- •34.Монголо-татарська навала на київську русь. Встановлення золотоординського іга
- •38. Приєднання західноукраїнських земель до Русі. Особливості їх розвитку. Піднесення Галицького і Волинського князівства.
- •39. Галичина за часів правління Ростиславовичів
- •40. Волинь до середини 12ст. Утвердження ілки мстиславовичів.Обєднаня Волині Романом
- •41.Утворення Галицько-Волинського князівства.Роман мстиславович.
- •42.Війна за галицьку-спадщину 1205-1238
- •43.Князювання Данила Романовича Галицького
- •44. Галицькі і волинські землі за наступників Данила
- •45.Причини та наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства
- •48.Боротьба за руську спадщину. Входженя українських земель до вкл.
- •49.Соціально-економічнета становище укр населення у складі вкл
- •50. Великий князь Литовський вітовт
- •51.Велике княжіння Руське .Свидригайло
- •52. Московсько-литовськи війни та їх вплив на розвиток українських земель.
- •53.Люблинська унія ті включення українських земель до складу Речі Посполитої
- •54. Політичне та соціально-еконмічне становище укр. Земель у складі Речі посполитої
- •55.Берестейська церковна унія.Становище укр православної церкви.Діяльність братств.Полемічна література
- •56.Становище українських земель у складі Московської держави.
- •57.Культура україни в 14-пер пол. 17ст
- •58.Формування та рання історія українського козацтва
- •63.Гетьман Сагайдачний
- •64.Походи козаків пороти татар і турків
- •67. Козацько-селянські повстання в кінці XVI – на початку XVII ст.
- •68. Повстання під проводом к. Косинського
- •69. Повстання під проводом с. Наливайка та г. Лободи.
- •70. Козацькі повстання під проводом Трясила, Сулими та Бута.
- •71. Козацькі повстання під керівництвом Острянина та Гуні. «Ординація Війська Запорозького».
- •72. Українська національна революція середини XVIII ст.: основні етапи та їх характеристика.
- •73. Причини національно-визвольного повстання під проводом б. Хмельницького.
- •74. Політичний портрет б. Хмельницького.
- •75. Національно-визвольна війна під проводом б. Хмельницького. Характеристика основних етапів.
- •76. Формування Української держави в ході національної революції під проводом б. Хмельницького.
- •77. Зовнішня політика Богдана Хмельницького.
- •78. Корсунська битва.
- •79. Битва під Пилявцями.
- •80. «Статті про устрій Війська Запорозького» б. Хмельницького.
- •81. Західний похід української армії під проводом б. Хмельницького.
- •82. Збаразько-Зборівська кампанія.
- •83. Зборівський мирний договір.
- •84. Битва під Берестечком.
- •85. Білоцерківський мирний договір.
- •86. Батозька битва.
- •87. Жванецька кампанія.
- •88. Переяславська рада та «Березневі статті».
- •89. Полководці б. Хмельницького. (на вибір декілька)
- •90. Доба «Руїни» в історії України: загальна характеристика.
- •91. Гетьманування ю. Хмельницького.
- •92. І. Виговський та його боротьба за незалежність України.
- •93. Гадяцький договір.
- •94. Гетьманування і. Брюховецького.
- •95. П. Дорошенко та його боротьба за возз’єднання України.
- •96. Гетьманування п. Тетері.
- •97. Гетьман і. Самойлович та його боротьба проти татарсько-турецької загрози.
- •98. Доба гетьмана і. Мазепи.
- •99. Пилип Орлик. «Пакт і Конституція…»
- •100. Ліквідація Гетьманщини в Україні.
97. Гетьман і. Самойлович та його боротьба проти татарсько-турецької загрози.
1672 року лівобережна старшина скинула з гетьманства Д. Многогрішного і на Конотопській раді обрала гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича, якого підтримала Росія.
Конотопські статті. 17 червня 1672 року після обрання на загальній козацькій раді в Козачій Діброві поблизу Конотопа гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича між гетьманським урядом і царською адміністрацією був підписаний договір (10 нових пунктів, були складені на основі Глухівських статей 1669 року з деякими доповненнями): 1) новообраному гетьманові заборонялося без старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і підтримувати відносини з гетьманом П. Дорошенком; 2) лівобережним полкам заборонялося надавати військову допомогу П. Дорошенку в його боротьбі проти Польщі; 3) гетьманська влада значно обмежувалася на користь старшини; 4) гетьман не мав права позбавляти старшину уряді або карати їх без згоди старшинської ради чи вироку військового суду.Скасувавши компанійські полки як реальну військову силу, на яку міг опертися гетьман, Конотопські статті створили передумови для посилення колоніальних впливів московського уряду в Гетьманщині.17 березня 1674 року І. Самойловича проголосили гетьманом усієї України. У результаті вторгнення військ Туреччини втратив контроль над Правобережжям. Проявив себе здібним воєначальником у війні об’єднаних сил козацької України та Московії з Османською імперією. Висловлював незадоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайського миру 1681, неодноразово виступав проти укладення польсько-російського Вічного миру 1686 року, який узаконював розділ України на дві частини.
98. Доба гетьмана і. Мазепи.
(? — 1.Х 1709). Гетьман Лівобережної України (1687—1708). Протягом 2-х десятиліть Мазепа з ласки царя залишався повновладним господарем Лівобережної України, входив до вузького кола довірених осіб Петра І. Був умілим адміністратором і воєначальником. Розбагатів, маючи у кріпосній залежності майже півмільйона селян. Суворо придушував повстання проти панського гноблення. Робив і деякі пом'якшення кріпакам. Ідеал суспільного устрою вбачав у Речі Посполитій. Залишився чужим для козаків, селян і міщан, які не надали йому підтримки у вирішальну мить. Мазепа опікувався ремеслами й торгівлею, багато зробив для розвитку міст. Був щедрим меценатом, збудував власним і державним коштом чимало церков і монастирів.
Коли в перебігу російсько-шведської війни (розпочалася 1700 р.) ворог вдерся в Україну й здобував перемоги над російськими військами, Мазепа, хибно оцінивши ситуацію, у жовтні 1708 р. перейшов на бік Карла XII з кількома тис. козаків. Врешті, зрозумівши, що прорахувався, він вступив у таємні переговори з царем, обіцяючи йому видати Карла XII. Але Петро І не повірив своєму колишньому улюбленцеві. На Україні розгорнулася народна війна проти загарбників. Після Полтавської битви 1709 р., в якій шведи зазнали розгрому, Мазепа разом з купкою прибічників і Карлом XII перебрався до Туреччини, де незабаром помер.