Т е м а 14. Взаємодія гілок державної влади як фактор стабільності конституційного ладу україни

П л а н

1. Взаємодія гілок державної влади як принцип засад конституційного ладу України.

2. Взаємодія та співпраця державно-владних інституцій як передумова забезпечення стабільності конституційного ладу України та його засад.

3. Роль Верховної Ради України, Президента і Кабінету Міністрів України в забезпеченні стабільності конституційного ладу України.

4. Конфлікти між органами державної влади в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу України.

5. Проблеми удосконалення конституційно-правового регулювання взаємодії державно-владних інституцій в Україні.

Розкриваючи перше питання теми слід звернути увагу на те, що Конституція України закріпила не лише принцип поділу державної влади на три гілки, але, й одночасно, механізми їх тісної взаємодії та співпраці, що також можна вважати одним із фундаментальних принципів засад конституційного ладу України.

У другому питанні слід звернути увагу на те, що ефективне функціонування державного механізму України залежить, насамперед, від узгодженої діяльності усіх державно-владних інституцій, що, у свою чергу, забезпечує стабільність та непорушність конституційного ладу держави. Розкриваючи третє питання, шляхом аналізу відповідних конституційних положень необхідно показати, що і Верховна Рада України, і Президент України, і Кабінет Міністрів України наділені достатньо широкими владними повноваженнями в сфері забезпечення стабільності конституційного ладу України.

У четвертому питанні слід проаналізувати конфлікти, що виникають у взаємовідносинах між законодавчою, виконавчою гілками державної влади та Президентом України, звертаючи увагу на те, що досить часто вони виступають в якості одного з факторів дестабілізації конституційного ладу України. Тому пріоритетним завданням є запобігання таким конфліктам, а не пошук шляхів їх розв’язання.

Завершуючи роботу необхідно з’ясувати яким чином сприятимуть узгодженій співпраці усіх гілок державної влади України в сфері забезпечення існуючого конституційного ладу України зміни, що було внесено до Конституції України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Білинський А. Держава і суспільство. Партнерство заради стабільності // Віче. -1995. -№12. -С.80-92.

Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України//Право України. - 1998. - №1.

Кушніренко О.Г. Проблеми захисту основ конституційного ладу України // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку.– Х.,1995.

Кушніренко О.Г., Веніславський Ф.В. Проблема виникнення конфліктів між законодавчою та виконавчою гілками влади України та стабільність конституційного ладу // Вісник університету внутрішніх справ. -1998. -№3-4. -С.150-162.

Мамонов В.В. Конституционный строй Российской Фередрации: понятие, основы, гарантии //Государство и право.- 2004.- № 10.-C. 42-51.

Орзіх М. Втілення конституційних засад в галузях функціонування публічної влади в Україні//Юрид. вестник. -1997. -№4. -С.59-63.

Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. -К.: Ін Юре, 1997.-40 с.

Погребняк С.П. Мамонов В.В. Принцип поділу влади: загальнотеоретична характеристика // Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності: Зб. наук. тез (За матеріалами ХV Харківських політологічних читань, що проведені кафедрою соціології та політології НЮАУ ім. Я. Мудрого).- Х.: Нац. юрид. акад. України,2004.- C.161-163.

Румянцев О.Г. Основы конституционного строя: понятие, содержание, отражение в Конституции// Государство и право. – 1993. - № 10.

Тацій В.Я., Грошовий Ю.М. Правові засоби охорони Конституції// Вісник Акад. Правових наук України. – Х., 1995. - № 3.

Тодика Ю. Державно-правова конфліктологія як важливий напрямок наукових досліджень//Вісник Академії правових наук України. -1996. -№6. -С.13-23.

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Х.: Факт, 1999.-320 с.

Цвик М.В. Актуальные проблемы организации власти в Украине// Пробл. законности. – Х., 1995. – Вып.30.

