МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
природничо-географічний факультет
кафедра хімії
Реферат
на тему:
«Рівні організації живого»
Виконала:
студентка 1-го курсу
спеціальності хімія і екологія
Господарець Ольга
Перевірила:
Ткачук Олеся
Вінниця
2012
План
ВСТУП 3
1. Субклітинний рівень 4
2. Молекулярно-генетичний рівень 4
3. Клітинний рівень 5
4. Тканинний рівень 9
5. Органний рівень 10
6. Організменний рівень 11
7. Популяційновидовий рівень 14
8. Біосферний та біоценотичний рівень 16
9. ВИСНОВКИ 21
10.Список використанної літератури 22
ВСТУП
Жива природа є складно організованою системою одиниць (чинників, процесів), об’єднаних загальною стратегією життя. Внаслідок цього в науці сформувалася уява про рівні організації живої матерії. Рівень організації визначається за двома принципами — часовим і територіальним. Це пов’язано з тим, що різноманітні біологічні процеси потребують специфічних умов і тому здійснюються в певних межах, відрізняються за швидкістю перебігу. При об’єднанні територіального і часового параметрів формується той чи інший рівень організації у вигляді порівняно однорідного біологічного комплексу. Він характеризується двома основними показниками: елементарною структурною одиницею й елементарним біологічним явищем.
Розрізняють такі рівні організації живої матерії: молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організмений, біологічних угруповань (від елементарних біогеоценозів до біосфери загалом).
З ускладненням організації нижчий рівень входить до складу наступного, вищого рівня, останній — до складу ще вищого і т. д. Так здійснюється принцип ієрархії (ступінчастого підпорядкування), властивий живій матерії. Рівень організації є одним з фундаментальних у вивченні біологічних об'єктів, які існують завдяки зв'язкам, що поєднують їхні елементи в єдине ціле. Ідея рівнів організації живого дає змогу пояснити цілісність і якісну своєрідність біологічних систем.
1. Субклітинний рівень
На рівні субклітинних, або надмолекулярних, структур вивчають будову і функції органел (хромосом, мітохондрій, рибосом тощо), а також інших частин клітини (наприклад, включень).
2. Молекулярно-генетичний рівень
Будь-яка жива система, як би складно вона не була організована, виявляється на рівні функціонування біологічних макромолекул — біополімерів: нуклеїнових кислот, білків, полісахаридів, а також інших важливих органічних речовин. На цьому рівні вивчають фізико-хімічні процеси, що відбуваються в організмі (синтез і розщеплення білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, обмін речовин і енергії, копіювання генетичної інформації). Наголошується одноманітність дискретних одиниць. Чотири азотисті (нітратні) основи входять до складу нуклеїнових кислот. Двадцять амінокислот утворюють молекули білка. Елементарна одиниця — ген — ділянка молекули ДНК, що містить генетичну інформацію про синтез білка або іншу функцію.
Живі і неживі тіла планети побудовані з одних і тих же хімічних елементів. Але в живій природі ці елементи характеризуються складністю хімічних сполук. Це зумовлено певною упорядкованістю їх на молекулярному рівні, тобто відмінності між хімічним складом органічного і неорганічного світу виявляється уже на молекулярному рівні. За дослідженнями біохіміка В.О.Енгельгардта «глибока корінна відміна живого від неживого полягає у здатності живого створювати порядок із хаотичного теплового руху молекул». Хімічні елементи живих організмів створюють два класи сполук – неорганічні і органічні.
Із відомих хімічних елементів до складу клітин входить понад 80. Елементів, які були б властиві лише живим організмам, у природі не знайдено. Близько 30 елементів наявні в клітинах постійно, а понад 5 потрапляють водою, їжею, вдихаються.
Всі елементи, що входять до складу клітин організмів поділяють на групи:
1. Органогенні – кількість їх становить приблизно 98% (О, N, H, C). 2. Макроелементи – кількість їх становить від 0,1% до 0,01 % (Ca, Na, K, Mg, Cl, P, S та ін.).
3. Мікроелементи – містяться в кількостях від 0,001% до 0,000001% (Cu, Zn, Co, Mo та ін.).
4. Ультрамікроелементи – ті, концентрація яких не перевищує 0, 000001% (Au, Ag, Pt та ін.).
Хімічні елементи, які входять до складу клітин і виконують біологічні функції називають біогенними. Всі живі організми відрізняються від навколишньої неорганічної природи за кількісним складом хімічних елементів. Хімічні елементи беруть участь у побудові організму у вигляді іонів.
Білки — це високомолекулярні сполуки, що становлять у деяких клітинах до 50 % сухої маси, або 7–8 % порівняно із загальною масою клітини. Молекули білків складаються з атомів Карбону, Гідрогену, Оксигену, Нітрогену та частково Сульфуру. Частина білків утворює комплекси з молекулами, які містять Фосфор, Ферум, Цинк, Купрум тощо.
Вуглеводи становлять 1–2 % загальної маси клітини й відіграють надзвичайно важливу роль в обміні речовин та енергії. Легко окиснюючись, вони є основним джерелом енергії (понад 60 %) для організму.
Жири — нерозчинні у воді сполуки, які складаються з гліцерину та жирних кислот. У клітині вони становлять 1–2 % загальної маси. Найбільше жирів міститься в клітинах підшкірної клітковини та в черевній порожнині у вигляді жирових прошарків між внутрішніми органами. Там вони забезпечують роль механічного захисту й теплоізоляцію організму, слугують резервом поживних речовин. При їхньому окисненні виділяється багато енергії.
Нуклеїнові кислоти — високомолекулярні сполуки, що містяться та утворюються в ядрах усіх клітин організму та є матеріальними носіями спадкової інформації. Саме в нуклеїнових кислотах зосереджені матеріальні структури спадковості — гени, у яких «записана» структура всіх білків організму. Кожна людина має унікальну будову нуклеїнових кислот, тобто неповторну генетичну індивідуальність.
На цьому рівні досягнуто великих практичних успіхів у галузі біотехнології і генної інженерії.