4. Значення політичної економії в житті суспільства полягає в її основних функціях:

1. Пізнавальна функція – реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвитку суспільства.

2. Методологічна функція - полягає в тому, що економічна теорія виступає теоретико – методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

3.Практична функція економічної теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Економічна політика – це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визначити оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

Між економічною теорією і практикою існує тісний взаємозв'язок.

Економічна реальність (буття) ------- Економічна теорія (знання і рекомендації)------ Економічна політика (мета і дія)------- Господарська практика (результат).

 

Будь – яка теорія без зворотного зв’язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлення та теоретичні дослідження, дає матеріали для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь – якої теорії. Практика - критерій істинності економічних знань. Вона веде до знання, знання – до передбачення, передбачення – до раціональних дій, дія – до вдосконалення практики. Такий цикл зв’язків постійно повторюється, щоразу піднімаючись на вищий рівень.

4.Прогностична функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально – економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів.

5. Виховна функція – полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загально світовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона виховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву підприємливості та ініціативи, прийняття та обґрунтування рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в умовах конкуренції.

Економічне мислення – це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну діяльність, які визначають її господарську поведінку.

Є два види економічного мислення: буденне і наукове.

Буденне мислення - поверхово, однобічне і безсистемне сприйняття людиною реальних економічних процесів, на підставі чого вона робить суб’єктивні, часом помилкові, висновки і судження щодо економічних проблем.

Наукове мислення – всебічне і глибоке пізнання людиною економічної діяльності на основі використання наукових методів дослідження, що дозволяє розкрити сутність економічних процесів, об’єктивно оцінити їхню суспільну значущість і прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому.

Етапи формування наукового економічного мислення:

1. спостереження і відображення у свідомості людини реальної економічної діяльності;

2. обробка та осмислення одержаної економічної інформації і вироблення на цій основі наукових понять, категорій і законів економічного розвитку;

3. реалізація, впровадження людиною одержаних економічних знань у своїй господарській діяльності;

5)Соціально-економічні дослідженняМасштабні соціально-економічні дослідження є однією з головних наукових спеціалізацій КМІС. Вони охоплюють питання рівня та якості життя, економічної активності, доступності та якості соціальних послуг, освіти тощо. Крім населення, об'єктом уваги соціально-економічних досліджень є діяльність підприємств, регіональний та муніципальний розвиток, суспільна діяльність державних та громадських організацій тощо. Якщо в дослідженнях іншого типу цінність результатів є найбільшою в момент завершення дослідження і вичерпується за відносно короткий проміжок часу, результати соціально-економічних досліджень є актуальними в суспільстві ще багато років після їх проведення. Тому ці дослідження є основою Банку Даних досліджень КМІС і розповсюджуються серед зацікавлених осіб протягом кількох років. Починаючи саме з соціально-економічних проектів КМІС набув статусу провідної науково-дослідної організації України не тільки на вітчизняному полі, а також в очах закордонних дослідників та міжнародних дослідницьких центрів.

