1.реставрація - визначення, суть, приклади. 2.Віолле ле Дюк, реставраційні роботи 3.Розвиток реставрації науки 19 ст. Приклади 4.Основні принципи стилістичної реставрації 5.Консерваційне накриття? 6.Дати визначення та стислу характеристику поняттю *територія памятки* Які роботи допустимі в цій зоні? 7.Пристосування (адаптація), як вид реставраційних робіт 8.Помпеї. Робота з реставрацією 9.Коли створено гроно консерваторів Галичини 10.Головні принципи реставрації памятки

1. Реставрація (лат. restavratio — відновлення) — сукупність рятувальних, відновлювальних і консервативних засобів відносно творів мистецтва.

Суть:

• 1) реставрація об'єкта спрямована до максимально близького відновлення його первісного вигляду.

• 2) об'єкт бажано зберегти в максимальній недоторканості(не вносити сучасні штучні додатки. Втручання в історичний матеріал пам'ятки визнається тільки при його максимальному збереженні.)

• 3) вияв і узгодження історичних і художніх властивостей об'єкта. Задум автора пам'ятки повинен бути збереженим, не пошкодженим, не покращеним.

Приклади:

-Петергоф (палацово-парковий ансамбль). Відновлені з руїн палаци, фонтани і парки, 

-Реймський собор, реставрація західного фасаду.

-Дворик Львівського Історичного музею.

2. Эжен Эммануэль Виолле-ле-Дюк (фр. Eugène Emmanuel Viollet-le-Duc, 27 января 1814 — 17 сентября 1879) —французский архитектор, реставратор, искусствовед и историк архитектуры, идеолог неоготики.

Виолле-ле-Дюк привнёс во французскую научную школу методику точного, археологического подхода к обмерам и описаниям предметов старины, однако его практический опыт реставрации был, по меньшей мере, спорным:

Реставрировать здание не значит подновлять его, ремонтировать или перестраивать; это значит — восстанавливать его завершённое состояние, какого оно могло и не иметь никогда до настоящего времени «Беседы об архитектуре»

Такой подход вызывал противодействие противоположного лагеря «консерваторов», возглавляемых Джоном Рёскином, который упрекал Виолле-ле-Дюка в том, что после его реставрации нельзя собрать даже обломков настоящей старины. Крайний пример подхода Виолле-ле-Дюка — замок Пьерфон, в «реставрации» которого доминировала идея создания «идеального дома».

4. Стилістична реставрація

До кінця XIX ст. все більш і більш виявлялося загальне незадоволення практикою стилістичної реставрації. У міру зросту числа споруд, що реставруються на такій основі, все ясніше усвідомлювалося, що на місце пам’ятки ставиться при цьому щось лише зовні схоже з нею, але по суті принципово неадекватне справжньому архітектурному твору старовини.

3. 19 Століття

Наукова і музейна реставрація формується як окрема дисципліна в середині 19 століття. В добу романтизму посилилось вивчення історії, пройшла переоцінка цінностей. До історично цінних епох тоді залучили не тільки античність чи відродження, а й середньовіччя,готику, бароко, рококо, національну дерев'яну архітектуру, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво.

Складаються значні приватні колекції як традиційних живопису чи скульптури, так і речей середньовіччя, рококо, народних пісень, казок тощо. Розквітає антикварна торгівля, а з нею і комерційна реставрація. В межах християнського світосприйняття « . . . час оцінюють як векторний процес, що має початок і кінець, минуле і майбутнє. Звідси приходить розуміння можливості непоправної втрати тих складових, що формують базис, підмурки культури, логічно постає вимога до обов'язкового їх збереження». Це стає настановою західноєвропейської реставрації взагалі.

В Греції реставрують руїни Парфенона (головний інженер робіт — грецький архітектор Ніколаос Баланос), у Франції реставрацією і відновленням соборів готики займається Віоле ле Дюк. Він же дає обґрунтування тодішньої техніки реставрації( вивчення стилю епохи, її технічних засобів тощо). У випадках нестачі оригінальних фрагментів, активно втручався в середньовічний об'єкт, доповнюючи його за власною уявою чи навіть покращуючи його зовнішній образ. Пізніше цю сторону методології Віоле ле Дюка визнають неприпустимою.

В 19 столітті до пам'яток, що підлягають реставрації, залучили усе розмаїття мистецького та історичного надбання — середньвічніарраси і меблі, вироби в різних матеріалах, величні собори і навіть сади бароко, які у 18 ст. масово знищували і переробляли на пейзажні парки.