Тацій В. Конституційний лад України: проблеми удосконалення // Вісник прокуратури.- 2007.- № 7.- C.3-11

Веніславський Ф.В. Взаємовідносини державно-владних інституцій в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу України // Проблеми законності. Вип. 93 =: Респ. міжвід. наук. зб.: .- .- Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008.- C.38-44.- ISBN

Т е м а 15. ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ

П л а н

1. Конституційно-правова відповідальність: поняття, природа та характерні ознаки.

2. Види конституційно-правової відповідальності.

3. Структура конституційно-правової відповідальності.

4.Підстави виникнення конституційно-правової відповідальності, її особливості.

В роботі слід дати визначення поняття «конституційно-правова відповідальність», дослідити її юридичну природу, відмінність від інших видів юридичної відповідальності та місце в системі соціальної відповідальності взагалі. Розглянути характерні риси конституційно-правової відповідальності, її специфіку.

Характеризуючи структуру й склад конституційно-правової відповідальності, слід визначити коло її суб’єктів, об’єктів, дати їх коротку характеристику, визначити особливості суб’єктного складу.

Завершуючи роботу, слід розглянути підстави й межі конституційно-правової відповідальності, виявити проблемні питання в її правовому регулюванні, а також реалізації на сучасному етапі державотворення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины – Основной закон государства и общества. – Х.: «Факт». – 2001 г.

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х.: «Факт». – 1998 г.

Тацій В., Грошевий Ю. Порушив Основний Закон? Відповідай! (Правові засоби охорони Конституції). // Голос України. – 1995. – 6 липня.

Шон Д.Т. Конституционная ответственность – самостоятельній вид юридической ответственности. // Государство и право. – 1995. - №7. – с. 35-43.

Колосова Н.М. Конституционная ответственность. // Государство и право. – 1997. – №2.

Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти. // Право України. – 2001. - №2.

Наливайко Л.Р. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній конституційній теорії. // Право України. – 1999. - №10.

Красикова А. Конституционная ответственность в современном украинском конституционализме. // Юридический вестник. – 2001. - №2.

Лучин В.О. конституционные деликты. // Государство и право. – 2000. - №1.

Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності. // Право України. – 2002. - №5. – с.126-130.

Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм. – Воронеж. – 1985.

Т е м а 16. СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

П л а н

1. Поняття, зміст та загальна характеристика основних прав і свобод людини і громадянина.

2. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина.

3. Конституційно-правовий механізм забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.

4. Основні тенденції розвитку та конституційно-правового регулювання прав і свобод людини в Україні на сучасному етапі.

Необхідно визначити поняття конституційних прав і свобод людини та громадянина, вказати в чому відмінність між ними, з΄ясувати їх юридичну природу, розкрити зміст конституційних прав і свобод. Дати класифікацію основних прав і свобод за різними ознаками, які потрібно перелічити і стисло проаналізувати: за сферами суспільного життя; згідно з міжнародно-правовими документами та ін. Особливу увагу слід приділити механізму та гарантіям реалізації основних прав і свобод громадян. Висвітлити механізм реалізації основних прав і свобод та розглянути його дію. Детально зупинитися на конституційних гарантіях реалізації основних прав і свобод людини і громадянина, вказати види гарантій і коротко їх проаналізувати. Завершуючи висвітлення теми вказати основні тенденції сучасного розвитку прав людини в Україні та їх конституційно-правове регулювання.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Загальна декларація прав людини //Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи: Зб. міжнар.док. - К.: Наук.думка, 1992.-200с.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні пра­ва//Права людини: Міжнародні договори України, декла­рації, документи: 3б. міжнар. док. – К.: Наук думка. 1992. 200 с.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні пра­ва// Там же.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950р. // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 13. -С. 270-302.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Украї­ні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. - 2000. -№ 11.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. - К. Юрінком Інтер, 2004. – 336с.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи лю­дини і громадянина. -X.: Факт. - 2001.

Рабіновіч П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. - К.: 2004. - 464с.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине. - К.: Концерн ”Видавничій Дім ΄΄Ін Юре”. 2004. -368с.

Т е м а 17. ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

План

1. Система основних принципів правового статусу особи та їх конституційне закріплення.

2. Людина як найвища соціальна цінність.

