69. Повстання під проводом с. Наливайка та г. Лободи.

Антишляхетське повстання під проводом С. Наливайка (жовтень 1594). Навесні 1595 р. – 12 тис. осіб; наприкінці 1595 – поч. 1596 р. селянсько-козацькі виступи охопили Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля та білоруське Поділля. Такий успіх був зумовлений тим, що основні збройні формування Польщі на чолі з коронним гетьманом С. Жолкевським у цей час перебували в Молдові, де вони намагалися посадити на молдовський трон польського ставленика. Однак Річ Посполита вже завершила перемогою війну в Молдавії і польські війська коронного гетьмана Станіслава Жолкевського вирушили на Україну. Наливайко був змушений відступити на Волинь, а звідти в Білу Церкву, де об’єднався з двома ватажками – М. Шаулою і Г. Лободою. Утворилося військо з 5-6 тис. осіб, якому вдалося побороти передові загони ворога, але перед основними загонами Жолкевського вони не встояли. Одна з вирішальних битв, яка відбулася в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля, жодна зі сторін не отримала перемогу. Після цієї баталії Жолкевський відійшов до Білої Церкви і чекав підходу резервів, а козацьке військо в Переяслав, де на раді було обрано гетьманом замість Наливайка – Лободу. Частина повстанців хотіла перейти кордон і втекти в Росію, тому забрала з собою жінок, дітей і майно, що помітно знизило мобільність козацького війська. Отримавши підкріплення, Жолкевський відрізав повстанцям дорогу до російського кордону.

В урочищі Солониця козацьке військо потрапило в оточення і зазнало поразки. Полоненого Наливайка та шістьох соратників було відправлено до Варшави, де у в’язниці його протримали більше року і у квітні 1597 року відрубали голову, а потім четвертували тіло.

Після поразки повстань кінця XVI ст. протягом тридцяти років не було великих народних виступів.

70. Козацькі повстання під проводом Трясила, Сулими та Бута.

Після війни зі Швецією (1629) польський уряд розквартирував більшість війська на тер. України => новий вибух повстань. Причини: грабунки поляків, зростання релігійних тисків, протиріччя між реєстровими і нереєстровими козаками.

Березень 1630 р. – повстання Тараса Федоровича (Трясила). До повстанців приєдналися і реєстрові козаки. В 20-30 роках національно-визвольний рух перемістився на Лівобережну Україну. Це обумовлювалось тим, що там, де раніше відбувався колонізаційний процес, завершився термін надання пільг слобожанам, після чого їх примушували відбувати панщину. Тому слобожани втікали , поповнювали ряди запорозького козацтва, а під час повстання ставали його учасниками. Повстання охопило Полтавщину, Київське Полісся і Запоріжжя. Повсталі козаки нападали на панські маєтки, вбивали власників, управителів, орендарів, шинкарів. Головні бої відбулися під Переяславом. «Тарасова ніч» - невеликий загін повстанців знищив Золоту роту – добірне шляхетське формування. => угода, суть якої полягала в збереженні основних вимог Куруківської угоди.

1635 р. повстання Івана Сулими – після завершення будівництва Кодацької фортеці на Дніпрі Сулима на чолі загону січовиків зруйнував фортечні мури. Реєстровці (служили та захищали поляків) видали ватажка польському уряду.

Повстання Павла Павлюка — козацьке повстання у 1637 році в Україні під керівництвом Павла Павлюка проти шляхти. Поштовхом до повстання був виступ запорізьких нереєстрових козаків. У травні 1637 р. вони, виступивши із Запоріжжя, захопили артилерію реєстровців у Корсуні і вивезли її на Запорізьку Січ. У серпні 1637 р. повстанський загін, керований Павлюком, вирушив із Запорізької Січі на Київщину. 12 (22) серпня 1637 року Павлюк звернувся до селян, реєстрових козаків і міщан з універсалом, в якому закликав заарештовувати реєстрову старшину — прихильників шляхетської Польщі і вступати до повстанських загонів. Піднімати повстання на Переяславщині Павлюк послав полковників Карпа Скидана і С.Биховця.