27. Створення та розширення Європейського Союзу. Європейський Союз та Україна.

Європейський Союз - інтеграційна організація, головною метою якої є побудова «якомога більш тісного союзу європейських народів». Членом Союзу має право стати будь-яка європейська держава, що дотримується демократичні принципи суспільного ладу: "принципи свободи, демократії, повазі прав людини та основних свобод, а також принцип правової держави". Умови прийняття країн Центральної та Східної Європи до ЄС були сформульовані Європейським Союзом у Копенгагені у червні 1993 р. І отримали назву "копенгагенських критеріїв". Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994. Угода про асоціацію — нова планована угода між Україною і Європейським Союзом, що готується на заміну Угоди про партнерство та співробітництво. Важливою складовою частиною нової Угоди з ЄС є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Отже, євроінтеграційні прагнення України - це бажання стати розвиненою, демократичною країною з пануванням законів, повагою прав і свобод людини, ринковою, конкурентноспроможною економікою. Однак, відсутність суспільного консенсусу щодо напрямків та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддалили перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. До Європейського союз входять 27 держав: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія , Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція та Естонія.

28. Особливості економічного та політичного розвитку Канади у другій половині XX - на початку XXI ст. Квебекська криза. Україна та Канада: еміграційні процеси та розвиток культурних зв'язків.

Канада більше була зорієнтована на внутрішні аспекти свого розвитку, вона не мала значних геополітичних амбіцій порівняно з США. У політ сист 2 партії – Ліб та Прогресивно-консерват. Головним гаслом ліб парт стала ідея побудови в Кан нов. Соц. Порядку на засадах концепції «держави загального добробуту».Главою Кан є монарх (Брит кор. Чи кор.). 1952р – знаменна подія, яка змінила суверенітет країни – вперше в іст генерал-губернатором став справжній канадець за походженням – Мессі. 1982р. повна незалежність країни після підписання «Акт про Кан», згідно з цим актом всі законодавчі повноваження Велик закінчились. Дотримувалась орієнтація на США, америк ринок є важл для Канади. В 90ті рр. Кан займала 1 місце за демогр показником, 47-48 дол на душу населення. 1957р – при владі консерви. Нац пробл Кан – пробл провінції Квебек., загостр саме етнонац питання створило загрозу для існ Кан як Федер держ.Франко-канадці Квебеку поч. претендувати на збільш своєї ролі у політ та екон житті Кан. Виступ за відокремлення Квеб від Кан. 1968р – Пр Мін Е.Трюдо (батько суч Кан), намагався виріш пробл Квеб. 1969р надання франц мові статусу 2 держ мови за ініціативою Трюдо.1976р – до влади прийшла партія сепаратистів, Квебекська партія . 1980р референдум– пит. Про вихід Кв з Кан, 40% - за. Жак Парізо – лідер Кв партії. 1993р – Пр Мін К.Кемпбелл. 2008р – Пр Мін Стівен Харпер.