3. Рівність прав і свобод людини і громадянина.

4. Гуманістична спрямованість прав і свобод особи.

5. Відповідність основ правового статусу особи міжнародно-правовим стандартам прав.

Аналізуючи перше питання розкрити роль основних принципів правового статусу особи у забезпечення її прав і свобод. Розглядаючи питання щодо людини як найвищої соціальної цінності, звернути увагу на нормативне закріплення цього принципу в ст. 3 Конституції України, на особливе її значення для становлення нашої держави як демократичної і правової. Розкриваючи принцип рівності прав і свобод людини і громадянина, акцентувати на їх рівність насамперед перед судом і законом, на рівність чоловіка і жінки. Аналізуючи четверте питання, звернути увагу на конституційне закріплення пільг і переваг окремої категорії громадян і довести що це не порушує конституційний принцип рівності особи. Розглядаючи п’яте питання показати, що норми Конституції України, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина, відповідають міжнародно – правовим стандартам прав людини.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Конституційне право України / За ред. Ю.М.Тодики, В.С.Журавського.-К., 2002.

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины.-Х.. 2000.

Зиновьев А.В. Конституционное право России. М.-СПб., 2000.

Кравченко В.В. Конституційне право України.-К., 2002.

Петрухин И.Л. Человек как социально-правовая ценность // Государство и право.-1999.-№ 10.

Поленина С.В. Реализация конституционного принципа равноправия полов // Государство и право.-1998.-№ 6.

Старобор О. Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні // Право України.- 2007.- № 4.- C. 30-32

Т е м а 18. ГАРАНТІІ ПРАВ І СВОБОД ЯК ЕЛЕМЕНТ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ

П л а н

1. Конституційно-правовий статус особи та його елементи.

2. Поняття гарантій реалізації основних прав і свобод, їх класифікація.

3. Правові та інституційні гарантії реалізації основних прав і свобод.

4. Проблеми реалізації основних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

В першому питанні необхідно дати поняття конституційно-правового статусу та розкрити його головні елементи: громадянство, принципи, основні права, свободи і обов'язки, гарантії.

Друге питання передбачає визначення поняття гарантій основних прав і свобод, розкриття загальних і спеціальних (і особливо конституційних) гарантій їх реалізації.

В третьому питанні важливо більш детально зупинитися на характеристиці правових та інституційних гарантій прав і свобод.

Завершуючи роботу необхідно проаналізувати проблеми, що виникають в процесі реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод. Слід навести конкретні приклади порушень основних прав і свобод.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Загальна декларація прав людини // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи: 36. між нар. Док. - К.: Наук, думка, 1992. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Там само.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Там

само.

Конвенція про захист прав людини та основних свобод // Голос України, 10 січня 2001 р., № 3.

Тодыка Ю. Н., Тодыка О. Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине. – К., 2004.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. - 2001. - № 1.

Словська І. Механізм захисту прав людини - основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму // Право України. - 2001. -№ 9

Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - № 11.

Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2002. - № 5.

Махновський І. Економічні гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина // Право України. - 2003. - № 1.

Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. - 1999. - № 2.

Савенко М. Конституційний Суд України в механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України. - 1999. - № 5.

Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) // Право України. - 1994. - № 10.

Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003.

Кушніренко О. Г., Слінько Т. М. Права і свободи людини і громадянина. - Харків: Факт, 2001.

Т е м а 19. ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ ГРОМАДЯНСТВА

П л а н

1. Поняття громадянства та його основні риси.

2. Принципи громадянства та їх класифікація.

3. Загальна характеристика принципів громадянства.

4. Втілення принципів громадянства у поточному українському законодавстві та міжнародно-правових актах.

Розкриваючи перше питання, необхідно розглянути та проаналізувати поняття громадянства, висвітлити різні підходи до його визначення та змісту, подати загальну характеристику інституту громадянства. Після цього слід розкрити поняття принципів громадянства та різні види їх класифікації, а також охарактеризувати головні з них. Важливо також показати, яким чином вимоги принципів громадянства знаходять своє втілення у Законі України “Про громадянство України” та міжнародно-правових актах.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р.(із змін. та доповн.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Бедрій Р.Б. Громадянство України: конституційно-правові основи- К.: Б. в., 2005.- 16 c.

