37.Держава як суб’єкт ринкового господарювання

Держава – це, насамперед, політичний орган: законоді ча, виконавча та судова влада. Однак вона

є й економічн суб'єктом, тобто носієм економічних відносин. По-перше, держава є власником частини ресурсів суспільства, частини підприємств, а то й окремих галузей. Як власник вона виступає організатором виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, виробленої в державному секторі економіки. По-друге, держава здійснює регуляторну політику підприємств приватного (недержавного) сектору. По-третє держава організовує зовнішньоекономічні зв'язки країни з іншими країнами та світовими економічними організаціями. В умовах, коли частина акцій приватизованих державних підприємств залишається у власності держави, остання володіє корпоративним правами щодо володіння, користування і розпорядження приватизованими підприємствами.

Держава в частині державного сектору економіки є товаровиробником, тобто товар, вироблений

на державних підприємствах, є власністю держави, і тому вона безпосередньо втручається в процес реалізації, а певною мірою, і використання товарів і послуг, вироблених на державних підприємствах.

Якщо держава є суб'єктом ринкових відносин, то її можна вважати сукупним підприємцем у

країні. Значною мірою їй притаманні такі характерні риси підприємницької діяльності, як самостійність, ініціативність, ризиковість, а також мета – одержання прибутку. Однак кожна з цих рис у державному господарюванні має певні особливості порівняно з приватним сектором. Найхарактернішою особливістю їх можна вважати соціальну спрямованість. Як це розуміти? Принцип самостійності не означає, що всі рішення, які схвалює держава, вкладаються в принцип: захочу – зроблю, не захочу – не зроблю. Для держави часто цей принцип доповнюється вимогами "потрібно", "змушена" та іншими.

Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:

—  правове забезпечення функціонування ринкового механі­зму;

—  організація грошового обігу;

—  захист і сприяння розвитку конкуренції;

—  виробництво суспільних благ;

—  мінімізація трансакційних витрат;

—  компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);

—  стабілізація макроекономічних коливань;

38.Закон попиту і пропозиції,його взаємозв’язок з ціною та еластичність попиту і пропозиції

Попит — кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну протягом відповідного проміжку часу і в певному місці.

В процесі розгляду еластичності попиту залежно від рівня цін сформульовано відповідний закон попиту. Закон попиту — за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту і навпаки, отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни посилюють у споживача бажання купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції*), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу та ефект заміщення. Ефект доходу — за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючись від придбання інших альтернативних товарів. Ефект заміщення — за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Пропозиція — рішення (або бажання) і спроможність виробити та запропонувати для продажу на ринку певну кількість продукту за кожну конкретну ціну з усіх можливих. Обсяг пропозиції, як і у разі попиту, залежить насамперед від конкретного виду товару. Загалом при незмінній ціні обсяг пропозиції зумовлений такими чинниками: 1) наявністю взаємозамінюваних товарів, або субінститутів; 2) доповнюючими товарами або товарами-комплементами (наприклад, ручка і чорнило); 3) змінами цін на товари-замінювачі; 4) змінами цін на доповнюючі товари або їх доступністю; 5) змінами в доходах; 6) змінами якості речей (тобто сукупності споживчих властивостей товару); 7) змінами моди, смаків, звичаїв; 8) змінами в навколишньому середовищі. У процесі вивчення залежності попиту від рівня цін було обґрунтовано закон пропозиції. Закон пропозиції — із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а із їх зниженням — менше

Ринкова ціна - ціна, за якої рівні пропозиції та попиту урівноважуються. У стані рівноваги попиту і пропозиції ринок вважається збалансованим, цей стан зумовлює конкуренція. Ціна рівноваги виконує такі функції: інформує товаровиробників про шляхи раціонального розподілу економічних ресурсів (підвищення ціни свідчить про доцільність збільшення обсягів виробництва і навпаки, а отже про необхідність перерозподілу виробничих ресурсів); разом із конкуренцією, процесом взаємодії попиту і пропозиції формує механізм ринкового співвідношення між індивідуальними і суспільно необхідними витратами. Проте наведений вище механізм діє лише за умов вільної конкуренції — одного із типів ринку, який, як уже зазначалося, домінував на нижчій стадії капіталізму

 Еластичність попиту і пропозиції Важливу роль* у виробничій діяльності товаровиробників, раціональному розподілі економічних ресурсів відіграє еластичність попиту і пропозиції. Адже інформації про відхилення ціни на товар під впливом певних факторів ще недостатньо для прийняття виважених рішень підприємцем, важливо знати міру такого відхилення. У цьому разі економічна наука пропонує категорію еластичності. Еластичність — міра чутливості попиту і пропозиції до зміни чинників, що їх визначають, і насамперед від вартості товарів. В кількісному виразі еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни другої змінної величини. Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни. Основні чинники, які впливають на цінову еластичність попиту: наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі ціни на них, тим еластичнішим буде попит); частка продукту в доходах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вищою буде еластичність попиту на нього за незмінних усіх інших умов); тривалість періоду для здійснення вибору (чим довший період часу для прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар); тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкоші та товари широкого вжитку (попит на предмети розкоші, як правило, еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний). Еластичність за зміни ціни показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається із зростанням ціни, скажімо, на 1%.

Еластичність попиту залежно від зростання ціни, як правило, є від'ємною величиною. Це означає, що із зростанням ціни попит на товар зменшується. Аналогічно вимірюється еластичність пропозиції. Еластичність пропозиції — відсоткова зміна пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсоткового зростання ціни. Як правило, таке значення еластичності позитивне, оскільки вища ціна — стимул для виробників до збільшення випуску товарів.