Тема 4 фізіологія системи кровообігу

Важливою умовою підтримання постійності внутрішнього середовища є забезпечення руху крові по кровоносних судинах великого і малого кіл кровообігу. Завдяки руху крові стає возможной реалізація усіх тих функцій, які притаманні крові. Окрім серця і кровоносних судин до системи кровообігу входять і лімфатичні судини. Система кровообігу разом з системою крові утворюють транспортну систему організму.

Дослідження функціонального стану транспортної системи організму широке викори­стовується в медичній практиці для діагностування захворювань людини, в спортивній практиці для тестування функціональної підготовленості спортсменів та цілеспрямованого регулювання тренувальних навантажень.

Фізіологічні властивості серцевого м'яза і показники роботи серця

4.1. Мета заняття:

- закріпити знання матеріалу теми (обговорення запитань для самопідготовки);

- оволодіти навичками визначення основних показників роботи серця (ЧСС, серцевого ритму, систолічного і хвилинного об'ємів кровообігу тощо). Вміти оціню­ вати функціональний стан серцево-судинної системи спортсменів за даними по­ казниками;

- навчитись використовувати показники роботи серця в практиці фізичного вихо­вання для збереження і зміцнення здоров'я школярів та оптимізації трудового (тренувального) процесу;

- навчитись розв'язувати ситуаційні задачі і знати відповіді на запитання тестового контролю знань з даної теми.

5.2. Запитання для самопідготовки

1. 1.Анатомо-фізіологічна характеристика серця. Оболонки і порожнини серця, роль клапанного апарата серця.

2. Серцевий цикл. Характеристика фаз серцевого циклу.

3. Фізіологічні властивості серцевого м'яза. Зміни збудливості в процесі діяльності серця. Харак­теристика екстрасистоли і компенсаторної паузи. Фізіологічна суть синусової аритмії спортсменів. Збудливість, скоротливість, автоматія і про­відність серця. Провідна система серця.

4. Прямі і непрямі показники роботи серця. Часто­ та серцевих скорочень, систолічний, залишковий і хвилинний об'єми крові. Серцевий індекс. Ви­користання непрямих-показників роботи серця в практиці фізичного виховання і спорту.

5. Зовнішні прояви серцевих скорочень. Верхівко­вий поштовх. Характеристика тонів серця. Фо­нокардіографія. Артеріальний пульс. Серцевий ритм. Венозний та об'ємний пульс.

6. Біоелектрична активність серця. Аналіз електрокардіограми (ЕКГ). Особливості ЕКГ спортсменів. Використання основних теоретичних положень з питань зовнішніх проявів серцевої діяльності в практиці фізичного виховання та спорту.

5.3. Основні теоретичні положення

1. Анатомо-фізіологічна характеристика серця

Серце — порожнистий конусоподібний м'язо­вий орган, розташований в грудній клітці між другим і п'ятим міжреберними проміжками. Його стінки мають трьохшарову структуру. Внутрішній шар — ендокард — вистилає порожнину серця зсередини, а його вирости утворюють клапани серця. Середній шар — міокард — представлений особ­ливою м'язовою тканиною. За своїми структурними і функціональними особливостями, вона займає проміжне місце між поперечносмугастими (скелетними) і гладенькими м'язами. До складу м'язової тканини міокарда входить два типи волокон — волокна робочого міокарда передсердь і шлуночків, які виконують насосну функцію, і волокна провідної системи серця, яка забезпечує генерацію збудження і його проведення до клітин робочого міокарда. В міокарді розрізняють два від­ діли: менш виражену мускулатуру передсердь і потужну мускулатуру шлуночків. Товщина правого шлуночка — 5-8 мм, лівого — 15-20 мм, пе­редсердь — 2-3 мм.

Зовнішня оболонка серця (епікард) покриває. його поверхню і найближчі до нього відрізки аорти, легеневої артерії і порожнистих вен. Епікард разом з зовнішнім листком серозної оболонки ут- ворібє білясерцеву сумку (перикард), заповнену серозною рідиною. Вона зменшує тертя між листками перикарда при серцевих скорочегінях і оберігає серце від надмірного розтягання кров'ю при діастолі.

Поздовжньою перегородкою серце людини розділене на дві нез'єднані між собою половини — праву і ліву. У правій частині серця тече венозна кров, у лівій — артеріальна; у верхній частині серця знаходиться ліве і праве передсердя, в нижній частиш — правий, і лівий шлуночки. Таким чином, серце людини має чотири камери: два передсердя, два шлуночки. Кожне передсердя з'єднується з відповідним шлуночком з допомогою передсердно-шлуночкового отвору, який закривається стулковими атріо-вентрикулярними клапанами. Клапан між правим передсердям і правим шлуночком має три стулки — трьохстулковий, між лівим пе­редсердям: і лівим шлуночком дві стулки — двостулковий або мітральний. За допомогою сухожильних ниток краї стулок клапанів з'єднанні з сосочковими м'язами стінок шлуночків, що попереджує вивертання їх в бік передсердь (і попереджує зво­ротній рух крові до передсердь) в період систоли шлуночків. Біля отвору легеневої артерії і отвору аорти є клапани у вигляді трьох кишень, вони від­криваються в напрямку руху крові в цих судинах — це півмісяцеві клапани (рис. 61).

Розміри серця обумовлені об'ємом його по­рожнин і товщиною стінок. Ці величини, в свою чергу, залежать від розмірів тіла, віку, статі і рухової активності людини. У здорових дорослих чоловіків довжина серця біля 14 см, поперечник — 12 см, об'єм порожнин шлуночків — 250-350 мл, вага — біля 300 г. Вважається, що розміри серця відповідають в середньому розмірам складеної в кулак кисті руки даної людини. Загальний об'єм серця у чоловіків — 700-900 см куб, у жінок — 500- 600 см куб, у спортсменів він на 100-300 см куб більший, ніж у неспортсменів. У серці в два рази більше капілярів, ніж в ске­летних м'язах. Збагачену киснем кров серце одержує з двох коронарних артерій, що беруть початок в основі аорти. В коронарні артерії в період діастоли серця надходить біля 200-250 мл крові за 1 хвилину. При інтенсивній роботі кровопостачання серця збільшується до 1 л/хв. З серця венозна кров зби­рається у вінцеву пазуху, а звідти в праве передсердя; лише незначна кількість малих вен самостійно впадає в праве передсердя або шлуночки.