- •2 Шляхи інформації в дискурсі
- •3 Підходи до визначення :
- •Класичні типи потенційних пресупозицій:
- •Ревалентність залежить від 4 факторів:
- •Типи лексичного повторення :
- •Межа перекладності
- •3 Групи природи перекладу:
- •3 Рівні заміщення:
- •Тезаурус 2 типи:
- •Значення –еквівалент-позамовна інформація Ієрархія підходів при різних видів перекладу
- •Межа перекладності
- •Жанровий
- •Однобічні та двобічні еквіваленти:
- •Семантична структура елементів
- •Лексична трансформація:
Явище інформативної цілісності
Тема дискурсу розгортається лінійно в той же час розгортається горизонтально.
Лінійність дискурсу підпорядковується латинський вислів : прийшов, побачив, переміг
Локальні теми – мікропропозиції,які семантично пов’язані вертикально , так і горизонтально синтагматично.
2 Шляхи інформації в дискурсі
-експліцитний - інформація виражена вербальними засобоми.
- імпліцитний- інформація ,яка виводиться з попереднього контексту або пресопозиційного фонду.
Можна провести паралелі між поверхневими і глибинними структурами висловлювання -
Приклад_.
Nobody answers the phone : поверхнева структура- ниткто не отвечает; глибинна( від контексту) них то не бажає, нема вдома.
Тема дискурсу складається з проміж них локальних тем, утворюючи глобальну тему повідомлення .
Основою інформацією науково-технічних та ділових паперів буде термінологія, технічні данні.
Суспільно-політичні тексти- volitional info (спонукає до певного типу поведінки) .
Оф ділові тексти – приписує певні правила поведінки та норми ( prescription info) .
Публичні тексти – інформація загального характеру, факти .
Художні – інформація, яка впливає на емоційний стан читача.
Якщо брати за основи фактор ревалентності в більшості теорії комунікації важливість інформації базується на семантичній відповідності попередніх тем комунікації то можна згадати теорію змінного контексту . Автори цієії теорії ( Газдар, Балмер,Левінсон) вважають що не всі нові висловлювання додають нову пресопозицію до загального контексту. Є такі висловлювання які усувають пресопозицію з контексту.
2.Пресупозиція- попереднє( фонове) значення
Пресупозиція когнітивним чином передуює висловлюванню, і при цьому інференційна природа пресупозиції є лише атрибутом інтерпретації в ході якої можна аналізувати пресо позицію.
Інференція- значення, яке виводиться з контексту (ст 86 макаров)
для визначення ревалентності інформації великого значення набуває прагматична пресупозиція
3 Підходи до визначення :
1,підхід пов'язує прагматичну пресупозицію з уявленням мовця про контекст
2, пов'язує пресупозицію з поняттям спільних знань
3, з умовами доречності та успішності висловлення.
Класичні типи потенційних пресупозицій:
- екзестанційні ( bird sings - птичка существует, якщо ми щось робимо щось,виконуємо дію-ми існуємо
-Фактичні ( she regrets telling me- вона вже щось сказала и шкодує -факт)
-нефактичні (they pretend to be elected -их не выбрали- пресупозиція)
-лексичні ( they managed to pass the exam – у будь-якому випадку вони спробували - пресупозиція)
-структурні (when did he die? – пресмупозиція те, що він помер)
- контрфактивна (it was summer)
Ревалентність залежить від 4 факторів:
- ступенів спорідненості мов (питання How do you do? В американців це звичайне привітання,а в нас - люди починають розповідати про все своє життя з найдрібнішими деталями)
- хронологічної відстані між текстом оригіналу і текстом перекладу (історичні тексти)
-близкості культурних традицій
- комунікативних обставин
3.Перекладацький аналіз тексту дає можливість встановити комунікативну цілісність (цінність)основних елементів тексту:
-когеція (звязність тексту), когеція забезпечується граматичними та лексичними засобами
-когерентність (цілісність тексту) - суб'єктивна категорія (переклад транспантології- незнання термінів , брак фонового знання )
Граматична зв’язність забезпечується : узгодженням часів, правилами сурядності та підрядності . Немає труднощів ,бо перекладачі ,як правило, обізнані в галузі гарматики, бачать де тема, де рема
Тема-те, що відоме.
Рема- нове в тексті.
Лексична звязність: забезпечується повтореннями 1-го чи більше лексичних елементів ,які самі не повідомляють нову інформацію, а лише наголошують на тих елементах , які розкривають значення лексичних одиниць у новому контексті.