Тодика Ю.М. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Харків, 2002. – 254 с.

Колесник В. П. Законодательство Украины о гражданстве и проблемы его реализации // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. - Харьков: УЮА, 1993. – С. 34-41.

Лотюк О. Принципи громадянства України // Право України. – 1998.– 7. – С. 9-11.

Майданник О. Про інститут громадянства України // Право України.-1999. - № 2.

Мелащенко В. Принципи громадянства України // Право України. –1992. - №7. – С. 12-14.

Чалий П. Ф. Громадянство України (аналіз сучасних проблем) // Правова держава: Ювіл. щоріч. наук. пр. Вип. 10.- К.: Вид. Дім "Ін Юре", 1999.- C.119-130.

Рубач Л., Мілорава М., Коцюба В. Громадянство: набуття та припинення- К.: Видавець Фурса С.Я., 2006.- 68 c.

Т е м а 20. ПОРЯДОК ТА УМОВИ НАБУТТЯ І ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

П л а н

1. Загальна характеристика інституту громадянства в Україні. Підстави набуття громадянства України.

2. Набуття громадянства України за народженням.

3. Умови прийняття до громадянства України.

4.Припинення громадянства України. Особливості виходу і втрати громадянства України.

5. Компетенція державних органів при вирішенні питань громадянства України.

У першому питанні необхідно дати загальну характеристику громадянства України як засади конституційного ладу України, інституту конституційного права України, суб’єктивного права особи, елементу конституційно-правового статусу людини і громадянина; визначити підстави набуття громадянства України.

У другому й третьому питанні слід розкрити найпоширеніші підстави набуття громадянства України: за народженням і внаслідок прийняття до громадянства України.

Викладаючи четверте питання слід зупинитися на основних підставах припинення громадянства України – внаслідок виходу і втрати громадянства.

На основі аналізу чинного законодавства у п’ятому питанні слід розкрити систему та компетенцію державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р. (із змінами й доповненнями) // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України 27 березня 2001 р. (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р.) // Офіц. вісник України. – 2006. – № 26. – Ст. 1875.

Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затверджене Указом Президента України від 27 березня 2001 р. (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р.) // Там само.

Тодыка Ю. Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Х., 2002.

Рубач Л., Мілорава М., Коцюба В. Громадянство: набуття та припинення. – К., 2006.

Т е м а 21. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ

П л а н

1. Поняття «іноземця» та «особи без громадянства», конституційно-правове регулювання їх статусу.

2. Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

3. Основні права, свободи та обов΄язки іноземців та осіб без громадянства в Україні.

4. Гарантії прав і свобод іноземців та осіб без громадянства в Україні.

5. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства. Правові підстави їх видворення з України.

Дати поняття «іноземця» та «особи без громадянства», розглянути особливості їх правового статусу в Україні. Розкрити принципи їх правового статусу. Проаналізувати основні права і свободи іноземців та осіб без громадянства, у тому числі їх конституційні права на працю, відпочинок, соціальний захист, житло, освіту, користування досягненнями культури, на участь в об΄єднаннях громадян, на пересування по теріторії України і вибір місця проживання, на свободу совісті, а також обов΄язки додержання Конституції і Законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, сплачувати податки і збори та ін. Варто розглянути обмеження в правовому статусі іноземців та осіб без громадянства, слід аргументувати доцільність таких обмежень. Особливу увагу звернути на забезпечення гарантій основних прав і свобод іноземців та осіб без громадянства в Україні. Пояснити підстави і види відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними українського законодавства, а також правові підстави їх видворення за межі України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянст­ва: Закон України від 04.02.1994 р. (зі змін., та доп.) // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. -№ 23. - Ст. 161.

Про еміграцію: Закон України від 07.06.2001 р. // Там же.-2001. -№41.- Ст. 197.

