3.3 Підвищення ефективності депозитних операцій банку

Ефективність депозитної політики банку, про що торкалося в 1 та 2 главах дипломноі роботи повязана з кінцевим результатом – тобто отриманим прибутком, тому оцінюючи фактори прибутковості можна визначити і напрями іх підвищення, в тому числі внутрішній потенціал депозитної політики. Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який в основному залежить від співвідношення його доходів і витрат. Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку складається із кількох складових:

• аналізу джерел прибутків;

• аналізу доходів комерційного банку (структурний аналіз, зцінка рівня доходів);

• аналізу витрат банку (структурний аналіз, оцінка рівня витрат);

• аналізу фінансових коефіцієнтів прибутковості (вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів із точки зору їх нормативного рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів).

Основним інформаційним джерелом для аналізу фінансових результатів є звіт про прибутки і збитки комерційного банку [32,с.64]. Цей документ грунтується на концепції потоків: спочатку в ньому зазначають показники процентного доходу і доходу від платних послуг, від суми яких віднімають операційні витрати, потім відображають неопераційні доходи т витрати, резерви для покриття сумнівних кредитних вимог і податки, а насамкінець підсумовують чистий прибуток.

Серед найважливіших методів аналізу фінансових результатів головним можна вважати структурний аналіз, який здійснюється шляхом визначення кожної позиції у процентах від загального. Зміна питомої ваги позицій у часі свідчить про зміни у сферах діяльності банку. Аналіз коефіцієнтів полягає у зіставленні доходів і витрат із відповідними позиціями балансу. Прибуток банку складають:

• прибуток від основної діяльності, який визначається як різниця між банківськими доходами і витратами;

• валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

• чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток .

Розглянемо фінансові результати діяльності Херсонського Головного відділення Приватбанку Украіни.

В 2009 році Херсонське Головне відділення Приватбанку Украіни отримало доходів в сумі 9888,1 тис. грн. проти 10448,1 тис. грн. у 2002 році, або на 565 тис. грн менше (5,4%). Витрати Головного відділення у 2007 році склали 13605,3 тис. грн, проти 9798,9 тис. грн, або на 3806,4 тис. грн більше (27,9%).

Херсонське Головне відділення у 2009 році отримало збитків на суму 3722,3 тис. грн. проти прибутку в 2008 році 649,2 тис. грн.

Збитки за 2009 рік перекриті згідно з Протоколом Правління N7 від 13.01.05 по Апарату головного відділення в сумі 3183,1 тис. грн., по Ново-Каховському відділенню – 640,3 тис. грн.

Таблиця 3.6

Порівняльний аналіз фінансових результатів 2008 та 2009 року. (тис. грн.)

Апарат, регіон	ДОХОДИ		ВИТРАТИ		ПРИБУТОК + ЗБИТОК -
	2008	2009	2008	2009		2008	2009
Апарат ГВ	7491,4	5470,1	6969,8	8653,2		521,6	-3183,1
В т. ч страховий	-	747,6	-	742,3		-	-
Новокаховске	1843,6	2946,9	1839,8	3587,2		3,8	-640,3
В т. ч. страховий	-	1975,0	-	1975,0		-	-
Комсомольське	795,5	1113,9	717,4	1013,0		78,1	100,9
В т. ч. страховий	-	-	-	3,2		-	-
Островське	317,6	352,0	271,9	351,8		45,7	0,2
Всього по регіону	10448,1	9882,9	9798,9	13605,2		649,2	-3722,3
В т.ч. страховий	-	2722,6	-	2720,5		-	-

За звітний рік план доходів і витрат Херсонським Головним відділенням Приватбанку Украіни не виконаний. Фактично отримано 9883,1 тис. грн. при запланованих 12557,9 тис. грн, або 78,7% від запланованоі контрольноі суми. Витрати склали 13605,3 тис. грн. при запланованих 11636,6 тис. грн., або 114,47% запланованоі контрольноі суми. Збитки Головного відділення склали 3722,3 тис. грн. при запланованому прибутку 921,3 тис. грн.

