14. Вимоги норм ітз цз щодо забудови населених пунктів. (ст.52)

1. Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами зменшує можливість поширення пожеж і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуги зелених насаджень, широкі магістралі, водоймища.

2. Створення ділянок і смуг зелених насаджень (захист від вогню).

3. Створення штучних водоймищ.

4. Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної сітки. Ширина незавалюваної магістралі

L = (H _max + 15) м

де H _max - висота найвищого будинку

5. Міжміські автомобільні дороги прокладаються в обхід міста.

6. Створення лісопаркового поясу навколо міста (баз відпочинку для можливої евакуації).

Втілення в життя проектування інженерно-технічних заходів забезпечення життєдіяльності у НС підвищать рівень інженерного захисту наших міст і об’єктів господарювання від стихійних лих, катастроф і аварій, а у воєнний час - від зброї масового ураження.

15. Захист від радіації у сховищах (ст.134)

Сховищами називаються споруди, призначені для захисту людей від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного характеру а також зброї масового ураження.

У містах сховища будуються, як правило, подвійного призначення, які використовують в мирний час для потреб господарства, а у воєнний час і при загрозі виникнення надзвичайної ситуації - для укриття людей. Для повного забезпечення населення міст захисними спорудами з виникненням загрози нападу будуються сховища, що швидко споруджуються, які за своїми захисним властивостям майже не поступаються сховищам, збудованим завчасно. Під сховища можуть пристосовуватись також деякі підвальні приміщення, придатні для цієї мети.

У відповідності з нормами проектування інженерно-технічних заходів ЦО ДБН В2.2.5-97 до сховищ пред'являються такі вимоги:

1) Сховища будуються в межах зони можливих сильних руйнувань;

2) Сховища розміщають не далі 400 м від місця знаходження людей в 2-х і більше поверхових будовах і 500 м в одноповерхових будовах;

3) На категорійованих об'єктах сховища повинні будуватись з розра­хунку укриття найбільшої працюючої зміни;

4) Вмістимість сховища по існуючих нормах приймається не менше 150 чол.

5) Обладнання сховища повинно забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб.

6) В мирний час приміщення сховищ повинні використовуватись для господарських потреб (склади, спортивні споруди, приміщення для побутового обслуговування та інше).

7) Забороняється розташовувати сховище:

а) під виробничими та складськими приміщеннями, в яких розташовані резервуари з хімічно шкідливими рідинами, печі з розтопленими металами або інші речовини, небезпечні для персоналу, який переховується;

б) у приміщеннях, в яких є магістральні транзитні газо-, тепло- та водопроводи, якщо немає можливості двостороннього їх відключення, а також вводи електричної енергії високої напруги;

г) на схилах, які піддаються зсувам або іншим геологічним процесам, а також на територіях з виробками;

д) ближче 30 м від сховищ або складів з горючими матеріалами; при цьому повинні передбачатись заходи щодо захисту сховища та підходів до нього від затоплення горючою рідиною.

Сховища класифікують за захисними властивостями, за місткістю, за місцем розташування, за забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, за часом спорудження.

Сховища, відповідно до захисних властивостей, будуються за розрахунковим навантаженням на елементи конструкції (ΔР_ф) і за коефіцієнтом послаблення радіації (К_посл)

За захисними властивостям (від дії ударної хвилі та радіоактивного випромінювання) сховища поділяються на чотири класи:

А-I – 1 клас ΔР_ф = 500 кПа К_посл. = 5000;

А-II – 2 клас ΔР_ф = 300 кПа К_посл. = 3000;

А-III – 3 клас ΔР_ф = 200 кПа К_посл. = 2000;

А-IV – 4 клас ΔР_ф = 100 кПа К_посл. = 1000;

Основним класом сховищ в теперішній час є сховища класу А-IV. Надійність захисту сховищ досягається за рахунок міцності огороджувальних конструкцій та перекриття, а також за рахунок створення санітарно-технічних умов, які забезпечують нормальну життєдіяльність укритих в них людей. Ступінь захисту сховищ встановлюється за їх призначенням, місцем розташування, характером виробничої діяльності людей, що укриваються та інших даних. Вона визначається Державними будівельними нормами ДБН В2.2.5-97

За місткістю (чисельністю людей, що укриваються) сховища поділяються на: малі - до 600 чол., середні - від 600 до 2000 чол., великі - більше 2000 чол. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому ярусі). За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані та ті, що стоять окремо. До вбудованих відносяться сховища, що розташовані у підвальних приміщеннях будинків, а до тих, що стоять окремо - ті, що розташовані поза будівлями. За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або із спрощеним, виготовленим із підручних матеріалів. За часом спорудження сховища бувають: збудовані завчасно ще у мирний час та швидко споруджувані, які будуються при загрозі надзвичайної ситуації.

16. Послідовність проведення дослідження стійкості роботи ОГД. (продовження 23 питання):

Організація та проведення досліджень проводиться в три етапи.

1-й етап - підготовчий,

2-й етан - оцінка стійкості об^’єкту;

3-й, етап - розробка заходів, які підвищують стійкість роботи об^’єкту.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження та організовується їх підготовка.

Основними документами для організації дослідження стійкості об’єкту є:

• наказ керівника підприємства;

• календарний план основних заходів по підготовці до прове­дення дослідження;

• план проведення дослідження.

Наказ директора підприємства (керівник дослідження) розробля­ється на основі вказівок вищого керівництва із врахуванням осо­бливостей та конкретних умов, пов’язаних з виробничою діяльністю об’єкту. В наказі вказуються:

• мета і завдання майбутнього дослідження;

• час проведення робіт;

• склад учасників дослідження;

• склад та завдання дослідницьких груп;

• терміни готовності звітної документації.

Календарний план підготовки до проведення дослідження стій­кості роботи об’єкту визначає основні заходи і терміни їх прове­дення, відповідальних виконавців, сили та засоби, які залучаються для виконання поставлених завдань.

План проведення дослідження стійкості роботи об’єкту виступає основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослід­ження та дослідницьких груп спеціалістів.

У плані вказуються: тема, мета і тривалість дослідження, склад дослідницьких груп і зміст їх роботи, порядок дослідження.

Тривалість дослідження встановлюється в залежності від об’єму робіт та підготовки учасників, які залучаються до виконання завдань, і може тривати 2-3 місяці .

17. Заходи, що повинні здійснюватись при плануванні, проектуванні і будівництві підприємств і населених пунктів. (ст.49, ДБН В.1.2-4-2006)

Норми проектування Інженерно-технічних заходів забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях включають наступні основні заходи, які повинні враховуватись під час планування та будівництва ОГД, будівель і споруд, комунально-енергетичних мереж:

1. Розосередження всіх основних життєво важливих елементів промислового та міського господарства і розселення основних мас населення на великих площах, при цьому вирішальне значення повинні мати найбільш доцільна забудова населених пунктів та промислових об’єктів.

2. Дубльоване виконання важливих елементів життєвих систем ОГД в двох-трьох і більше видах, здатних в потрібний момент своїм виробничо-технічними можливостями замінити один одного.

3. Об’єднання комунікацій промислового та міського господарства в систему для безперебійного використання резервів у випадку руйнування одного з елементів будь- якої системи.

4. Безпосередній захист населення, робітників і службовців, які продовжують свою діяльність у надзвичайних ситуаціях.