Заржицький О. Бандуристий Р. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні // Право України. – 2007.- № 2.

Зарубей В. Правове регулювання перебування інозем­ців та біженців в Україні // Право України. - 1999. — № 8.

Кушніренко О.Г.. Слінько Т. М. Права і свободи лю­дини і громадянина. - X., 2001.

Мінкіна Т. Видворення іноземних громадян як міра відповідальності за порушення порядку перебування в Украї­ні // Право України. -2001.-№9.

Московченко М. Працевлаштування іноземців в Укра­їні //Юрид. Україна. -2003.-№7

Соколецька К.М. Правосуб΄єктність іноземних грома­дян в Україні // Вісн. Нац. ун-ту внутріш. справ України. - X., 2002 - Вип. 18.

Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине - X., 1999.

Чехович С. Інститут права притулку як конституційно-правова гарантія захисту прав людини // Право України. — 2000. -№ 4.

Т е м а 22. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

П л а н

1. Поняття особистих прав і свобод людини та громадянина, їх місце в системі основних прав особи.

2. Природа і особливості особистих прав і свобод людини і громадянина.

3.Загальна характеристика особистих прав і свобод, закріплених в Конституції Україні.

4.Конституційні гарантії реалізації особистих прав і свобод людини і громадянина.

5.Тенденції та проблеми конституційно-правового регулювання і забезпечення особистих прав людини і громадянина в Україні.

У роботі необхідно дати поняття особистих прав і свобод людини та громадянина і показати їх місце і роль у системі конституційних прав особи. Далі необхідно визначити природу особистих прав і свобод, їх відмінність від інших видів конституційних прав і свобод особи, виявити та проаналізувати особливості особистих прав і свобод. Потім треба охарактеризувати закріплені в Конституції України особисті права і свободи людини та громадянина. Необхідно розкрити роль конституційних гарантій у процесі реалізації особистих прав і свобод, особливо тих гарантій, які вказані в другому розділі Конституції України, також висловити власну думку щодо тенденцій та проблем конституційно-правового регулювання особистих прав і свобод людини і громадянина в Україні, стисло охарактеризувати ситуацію із забезпеченням особистих прав і свобод, що склалася в Україні.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Права людини: міжнародні договори України. – К., 1992.

Тодыка Ю.Н. Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине.-К., 2004.

Кушніренко О.Г., Слинько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. – Х.: Факт. – 2001.

Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погоріло: Монографія. – К. Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652 с.

Кузьменко П. Поняття, основні риси та класифікація обмежень особистих конституційних прав і свобод людини // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №6. – С. 40-43.

Орзих М. Конституционная свобода и равенство людей // Юрид. вестн. Украины. – 1998. - №2.

Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини та громадянина // Право України. – 2002. - №5. – С. 37-41.

Т е м а 23. ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СВОБОДУ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

П л а н

1. Конституційно-правове регулювання права на свободу думки і свободу масової інформації.

2. Поняття інформації, як засоба, “канала” вираження думок та гарантії її забеспечення.

3. Правові режими інформації та їх різновиди.

4. Правові питання забеспечення інформаційної безпеки.

5. Відповідальність за порушення законодавства в інформаційній сфері.

Розглядаючи перше питання розкрити зміст права на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження свої поглядів і переконань. Проаналізувати конституційно-правове регулювання права на свободу думки.

При викладанні другого питання важливо визначити поняття інформації та гарантії її забезпечення. Далі слід проаналізувати правові режими інформації. Насамперед визначити поняття правового режиму інформації, його різновиди (режим вільного доступу, режим обмеженого доступу та ін.).

Розкриваючи четверте питання, слід дати поняття інформаційної безпеки вказати оновні завдання та метоли її забезпечення. Також зупинитися на особливостях забезпечення інформаційної безпеки в Україні в різних сферах суспільного життя. Доцільно проаналізувати державну політику інформаційної безпеки та організаційної основи системи її забезпечення.

