17. Канада у повоєнну добу, її соціально-економічний та політичний розвиток. Постать Прем'єр-Міністра п.Трюдо.

Канада більше була зорієнтована на внутрішні аспекти свого розвитку, вона не мала значних геополітичних амбіцій порівняно з США. У політ сист 2 партії – Ліб та Прогресивно-консерват. Головним гаслом ліб парт стала ідея побудови в Кан нов. Соц. Порядку на засадах концепції «держави загального добробуту».Главою Кан є монарх (Брит кор. Чи кор.). 1952р – знаменна подія, яка змінила суверенітет країни – вперше в іст генерал-губернатором став справжній канадець за походженням – Мессі. 1982р. повна незалежність країни після підписання «Акт про Кан», згідно з цим актом всі законодавчі повноваження Велик закінчились. Дотримувалась орієнтація на США, америк ринок є важл для Канади. В 90ті рр. Кан займала 1 місце за демогр показником, 47-48 дол на душу населення. 1957р – при владі консерви. Нац пробл Кан – пробл провінції Квебек., загостр саме етнонац питання створило загрозу для існ Кан як Федер держ.Франко-канадці Квебеку поч. претендувати на збільш своєї ролі у політ та екон житті Кан. Виступ за відокремлення Квеб від Кан. 1968р – Пр Мін Е.Трюдо (батько суч Кан), намагався виріш пробл Квеб. 1969р надання франц мові статусу 2 держ мови за ініціативою Трюдо.1976р – до влади прийшла партія сепаратистів, Квебекська партія . 1980р референдум– пит. Про вихід Кв з Кан, 40% - за. Жак Парізо – лідер Кв партії. 1993р – Пр Мін К.Кемпбелл. 2008р – Пр Мін Стівен Харпер.

18. Розбіжності в стані країн антигітлерівської коаліції у повоєнні часи. Поділ світу на дві протилежні системи, його причини та наслідки.

19. Особливості суспільно-політичних процесів і державного будівництва у Російській Федерації у 1991 - 2011 рр.

Росія є офіційною спадкоємницею колишнього Радянського Союзу – як у частині його активів, так і відносно його міжнародних боргів. Після розпаду СРСР Росія виступила як спадкоємниця СРСР на міжнародній арені, зайняла місце постійного члена ради Безпеки ООН і затвердила за собою статус ядерної держави. Росія займає вигідне геополітичне положення. Сьогодні вона залишається провідною космічною державою, її ракетно-космічний комплекс визначається високим технічним рівнем. Важливим чинником економічного зростання Російської Федерації становить її людський потенціал. За визначенням іноземних фахівців, рівень освіченості та професійної підготовки російських громадян робить їх спроможними вирішувати будь–які технічні й економічні проблеми. Система підготовки кадрів усіх рівнів відповідає світовим нормам, завдяки чому існує великий попит на них практично у всіх розвинутих країнах світу.

У Росії проживає найбільш велика українська діаспора – майже 10 млн. Політичний і соціально–економічний розвиток Росії, зростання її авторитету на міжнародній арені, перш за все тісно пов’язано зі становленням та розвитком російської державності, з прийняття Декларації про державний суверенітет Росії, яку було прийнято 12 червня 1990 року. 1991 року, більшістю голосів президентом республіки обрано Б. Єльцина. Становлення російської державності відбувалося в умовах здійснення радикальних економічних реформ, програма яких була ініційована президентом Б. Єльциним у 1991 році. Вона передбачала введення вільних цін на товари та послуги з січня 1992 року, створення умов для розвитку конкуренції в російській економіці. Проведення жорсткої антимонопольної політики, широкої приватизації сприяло переходу країни до ринкової економіки. 12 грудня 1993 року. Відповідно до Конституції Російська Федерація проголошувалася президентсько–парламентською республікою. Глава держави зосереджував у своїх руках всю повноту виконавчої влади. У кінці грудня 1993 року відбулися вибори до Державної Думи – нижню палату нового російського парламенту – Федеральні Збори, які складаються із двох палат – Ради Федерації і Державної Думи. 1999 року президент Б. Єльцин зробив офіційну заяву про свою добровільну відставку. На президентських виборах у березні 2000 року В. Путіна обрали президентом Російської Федерації. 14 березня 2004 року В. Путін був переобраний президентом Росії на наступний термін. Важливим напрямком у діяльності президента В. Путіна щодо розвитку російської державності та централізації державної влади стало здійснення адміністративної реформи:

- у травні 2000 року відповідно до указу президента В. Путіна створено сім федеральних округів – структурних одиниць нового адміністративного поділу Російської Федерації;

- створювалась Державна Рада із голів регіонів Російської Федерації;

- проголошувалась рішуча боротьба з проявами сепаратизму як головної загрози цілісності Російської Федерації.

2008-2012рр- Медвєдєв. 2012-Путін.

20. Виникнення тоталітарних режимів у країнах Східної Європи: хронологія, сутність та наслідки.