Головні причини збитковоі діяльності Головного відділення банку в 2002 році були :

1.Непрацюючі, але не безнадійні активи в сумі 7482 тис. грн. в тому числі по кредитам Ново-Каховського відділення – АТ “Південьєлектромашзавод” – 1829 тис. грн. (виданий в 1999 році), Завод “Електрозварювального устаткування” – 1718 тис. грн. (виданий в 1999 році), КОП Каховка – 246 тис. грн.(виданий в 1999 році); по кредитам Апарату Головного відділення – кредит на добудову приміщення банку – 626 тис. грн., ЗАТ “Базіс” – 1260 тис. грн., АТ “Компанія Дніпро” – 1173 тис.грн. Кредит Херсонському суднобудівному заводу за рахунок власних кредитних ресурсів – 630 тис. грн.

2. Недоотримання процентних доходів від Херсонського суднобудівного заводу, який за 2002 рік заплатив лише 833,1 тис. грн. проти 3518 тис. грн у 2001 році.

3. Зрив контракту на суму 4000 тис. usd. між “Державним заводом Палада” та румунськой фірмой “AVEMAR STR ION BANESCU N01, CONSTANCA” по продажу доку 1552, який знаходиться у банківській заставі. Гроші не отримані з причин фінансового банкрутсва Московського “Менатеп Экспресс банка”, через коррахунки якого румунська фірма виконувала оплату.

4. Фінансова криза і, як наслідок, збільшення обліковоі ставки НБУ до 82% річних, що автоматично збільшило процентні витрати Головного відділення по залученим кредитним ресурсам.

В структурі доходів процентні доходи складають 5448,1 тис. грн., або 55,2% від отриманих доходів, комісійні доходи 1370 тис. грн. або 13,8% всіх доходів, результат від торгівельних операцій 303,7 тис. грн, або 3,07% всіх доходів. Доходи від зменшення страхового резерву склали 2722,6 тис. грн або 27,55% всіх доходів

В структурі витрат процентні витрати склали 8272,3 тис. грн. або 60,8 %, з них процентні витрати по вкладам фізичних осіб 3712 тис. грн. або 27,29% усіх витрат, по кредитним ресурсам 2343,7 тис. грн або 17,23 тис. грн. Комісійні витрати склали 118 тис. грн., або 0,87% всіх витрат. Інші небанківські операційні витрати 2294,9 тис. грн., або 16,87%. Відрахування в резерв під заборгованість за кредитними операціями склала 2720,4 тис. грн., або 20% усіх витрат. В цілому Херсонським Головним відділенням виконані кошторисні витрати в 2008 році, за виключенням тих статей витрат, які були повязані з наслідками підвищення цін після фінансовоі кризи у серпні – листопаді 2008 року, а саме по утриманню автомобільного транспорту, деяких господарських операцій та придбанням компьютерноі та оргтехніки.

Планові витратні показники кошторису Херсонського Головного відділення склали за 2008 рік 6410,2 тис. грн. Фактично відділеннями витрачено – 4718,5 тис. грн. або 73,61%, це в першу чергу повязано з неформуванням страхового резерву по активним операціям, які планувалися в 4 кварталі 2008 році, але потім були скориговані окремими протоколами Фінансового департаменту. Значно менше запланованих кошторисних витрат обійшлося грошове утримання персоналу Херсонського Головного відділення Приватбанку. Передбачалося 840,7 тис. грн, фактично використано – 795,6 тис. грн, або 91,37%, в порівнянні ж з 2001 роком основна та додаткова заробітна плата працівників Головного відділення зменшилась на 193,8 тис. грн. або на 19,6%.

Херсонським Головним відділенням Приватбанку в 2008 році уплачено податків, сборів та інших обовязкових платежів на суму 704,4 тис. грн. з них податку на прибуток 59,7 тис. грн., зборів в пенсійний фонд – 261,3 тис. грн., соцстрах – 30,5 тис. грн. Фонд ліквідаціі наслідків аварія Чорнобильськоі АЄС – 62,1 тис. грн., відрахування на утримання доріг 97,9 тис. грн., Іноваційний Фонд – 102,8 тис. грн.

Слід відмітити, що сплачені по відділенням податки були нараховані в тому числі і на неотримані доходи , але тільки Комсомольське відділення при неотриманих доходах сплатила податок на прибуток 44,1 тис. грн. Інші відділення сплачували податок на прибуток за рахунок знижуючого коєффіцієнта амортизаціних відрахувань.