Завершуючи розкриття теми, треба визначити види юридичної відповідальності, яка може бути застосована за порушення законодавства в інформаційній сфері; окремо зупинитися на ці вільно-правовій, адміністративно-правовій та кримінальній відповідальності за правопорушенняв інформаційній сфері.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про підсумки парламентських слухань “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні”: Постанова Верховної Ради України від 16.01.2003 № 441-IV // Відомості Верховної Ради України від 18.04.2003. – N 1. - .Ст.. 130.

Даценко К. Свобода слова (Научно-практический семинар «свобода выражения взглядов на Украине. Доступ к информации». В. Речицкий о модельном проекте международной конвенции «О защите интеллектуальной свободы») // Юридическая практика. – 2002. - № 10.-С. 1,4.

Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: Сучасний період // Право України. – 2002. - № 12.С. 51-55.

Кушакова Н. Конституційне право на інформацію правомірні та неправомірні обмеження // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 3.- С. 66-70.

Куц Г.Г. Стан виконання в Україні ст..10(1) Конвенції про захист прав людини щодо свободи вираження поглядів // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 4. – С.56-60.

Питання свободи думки та слова в рішеннях Європейського суду з парв людини // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 5. – С.61-63.

Речицький В. Нова культурна ситуація потребує нових форм правового регулювання (Свобода думки + свобода слова = демократія) // Юридичний вісник України. – 2002. – № 13. – С.7.

Слінько Т.М., Кушниренко О.Г. Правовой статус і перспективи розвитку друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації в Україні. // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення конституційного права: Зб.наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Харків: Нац. Юрид. Акад.. України, 1999. С. 116.

Слінько Т.М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Проблеми законності: Респ.між від.наук.зб. Вип..40: Республ.міжвід.наук.зб.: для викладачів, аспірантів, студентів, працівників правоохоронних органів.: Научное издание. – Х.: Нац.юрид.акад. України, 1999.-217 с.

Перепадя О.В. Питання свободи думки та слова в рішеннях Європейського суду з прав людини // Вісник Верховного Суду України.- 2000.-№ 5.- С.61-63.

Т е м а 24. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ В УКРАЇНІ

П л а н

1. Правове регулювання права на інформацію в Україні.

2. Конституційно-правові гарантії права на інформацію.

3. Підстави обмеження конституційного права на інформацію.

4. Проблеми реалізації права на інформацію в Україні.

При висвітлені першого питання необхідно проаналізувати законодавство в сфері доступу до інформації, насамперед процедуру та форми реалізації права на інформацію, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості органів державної влади», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та іншими нормативно-правовими актами. Розглянути питання щодо відповідності ст. 34 Конституції України положенням ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

У другому питанні слід дати визначення та розкрити гарантії забезпечення права на інформацію.

У третьому питанні слід встановити межі, умови та підстави за яких можливо обмеження права на інформацію. Розкрити питання, які обмеження передбачені Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про державну таємницю», з’ясувати чи можливо обмежити право на інформації на підставі підзаконних нормативно-правових актів.

Наприкінці роботи (четверте питання) слід зупинитися на основних проблемах реалізації та захисту права на інформацію в Україні, факторах, що негативно впливають на забезпечення права на інформацію.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992  р. № 2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

Про державну таємницю: Закон України вiд 21.01.1994 р.  № 3855-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Каб. Міністрів України від 04.01.2002  р. № 3 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 2. – Ст. 57.

Інформаційне законодавство: Зб. законодав. актів: У 6 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 1. Інформаційне законодавство України. – 416 с.

Кушакова Н.В.щ Конституційне право на інформацію: правомірні та неправомірні обмеження // Вісн. Конституц. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 66 – 70.

Право на доступ до інформації: теорія та практика / Авт. О. Нестеренко, О. Северин; Харківська правозахисна група. – Х.: Права людини, 2008. – 348 с.

Нестеренко О.В. Підстави обмеження права на доступ до інформації // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. Вип. 86 – С. 49–55.

Речицкий В.В. Символическая реальность и право. – Львов: ВНТЛ-Класика, 2007. – 732 с.

Слінько Т.М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб.– Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 40 – С. 32–38.

