Кредитна система - сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту, що існують у рамках тієї чи іншої соціально-економічної формації; [4, c.7]
Сучасна кредитна система характеризується двома основними поняттями:
1) як сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених формах і видах кредитування;
2) як сполучення різних кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній, кредитних союзів та ін.), що діють на кредитному ринку і здійснюють акумуляції і мобілізацію грошових ресурсів.
Перше поняття пов'язане із рухом позичкового капіталу у вартісній і товарній формах у виді банківського, комерційного, державного та іншого різновидів кредиту. Друге - означає, що кредитна система, використовуючи свої кредитні інститути, накопичує вільні кошти і направляє їх як позичковий капітал підприємствам, уряду та іншим позичальникам. [6, c.10]
Кредитна система функціонує за допомогою кредитного ринку. Він представляє собою:
по - перше, систему зв'язків по акумуляції коштів і мобілізації позичкового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;
по - друге, відносини, пов'язані з перерозподілом позичкового капіталу між кредитними інститутами в рамках діючих фінансових ринків;
по - третє, взаємини між національними кредитними інститутами і міжнародними валютно-кредитними організаціями. [2, c.20]
Кредитний ринок включає також всі аспекти позичкової, інвестиційної, акумуляційної, засновницької, посередницької, перерозподільної діяльності кредитних інститутів. За допомогою кредитного ринку реалізується сутність і функції позичкового капіталу, що надається у позичку на умовах зворотності за визначений відсоток.
Позичковий капітал покликаний здійснювати:
1) акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу;
2) перерозподіл грошового капіталу;
3) прискорення концентрації і централізації капіталу;
4) регулювання економіки;
5) економію витрат повернення та ін. [2.25]
На ринку позичкового капіталу реалізується два основних види кредиту: комерційний і банківський .
Кредитна система складається з банківської та пара банківської систем, що закріплені національним законодавством. Вони грають важливу роль у розвитку ринкової економіки, забезпечують великий об’єм грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення; мобілізують і перетворюють у активно діючий капітал тимчасово вільні кошти; виконують різноманітні кредитні, розрахункові, гарантійні, інвестиційні та інші операції.
Кредитна система пройшла декілька етапів свого становлення і розвитку, перший з яких починається у 1991 році, останній закінчується у 2001 році. Не зважаючи на те, що кредитна система України вже сформувалася, вона має ряд проблем, пов’язаних із кредитування фізичних осіб, тобто зі споживчим кредитуванням. Для того, щоб вирішити ці проблеми експерти розробляють нову редакцію Положення „Про порядок встановлення НБУ лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах і контроль за їх дотриманням уповноваженими банками”, використовуються макрорегулятори та робиться акцент на іпотечне кредитування. [3, c.10-11]
Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, зі сплатою відсотків. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити в економічні відносини. Можливість виникнення і розвитку кредиту пов'язані з кругообігом і оборотом капіталу. У процесі руху основного і оборотного капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Поступові відновлення вартості основного капіталу в грошовій формі приводить до того, що вивільняються грошові кошти осідають на рахунках підприємств. Разом з тим на іншому полюсі виникає потреба в заміні зношених засобів праці і досить великих одноразових витратах. У одних суб'єктів з'являється тимчасовий надлишок коштів, в інших - їх нестача. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит дозволяє відносну суперечність між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю, їх використання в господарстві. В умовах ринкової економіки кредит виконує такі функції:
1) акумуляція тимчасово вільних грошових коштів;
2) перерозподіл грошових коштів на умовах їх подальшого повернення;
3) створення кредитних знарядь обігу (банкнот і казначейських квитків) і кредитних операцій;
4) регулювання обсягу сукупного грошового обороту. Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи, суворо дотримувані при практичній організації будь-якої операції на ринку позикових капіталів.
Із діяльності банків виникає коло складних відносин, які регулюються нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового і цивільного. Юридичний зміст цих відносин — суб'єктивні юридичні права та обов'язки 'їх учасників — з одного боку — банку, з іншого — позичальника (у кредитних правовідносинах) і володаря рахунку, відкритого у банку (у розрахункових правовідносинах).
Цивільно-правовий бік кредитно-розрахункових відносин, де однією з сторін виступає банківська установа, звужений тим, що при регулюванні їх застосовується в основному метод владних приписів. [2, c.18]
Сучасна кредитна система – це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:
1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;
2) сукупність кредитно-фінасових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду. Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою, по-перше, систему зв'язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.
Таким чином, кредитний механізм включає всі аспекти позикової, інвестиційної, засновницької, посередницької діяльності кредитної системт в особі її інститутів. [1, c.28]
1.2. Основниі елементи кредитної системи
Функція грошово-кредитного регулювання економіки. Для ЦБ основне стратегічне завдання полягає у забезпеченні стабільності і купівельної спроможності національної грошової одиниці. Тактика монетарної політики полягає у виборі інструментів для досягнення поставленої мети. До основних напрямів грошово-кредитного регулювання належать процентна ставка, політика рефінансування, політика обов’язкових резервних вимог, політика операцій на відкритому ринку і валютна політика [3, c.54].
Комерційні банки – багато профільні кредитні інститути, що здійснюють фінансові операції та послуги, пов’язані за обслуговуванням клієнтів у всіх секторах економіки.
Основними функціями комерційних банків, що визначають їхню суть та роль у банківській системі, є: приймання депозитів від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; розрахунково-касове обслуговування клієнтів; процес створення депозитних грошей.
Особливість комерційних банків полягає в тому, що вони можуть у процесі кредитно-розрахункових операцій створити додаткові платіжні засоби, збільшуючи залишки на поточних рахунках клієнтів. При цьому вони не можуть самостійно здійснювати емісію готівки.
Свої функції комерційні банки реалізують шляхом виконання певного набору операцій (брокерські послуги, надання кредитів, депозитні операції, позичкові гарантійні операції, лізингові операції, консультації, страхові послуги, розрахунково-платіжні операції, управляння потоками готівки, валютні операції, інвестиційні операції, трастові послуги та інші послуги). [8, c.25]
Класифікація комерційних банків:
залежно від характеру та кількості операцій (універсальні,
спеціалізовані);
2) за формою власності (унітарні, колективні);
3) за організаційно-правововою формою діяльності (регіональні, міжрегіональні, загальнонаціональні, міжнародні);
4) за розміром статутного капіталу (малі, середні, крупні);
5) за приналежністю до країн (національні, іноземні, спільні).
Одні із них виконують широкий спектр операцій та послуг, охоплюють багато сегментів фінансового ринку та галузей економіки. Такі банки називають універсальними. Інші банки займаються вузьким колом операцій чи функціонують у вузькому секторі фінансового ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називають спеціалізованими:
Усі небанківські фінансові інститути поділяють на дві групи:
1) Договірні фінансові посередники, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії);
2) Інвестиційні фінансові посередники, які залучають кошти через продаж кредиторам своїх цінних паперів, зокрема акцій і облігацій (інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства або спілки).
Страхові компанії за формою організації поділяються на акціонерні та взаємні. Капітал акціонерної страхової компанії формується випуском акцій, які розміщують серед юридичних та фізичних осіб і які дають право на отримання пропорційної частки доходу компанії у вигляді дивідендів.
Висновок до розділу І
Сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу, підтримки високої норми народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.
В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.