4. Конструкції настановних елементів.
В якості настановних елементів застосовують опори, які могт бути основними або допоміжними. Основними називаються опори, що координують оброблювану деталь в 3-х взаємно перпендикулярних площинах, тобто опори, що позбавляють деталь усіх ступенів свободи відносно пристосування.
Оскільки опори сприймають окрім ваги деталі ще і сили затиску і сили різання, яке може бути значне, то їх виготовляють з високоміцних, зносостійких матеріалів. Тому для опор застосовують сталь 20Х або сталь 20 з цементацією робочих поверхонь опор на глибину 0,8 - 1,2 мм і загартування до твердості HRC 58 - 62.
Робочі поверхні для забезпечення кращого прилягання до них оброблюваній деталі мають бути по можливості невеликих розмірів. Для легкої і швидкої зміни опор у разі зносу або ушкодження необхідно забезпечити вільний доступ до них.
Основні опори повинні знаходитися на найбільшій відстані один від одного так, щоб напрям зусилля різання, затиску і центр тяжіння деталі знаходилися в межах опорного трикутника. Основні опори можуть бути постійними і регульованими.
Постійні опори.
Для установки деталей плоскими поверхнями в пристосуваннях використовують циліндричні(штирі) і пластинчаті опори.
Циліндричні опори бувають трьох видів: з плоскою, сферичною і насіченою голівкою.
Для установки заготівлі на чорнові базові поверхні застосовують настановні штирі з насіченою(ГОСТ 13442-68) або сферичною(ГОСТ 13441-68), а для установки на оброблені базові поверхні - з плоскою голівкою(ГОСТ 13440-68). Отвори під опори в корпусі пристосування виконуються наскрізними, сполучення опор з отворами(Н7/р6; Н7/r6).
Граничні навантаження на опори з сферичною голівкою при установці сталевих і чавунних заготівель :
D, мм |
10 |
16 |
25 |
40 |
Р, кН |
2 |
5 |
12 |
30 |
Для заготівель з кольорових сплавів навантаження на опори слід зменшувати на 30-40%.
Опори з рифленою голівкою мають навантаження:
D, мм |
10 |
16 |
25 |
40 |
Р, кН |
4 |
10 |
25 |
60 |
Рис.19.
Опорні пластини(ГОСТ 4743-68) бувають двох виконань: плоскі і з косими пазами. Пластини кріпляться двома або трьома гвинтами до корпусу пристосування або плити. Плоскі пластини доцільно закріплювати на вертикальних стінках корпусу, оскільки при горизонтальному їх положенні в поглибленнях під голівками гвинтів скупчується дрібна стружка, яку важко видалити. Пластини з косими пазами встановлюють а горизонтальних поверхнях корпусу. В цьому випадку стружка при русі встановлюваної деталі потрапляє в поглиблення(косі пази) і не порушує контакту при установці. Пластини як і штирі закріплюють в корпусі і обробляють у зборі.
Опорні призми.
Застосовуються для установки деталей зовнішніми циліндричними поверхнями. Стандартна призма застосовується для установки коротких виробів або як елемент опорної призми, призначений для базування довгих виробів.
Гранично допустиме навантаження на призму з кутом ( = 90( з умов контактної міцності можна визначати для заготівлі із сталі або чавуну по формулі:
,
де b - довжина лінії контакту заготівлі з призмою, мм;
D - діаметр заготівлі, мм.
П
Рис.
23