Т е м а 25. ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

План

1. Права людини і права національних меншин.

2. Поняття та головні складові елементи правового статусу національних меншин.

3. Характеристика основних прав та обов’язків національних меншин в Україні.

4. Механізм реалізації прав і свобод національних меншин та проблеми його подальшого удосконалення.

Потрібно всебічно дослідити співвідношення понять «права людини» і «права національних меншин», встановити, чому виникла необхідність виокремлення, визнання та правового закріплення системи особливих прав національних меншин.

Необхідно встановити поняття правового статусу національних меншин та дати загальну характеристику його основних елементів, зосередивши при цьому головну увагу на аналізі основних прав і обов’язків національних меншин.

Розглядаючи питання про механізм реалізації прав національних меншин, слід розкрити систему загальних і особливо правових гарантій реалізації прав національних меншин, навести приклади реалізації прав національних меншин в Україні.

На основі проведеного дослідженні важливо викласти власну точку зору щодо подальшого удосконалення правового регулювання статусу національних меншин в Україні.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.

Про національні меншини в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529.

Про мови в УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.

Рамкова конвенція про захист національних меншин // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-американського бюро захисту прав людини. – К., 1998. – Вип. 21. Права меншин. – С. 135-143.

Беліцер Н. Європейський досвід вирішення проблем національних меншин. – Український часопис прав людини. – 1996. – № 3-4. – К.: Українська правнича фундація, 1997. – С. 41-46.

Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.

Колісник В. П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти. – Харків, Фоліо, 2003. – 240 с.

Панчук М. І., Войналович В. А., Галенко О., Геник М., Горбань Т. Національні меншини України у ХХ столітті: політико- правовий аспект / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України / І.Ф. Курас (голов.ред.) . — К. : ІПЕіНД, 2000. — 358с

Римаренко Ю., Волошин Ю. Конституційно-правові засади національно-культурної автономії національних меншин в Україні: проблеми теорії та практики // Вісник Академії правових наук. – 2001. - № 2. – С. 42-51.

Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю Ради Європи // Право України. – 2001. – № 7. – С. 28-31.

Мицик В.В. Співвідношення спеціального національного законодавства щодо захисту національних меншин їхніх країн походження з вимогами основних принципів міжнародного права // Запорізький національний університет Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2006. №2.- Запоріжжя: ЗНУ, 2006.- C.56-63.

Т е м а 26. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

П л а н

1. Поняття політичної партії. Місце і роль політичних партій в політичній системі України та їх закріплення в Конституції та законах України.

2. Створення політичних партій, їх реєстрація. Регулювання партійного членства.

3. Порядок формування та припинення діяльності депутатських фракцій та їх коаліції у Верховній Раді України. Участь коаліції депутатських фракцій у формуванні Кабінету Міністрів України. Погоджувальна рада депутатських фракцій у Верховній Раді України.

4. Гарантії діяльності і права політичних партій. Свобода опозиційної діяльності.

5. Кошти та інше майно політичних партій, їх фінансування.

6. Державний контроль за діяльністю політичних партій.

З’ясувати політико-правову природу політичних партій, їх місце і роль в політичній системі України, особливо у взаємовідносинах громадянського суспільства і держави, звернувши увагу на їх закріплення в Конституції і відповідних законах. Висвітлити порядок створення політичних партій та їх реєстрації, регулювання партійного членства, детально розібратися у третьому питанні. Це допоможе зрозуміти органічно єдиний парламентсько-правовий та парламентсько-партійний механізм перетворення представницької функції Верховної Ради України у її законодавчу та інші функції. Показати, чому для ефективного функціонування політичної та партійної систем в Україні актуальними є гарантії діяльності політичних партій, їх права, свобода опозиційної діяльності. З’ясувати джерела фінансування політичних партій та форми державного контролю за їх діяльністю.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.01 // Відом. Верхов. Ради України.- 2001.- №23. – Ст. 118.

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 // Там само. – 2004.- №27-28. – Ст. 366.

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06.04.2004 // Там само. – 2004.- №30-31.- Ст.382.