Після аналізу балансових даних менеджментом Головного відділення були прийняті заходи, щодо виходу банку з збитків, проведено скорочення і на розсуд Правління банку представлений план діяльності на 2009 рік.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

Одним з незаперечних чинників ефективного функціонування будь-якого підприємства є забезпечення охорони праці робітників, тобто розробка ряду необхідних заходів які дозволяють забезпечити нормальні умови праці у випадку надзвичайних ситуацій, тобто передбачити комплекс заходів по мінімізації їх можливих наслідків і шкідливого їх впливу на здоров’я персоналу підприємства.

Імовірність загинути, отримати травму чи набути професійне захворювання існує на тих підприємствах, установах та організаціях, де нехтуються правила безпеки і не виконуються вимоги охорони праці. За будь- якої діяльності людини існує ризик отримати травму чи набути професійне захворювання. Людина, яка володіє професійними навичками та знаннями правил безпеки, передбачає цей ризик і застосовує заходи, які його зменшують або зовсім виключають. Тому вивчення дисциплін, що стосуються охорони праці, сприяє зменшенню виробничого ризику та збереженню життя і здоров’я багатьох людей. Оскільки охорона праці – це система правових, соціально-економічних, оргнізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавча база України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України “ Про охорону праці” та Кодекс законів про працю (КЗпП).

Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Він спрямований на охорону трудових прав працюючих.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Під час укладання трудового договору підприємець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Згідно з Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. №1105-XIV, що був введений в дію 1 квітня 2001 р., всі підприємства овинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 20 класів).

Згідно з Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

1. допомогою по тимчасовій непрацездатності, допомогою по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

2. допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

3. пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися на санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров’я людини в процесі праці. Виробниче середовище і фактори трудового процесу становлять в сукупності умови праці.

На здоров’я людини, її життєздатність і життєдіяльність великий вплив мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека – це наслідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний фактор – це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках – до раптового погіршення здоров’я або до смерті. Шкідливий фактор - це фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності. До визначаючих ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення нормального функціонування органів людини; можливість порушення нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті якого можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми. Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів є об’єкти, що формують трудовий процес і які входять в нього, а також загальножиттєві фактори оточуючого середовища; предмети праці; засоби праці (машини, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т.п.); продукти праці; технологія, операції, дії; природно-кліматичне середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні параметри атмосфери і т.п.); флора, фауна, люди.

Сучасний етап реформування економіки України та перехід до ринкових відносин характеризується збільшенням частки підприємств, організацій, установ невиробничої сфери, де переважає розумова праця, під час якої домінують психофізіологічні навантаження.

У банківській установі на людину переважно впливають фактори, які можуть вплинути на людину завдяки своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:

- механічні фактори, що характеризуються кінетичною і потенціальною енергією і механічним впливом на людину. До них належать: кінетична енергія рухомих об’єктів, що обертаються, потенціальна енергія;

- термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою. До них належать: температура нагрітих і охолоджених предметів та поверхонь, температура відкритого вогню і пожежі. До цієї групи належать також аномальні мікрокліматичні параметри, такі як вологість, температура і рухомість повітря, що призводять до порушення терморегуляції організму;

- електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

- електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені, іонізуючі випромінювання, магнітні поля;

- хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне- і вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газового стану, наявність шкідливих домішок у повітрі;

- біологічні фактори: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об’єктів;

- психофізіологічні: стрес, втома, незручна поза та інші.

Отже, фактори виробничого середовища якісно різнорідні, оскільки частина з них створена людиною і вони відсутні серед факторів навколишнього середовища. До них належать, по-перше, штучно синтезовані хімічні речовини, продукти мікробного синтезу, штучне освітлення.

Успішність діяльності людини в екстремальних умовах визначається багатьма суб’єктивними факторами. Це і почуття обов’язку, і воля, емоційна стійкість, стан здоров’я і т.ін. важливим суб’єктивним фактором є рівень професійної підготовки. Високий рівень знань та навичок – необхідна умова не тільки якісного виконання роботи, але і збереження емоційної стійкості, запобігання паніки та розвитку нереалізованих генералізованих захисних стресових реакцій.

