на чисельність популяцій, проблеми збереження зникаючих видів, динаміку генетичного складу популяцій, дію факторів мікроеволюції тощо. Особливістю популяційновидового рівня організації живої матерії є вільний обмін спадковою інформацією між різними представниками певного виду та передача її нащадкам. Цей рівень організації живого характеризується надзвичайною різноманітністю.

Популяції, як групові об'єднання, мають ряд специфічних властивостей, не характерних кожній окремо взятій особині. Групові особливості — це основні характеричтики популяцій, до яких належать: 1) чисельність популяцій; 2) щільність популяції; 3) темпи приросту (зростання); 4) народжуванність; 5) смертність; 6) вікова, статева і ієрархічна структура; 7) запаси біомаси популяції; 8) ріст популяції.

Основні завдання, що проводяться на популяційновидовому рівні — це дослідження анатомо-морфологічних особливостей популяції, їх вікового складу, чисельності, густоти, народжуваності і смертності; поширення і характер розселення організмів, вивчення внутрішньовидових і міжвидових стосунків у популяції.

Демекологія має теоретичне і практичне значення для охорони природи, збереження біотичного та генетичного різноманіття. Для господарської діяльності людини важливі такі проблеми популяційної біології, як контроль чисельності видів, що завдають шкоди господарству, підтримання оптимальної чисельності популяцій, які використовують у народному господарстві й оберігаються.