Колісник В.П., Веніславський Ф.В., Кичун В.І. Конституційно-правові аспекти формування коаліції депутатських фракцій в українському парламенті // Права людини. – 2006.- №19.- С.6-7.

Лукаш С.Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і народу: конституційно-правовий аспект// Там само. – Вип. 50.- С. 34-40.

Лук’янов Д.В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського суспільства та держави (роль та правове регулювання). Монографія. – Харків: Право, 2007.- 320 с.

Т е м а 27. РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС

П л а н

1. Право людини на свободу світогляду і віросповідання.

2. Види релігійних організацій та основи їх правового статусу.

3. Порядок створення релігійних організацій та припинення їх діяльності.

4. Принципи взаємовідносин держави і релігійних організацій.

Розкриваючи перше питання необхідно дати поняття «свобода совісті», «свобода віросповідання», проаналізувати в чому різниця. Дайте стислу характеристику міжнародно-правових актів та поточного законодавства, які регулюють право на свободу совісті та віросповідання.

Розглядаючи друге питання треба визначити поняття та дати перелік та стислу характеристику видів релігійної організації, з якою метою вони створюються, яку ієрархічну структуру вони мають.

Трете питання курсової роботи слід розкрити на підставі аналізу Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Хто здійснює реєстрацію Статутів (положень) релігійних організацій, які вони повинні містити відомості про релігійну організацію, в якому випадку релігійна організація припиняє свою діяльність.

У четвертому питанні потрібно розкрити на яких принципах базуються взаємовідносини державних релігійних організацій, дати характеристику цих принципів.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної ради Української РСР. – 1991. - №25. – ст. 283.

Сергієнко Г.Л. Конституційно-правове регулювання відносин Української держави і релігійних організацій та гарантування свободи віросповідання: до питання їх взаємозв’язку // Право України. – 2004. - №12. –с.12-16.

Сергієнко Г.Л. Питання правового статусу релігійних організацій в Україні // Юридична Україна – 2004.- №9 – с.10-14.

Шевченко О.М. Сучасний стан та шляхи вдосконалення правового забезпечення державно- церковних відносин в Україні // Вісник Запорізького державного університету. – 2004. - №1. –с. 33-36.

Т е м а 28. ФУНКЦІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

П л а н

1. Поняття та система функцій Верховної Ради України.

2. Представницька функція в системі функцій парламенту.

3. Загальна характеристика законодавчої функції Верховної Ради України.

4. Установча функція як напрямок діяльності парламенту України.

5. Функція парламентського контролю: сутність, форми здійснення.

При розкритті цієї теми слід зважати на різноманіття поглядів, які існують стосовно напрямків діяльності парламенту, тому при аналізі першого питання необхідно звернути увагу на існуючу в науковій літературі класифікацію функцій Верховної Ради України. Друге питання стосується сутності парламенту як представницької установи, тому треба показати на прикладах, в яких випадках Верховна Рада виступала саме, як представник Українського народу. При розкритті третього питання слід висвітлити зміст законодавчого процесу в Україні та особливості такої форми нормативно-правових актів як закони (порядок їх прийняття, предмет виключно законодавчого регулювання тощо). Четверте питання стосується ролі парламенту у формуванні органів влади та посадових осіб. При аналізі п'ятого питання слід пам'ятати, що функція парламентського контролю має свої особливості, насамперед, в частині інституціонального механізму її здійснення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04 квіт.1995 р. //Відом. Верхов. Ради України. – 1995. –№ 19. –Ст.134.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України // Там же. – 1998. –№ 20. – Ст.99.

Про Рахункову палату: Закон України // Там же. –1996. – № 43. – Ст.212. зі змінами. – Там же. – 1998. –№ 24. – Ст.137.

Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект).–Х., 2004.

Наливайко Л.Р., Приходько Х.В. Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види // Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2003.- № 11.- C.5-14

Колесник К.О. Парламентська процедура: порівняльно-правовий аналіз - Х., 2002.

Парламентське право України / За ред. О.Н. Ярмиша. – Х., 2007.