Методи та методики соціально-економічних досліджень

•      щоденниковий метод вимірювання доходів та витрат населення

•      згадувальний метод вимірювання доходів та витрат населення

•      метод соціальної оцінки

•      метод корреспондентiв

•      методика вимірювання бідності

•      методика вимірювання соціального самопочуття

•      методика непрямої оцiнки мiграцiї

6) Визначні мислителі минулого і сучасності - Дж. Гобсон, К.А. Гельвецій, Ф. Гегель, К. Маркс, М. Вебер та інші бачили в потребах вираження природи людини, відносили їх до ключових економічних категорій.Потреби - це об'єктивні умови існування людини. Розвиваючись, людина створює свої потреби і здібності, продукти і послуги, відносини і суспільні інститути.В економічній літературі потреби класифікують по-різному. Так, у системі економічних потреб виділяють виробничі, суспільні та особисті. Особисті поділяють на фізичні, інтелектуальні, соціальні.За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні та платоспроможні потреби.За суб'єктами потреби поділяють на: а) індивідуальні, колективні та суспільні; б) потреби домогосподарств, підприємств та держави як окремих суб'єктів економіки.За об'єктами потреби класифікують на: а) породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні потреби — у спілкуванні, у суспільному визнанні та статусі, освіті та ін.); б) матеріальні — потреби в матеріальних благах та послугах і духовні — потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні; в) першочергові — потреби, що задовольняються предметами першої необхідності та непершочергові — потреби, що задовольняються предметами розкоші[11, c. 56-58].Існує градація потреб за ступенем їх нагальності. Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб щодо їх вагомості: фізіологічні потреби; потреби самозбереження; соціальні потреби; потреби в повазі і потреби в самоутвердженні.Людина намагається задовольнити насамперед найнагальніші свої потреби - фізіологічні, зокрема. Якщо вони задоволені, то певний час ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. У неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби.

7) Суспільні блага:

Стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей стан носить розпливчастий характер, точно неясна причина такого стану, але на наступному етапі він конкретизується, і стає ясно які саме товари чи послуги необхідні. Таке почуття залежить від внутрішнього світу конкретної особистості. В останній входять смакові переваги, виховання, національні, історичні передумови, географічні умови.Благо – це потреба в якому-небудь благу, що має корисність для конкретної людини. У такому широкому змісті потреби є предметом дослідження не тільки суспільних, але і природничих наук, зокрема біології, психології, медицини.

Біологія, наприклад, вивчає аспект благ, зв'язаний з обміном речовин у живому організмі і підтримкою його життєдіяльності.

Психологія розглядає блага як особливий психічний стан індивіда, що відчувається їм незадоволеність, що відбивається на психіці людини як результат невідповідності між внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності.

Суспільні науки вивчають соціально-економічний аспект благ. Економічна наука, зокрема, досліджує суспільні потреби.

Суспільні блага[5 – c.45] – потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства в цілому, окремих його членів, соціально-економічних груп населення. Вони випробують на собі вплив виробничих відносин соціально-економічної формації, в умовах якої складаються і розвиваються.

Суспільні блага поділяються на дві великі групи потреб суспільства і населення (особисті потреби).

Блага суспільствавизначаються необхідністю забезпечення умов його функціонування і розвитку. До них відносяться потреби виробничі, у державному управлінні, забезпеченні конституційних гарантій членам суспільства, охорони навколишнього середовища, обороні і т.п.

З економічною діяльністю суспільства найбільш зв'язані виробничі потреби.

Виробничі потреби випливають з вимог максимально ефективного функціонування суспільного виробництва. Вони включають потреби окремих підприємств і галузей народного господарства в робочій силі, сировині, устаткуванні, матеріалах для випуску продукції, потреби в управлінні виробництвом на різних рівнях – цеху, дільниці, підприємства, галузі народного господарства в цілому.

Ці потреби задовольняються в процесі господарської діяльності підприємств і галузей, що зв'язані між собою як виробники і споживачі.

Особисті блага виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони виступають як усвідомлене прагнення людини до досягнення об'єктивно необхідних умов життя, що забезпечують повний добробут і всебічний розвиток особистості.

Будучи категорією суспільної свідомості, особисті потреби виступають і як специфічна економічна категорія, що виражає суспільні відносини межу людьми з приводу виробництва, обміну і використання матеріальних і духовних благ і послуг.

Особисті потреби носять активний характер, служать спонукальним мотивом діяльності людини. Остання в кінцевому рахунку завжди спрямована на задоволення потреб: здійснюючи свою діяльність, людина прагне повніше задовольнити їх.

З іншого боку, сама ця діяльність виступає найважливішим фактором формування особистих потреб. Чим вона ширше і багатогранніше, тим різноманітніше, більші потреби людини і тим у кінцевому рахунку повніше вони задовольняються.