32.Коротко охарактеризуйте вчення г. Сковороди про світобудову.

Філософія Сковороди – це єдине нерозривне ціле, метою якого було збудити рідний народ до нового життя на нових світоглядних і моральних засадах. Вже в першій філософській праці він подає традиційну філософію, яка бере свій початок ще з часів античності – поділ світу на 2 натури: одна – видима (людина), друга – невидима (Бог). Головною ідеєю філософії Сковороди є ідея трьох світів і двох натур. Згідно його філософії є три світи. Перший – це людина (мікрокосмос) – тут видимою натурою є тіло, а невидимою – душа. Другий світ – це всесвіт (макрокосмос) - тут видимою натурою є зовнішній світ, а невидимою – Бог. Третій світ – це Біблія (символічний світ) – тут зовнішньою натурою є буквальний зміст, а внутрішньою – символічний зміст. Усі три світи, що складають конструкцію світобудови Г. Сковороди, пов’язані між собою саме істотою та природою людською. Всесвіт є одухотвореним і має людську будову. Людина ж є початком і кінцем Біблії, світу символів. Таке філософське узагальнене тлумачення Бога виходило за рамки біблійного його розуміння як творця світу. У цій праці Сковорода подає відмінне від ортодоксально – біблійного розуміння десяти заповідей, народження та воскресіння Ісуса, а також зазначає, що церква в Україні заколисувала свідомість народу замість того, щоб пробуджувати її його до нового життєствердження.

33.Чим відрізняється поняття від такої форми емпіричного пізнання, як уявлення? Наведіть приклади для підтвердження своїх думок.

Розкриваючи специфіку поняття, його порівнюють з іншими формами мислення (із судженням і умовиводом), а також з уявленням — найдосконалішою формою чуттєвого відображення дійсності. Може виникнути запитання: а чому не з відчуттями й сприйняттями? Тому, що уявлення значно подібніші до поняття, ніж відчуття і сприйняття. По-перше, останні виникають при безпосередньому контакті людини з предметами матеріального світу і тут же «згасають». А уявлення, як і поняття, постійно перебувають у свідомості людини. Щоправда, їх (уявлення) доводиться актуалізовувати, піднімати з «архівів пам'яті», оскільки уявлення — це відтворення в пам'яті зовнішності тих предметів, які раніше сприймалися. Завдяки уявленням людина може вільно оперувати чуттєво-наочними образами предметів. А по-друге, уявлення — це чуттєві образи речей, які (образи) вже зазнали попередньої мисленої обробки. Поняття, як і уявлення, відображають предмети, явища та їх ознаки. Проте між ними існують і суттєві відмінності. Прийнято вважати, що поняття відображає множину предметів, а уявлення — лише один предмет. Це, безумовно, стосується сприйняття. А з уявленням справа складніша вже хоча б тому, що в ньому наявний момент узагальнення. В уявленні, як правило, «стирається» індивідуальна неповторність сприйнять, а іноді відбувається і свідоме узагальнення, групування образів предметів у складне уявлення. До того ж, у логіці визнається факт існування одиничних понять, що зближує їх з уявленнями. Поняття і уявлення різняться і за змістом. Часто поняття називають абстрактними, а уявлення — конкретними. Та конкретність образу передбачає не лише багатство відображених ознак (уявлення, як правило, відображає більше ознак, ніж поняття), а й їх координацію та субординацію. В уявленні ж відображені ознаки предметів координовані, але не субординовані, зокрема істотні ознаки тут не віддеференційовані від неістотних. Іншими словами, уявлення є «дифузійно»-конкретним. Вважається, що поняття відображають ознаки, які є одночасно загальними, істотними, необхідними, внутрішніми та опосередкованими, а уявлення — одиничні, неістотні, випадкові, зовнішні, безпосередні; що в понятті мисляться й ознаки, недоступні для органів чуття; що зміст понять чітко окреслений; що завдяки поняттям людина глибше проникає в саму сутність речей, набуває здатності практично впливати на них, змінювати їх. Загалом це так, хоча в уявленнях, як уже зазначалося, присутній і момент узагальнення, і осягнення істотних ознак (принаймні умовно-істотних). Це собливо стосується уявлень, які супроводжують моральні, естетичні, політичні та інші оцінки. Зміст уявлень має індивідуальний, суб'єктивний відтінок, оскільки залежить від власного життєвого досвіду, психічних особливостей людини тощо. Уявлення — це образи речей, які використовуються насамперед для «власного вжитку». А поняття з самого початку готуються для інших (а тому й для себе), для спілкування. З них елімінується (вилучається) все суб'єктивне. Вони мають загальнолюдський характер. Цьому сприяє і закріплення поняття за відповідним терміном. Уявлення ж не обов'язково об'єктивуються з допомогою мови, а коли й передаються засобами мови, то, як правило, багато втрачають у змісті, індивідуальній неповторності тощо. Важко перебільшити роль уявлень у житті людини. Вони є тим матеріалом, «сировиною», з якої виготовляються мислені образи, зокрема й поняття. Завдяки уявленням людина впізнає предмети і явища, які раніше сприймала, розрізняє їх, орієнтується в матеріальному світі.