Вплив температурного фактора навколишнього середовища на людину обумовлено наявністю функціональних системтерморегуляції та виробленням теплової енергії в організмі, постійним тепловим обміном організма з навколишнім середовищем, цілеспрямованим використанням людиною в своєму повсякденному житті і діяльності засобів регуляції теплообміну.

Температура внутрішнього середовища людини, як відомо, підтримується на рівні близко 37 градусів Цельсія. Добові коливання температури, як правило, не перевищують 0,5 градусів. Відхилення температури тіла людини за межі нижче 25 і вище 43 градусів есумісні з життям. При температурі вище 43 С починається денатурація білка. При температурі нижче 25 С інтенсивність обмінних процесів, перш за все в нервових клітинах, знижується до незворотнього рівня.

При тепловому впливі великої інтенсивності виникають больові відчуття, погіршується загальне самопочуття, знижується працездатність взагалі.

Загальне тривале перегрівання призводить на фоні зростаючого спаду працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розумової праці. При цьому уповільнюються увага, координація впевнених рухів, процес обмірковування ситуації і прийняття рішення, збільшується час сенсомоторних реакцій. Без прийняття заходів захисту відбувається не тільки зрив діяльності, але й серйозний розлад здоров’я з втратою свідомості і порушенням функцій життєво важливих систем організму (тепловий удар). Для запобігання перегріву тканин тіла у закритих приміщеннях використовують системи кондиціонування, які більш менш стабілізують температуру повітря.

Параметри акустичного сеедовища можуть істотно визначати і загальний стан людини, і її працездатність, і успішність діяльності, особливо тоді, коли необхідно працювати зі звуковими сигналами, відтворювати мву іншої людини.

Екстремальні умови в акустичному середовищі створюються в основному при наближенні звукового тиску до больового порогу, або при таких рівнях шуму, що ускладнюють сприйняття звукових сигналів. Больовий поріг звукового тиску складає приблизно 130 дБ. Однак вже при 100 дБ шум викликає загальну втому, знижує працездатність і якість роботи, а при 110-120 дБ діє гнетюче. При рівні 110 дБ неможливе безпосереднє спілкування.

В проектуванні робочих місць необхідно виходити з того, що недопустимий рівень шуму сягає вище 80 дБ і він потребує використання засобів індивідуального захисту працівників.

Захисні заходи передбачають створення звукоізоляції виробничих приміщень, використання звукопоглинаючих матеріалів і індівідуальних засобів захисту (навушники, заглушки для вух і т.ін.), застосування більш сучасної оргтехніки (лазерні принтери та ін.).

Низьке освітлення ускладнює розпізнавання деталей, знижує здатність розпізнавання кольорів. Робота в таких умовах призводить до розвитку втоми, появи помилок.

Виражений несприятливий ефект визивають і перепади яскравості в полі зору, різкі перепади освітленості. Так, наявність в полі зору частин поверхні з перепадом яскравості в 5-7 разів викликає неприємні відчуття, головний біль, знижує працездатність і якість роботи.

Захисні заходи від несприятливих впливів факторів світлового середовища передбачають створення достатніх рівней освітленості і рівномірного освітлення робочої поверхні, усунення джерел сліплячої яскравості, використання захисних екранів та окулярів.

Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дісплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин” ДСанПІН 3.3.2.007-98.

Одним із шкідливих апаратних забезпечень ЕОМ для людського організму є дисплеї. Дисплеї, сконструйовані на основі електронно-променевої трубки, є джерелами електростатичного поля, м’якого рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного, видимого, низькочастотного, наднизькочастотного та високочастотного електромагнітного випромінювання (ЕМВ).

Джерелами електромагнітного випромінювання є мережі живлення (частота 50 Гц), система рядкового розгорнення (2-400 КГц), блок модуляції променя (5-10 МГц).

Обладнання і організація робочого місця з ВДТ мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності.

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ВДТ – 1,2 м; від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого – 2,5 м.

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600…700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп’ютерних випромінювань необхідно застосовувати приекранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.

При оснащенні робочого місця з ВДТ лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам СанПіН № 5804-91.