6. Територія пам'ятки - це земельна ділянка, на якій розташована пам'ятка і яка пов'язана з нею історично і функціонально та забезпечує її збереження і функціонування як об'єкта культурної

спадщини.

1.4 До зон охорони пам'яток архітектури та містобудування належать:

• охоронна зона;

• зона регулювання забудови;

• зона охоронюваного ландшафту.

5. Охоронна зона - територія, що виділяється для збереження найближчого середовища пам'ят­- ки, головним чи суттєвим елементом якого вона є, а також для створення оптимальних умов огляду пам'ятки, забезпечення належного її функціонування, охорони від вібрацій, забруднень, затоплення, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів.

7. Пристосування — адаптація споруди до виконання сучасних, більш чи менш відмінних від історично їй властивих функцій при збереженні її планувальної структури, зовнішнього вигляду, естетичної та художньої цінності. Пам’ятку слід розглядати в єдності з оточенням, тому необхідно вживати відповідні заходи для відновлення історичного середовища

8. Помпе́ї — колишнє римське місто біля сучасного Неаполя у Італійському регіоні Кампанія на території комуни Помпеї. Місто загинуло внаслідок виверження вулкану Везувій 24 серпня 79 року, який поховав його під тоннами пилу. Зараз — музей просто неба.

У 16 столітті архітектор Доменіко Фонтана, прокладаючи канал, натрапив на стіну з написом, де була згадана Венера Помпейська — покровителька міста. Розкопки почалися майже через два століття, у1763 році. До початку 1980-х років розкопано біля 3/5 території Помпеїв. Багато знахідок зберігаються вНаціональному археологічному музеї (Неаполь). Руїни міста щодня відвідують сотні туристів.

Керівництво оголосило про припинення археологічних розкопок в місті. Дозволені лише консерваційні, ремонтні і реставраційні роботи. Бо в Помпеях у всій гостроті повстали проблеми збереження вже розкопаної частини міста. Проблеми ті ж, що й в Геркуланумі. Головною метою перших, хижацьких розкопок в Помпеях був пристрасний, неконтрольований пошук коштовних і мистецьких об'єктів античного мистецтва. Їх вилучали з первісних місць і продавали в приватні колекції багатіїв, місцевих і іноземних. Знахідки з Помпей зберігають музеї Німеччини, Франції, Сполучених Штатів, Великої Британії тощо. Водночас об'єкти, які, на думку перших дослідників, не становили грошової чи мистецької вартості, безжально знищувались чи були пошкоджені. Методи проведення археологічних робіт в 18-19 ст. були такі недосконалі, що теж завдало шкоди Помпеям. Зараз серйозну проблему становить вандалізм туристів, які беруть уламки на пам'ять і роблять написи на стінах та поверх стародавніх фресок. В Помпеях мешкають безпритульні собаки. Нова проблема — обвали давніх споруд. Ще 2008 року уряд Італії був вимушений визнати, що стан античних споруд в Помпеях — катастрофічний, а відвідини міста — небезпечні для туристів. З міркувань безпеки низка об'єктів закрита для відвідин, для туристів створили нові стенди і екрани з відновленими зображеннями помпейських споруд. Оголосили і про створення нового Археологічного музею в Помпеях. В Помпеях реалізована програма електричного освітлення. Тим не менше -

• 1980 рік — Помпеї постраждали від чергового землетрусу

• 06.11.2010 — звістка про обвал Школи гладіаторів в Помпеях (Schola Armaturarum)

• 30.11.2010.- обвалився мур в саду Будинку Мораліста

• 01.12.2010.- звістка про обвал ще двох мурів в місті на вулиці Стабій.

Школа гладіаторів в Помпеях (як і антикваріум)постраждала ще від бомбардувань в роки 2-їсвітової війни. В 1950-ті роки її наскоро ремонтували, бо на її мурах зберігалися фрески. 06.11.2010 впала не одна стіна, а вся споруда. Зникли історичні фрески і реставрована шафа для зберігання зброї гладіаторів. Винуватцями оголосили — дощі… Палкі прихильники Помпей відразу створили віртуальну модель знищеної Школи гладіаторів, але це не виправдовує ганебний випадок.

Розкопки в Помпеях і популяний туристичний об'єкт — сфера зацікавленості організованої злочинності. Не припиняються і розкрадання коштовних археололгічних знахідок. Серед останніх — викрадення декількох фресок.