3. Оптимальна схема редакторського аналізу та опрацювання авторського оригіналу
Редакторський аналіз, за А. Е. Мільчиним, у найзагальнішому вигляді можна розглядати як “дослідження-прогноз реальних та суспільно необхідних результатів читання”1. Уточнимо: знаний теоретик і практик книжкової справи має на увазі, що цей прогноз, на основі попереднього дослідження, здійснює редактор, а прогнозує він результативність авторських і власних (редакторських) зусиль щодо впливу, через підготовлене до друку видання, на окреслене читацьке коло.
І дійсно, кінцева ефективність роботи редактора залежить не тільки, і навіть не стільки від праці, вкладеної ним у безпосереднє редагування авторського матеріалу, скільки від повноти та об’єктивності аналізу, що передує власне втручанню у текст. Хоча у сьогоднішнього редактора виправлення рукопису часто віднімають більшу частину робочого часу2, все ж основу редагування становить “критичний аналіз призначеного до видання твору з метою його правильної оцінки і допомоги авторові в удосконаленні змісту і форми твору задля інтересів читача і суспільства”3.
При всьому розмаїтті, складності та багатовекторності завдань, що постають перед редактором у ході оцінки авторського оригіналу (причиною чого є складність аналізованого об’єкта як різнорівневої єдності змістовних та формальних елементів), сама процедура редакторського аналізу уявляється доволі чіткою, а структура – послідовною та – що надзвичайно важливо – ієрархічно організованою. Ієрархічність (тобто певна підпорядкованість та розташування за значущістю) етапів редакторського аналізу спричинена нерівнозначністю окремих його етапів для визначення подальшої видавничої долі оригіналу, практичною недоцільністю зосереджуватися на окремих, не завжди суттєвих, дрібних моментах раніше, ніж будуть виявлені та належно поціновані моменти визначальні. Відтак, оптимальною для редакторського аналізу є схема своєрідного “нисхідного” – від вищого до нижчого – нанизування “ланок”-аспектів: тематичного, змістового (інформаційно-предметного), структурного (композиційного), логічного, мовностилістичного, редакційно-технічного.
Ця схема (а ефективність її доведена багаторічною практикою провідних спеціалістів галузі) дозволяє, по-перше, грамотно і раціонально організувати своєрідне прогностичне дослідження, яким є редакторський аналіз, а по-друге, припинити процедуру аналізу на будь-якому етапі, якщо тільки нагромадиться “критична маса” зауважень, несумісних з реальною можливістю “підтягти” оригінал до певного прийнятного рівня. З цієї схеми також добре видно, що навіть з практичних міркувань недоцільно змінювати “вектор руху” і розпочинати оцінювання авторського оригіналу з аспектів, які замикають ієрархічну драбину (наприклад, з особливостей авторського слововживання або з оформлення підрисункових підписів), якщо згодом виявиться, що книжку взагалі недоцільно видавати, бо її тема нікого, крім автора, не цікавить.
Nota bene! Задля справедливості зазначимо, що за умов прийнятності оригіналу до видання під час його редагування саме аспекти “нижчого рівня” – мовностилістичний, редакційно-технічний – потребуватимуть найбільшого втручання редактора, бо, на відміну, скажімо, від теми та елементів змісту, найчастіше перебувають за межами авторського усвідомлення (стилістичні помилки) або авторської компетенції (редакційно-технічне оформлення).
Отже, редакторський аналіз завжди – незалежно від виду літератури, до якого належить авторський оригінал, обсягу останнього, типу запланованого видання тощо – слід проводити “згори донизу”, тобто розпочинати з найсуттєвіших аспектів, принципово важливих для перебігу всієї подальшої роботи. І хоча, як зазначає А. Е. Мільчин, “керуватися наведеною схемою слід гнучко, з урахуванням того, що редакторський аналіз проводиться вибірково, а не шляхом перебирання усіх аналітико-оцінювальних дій”, – усе ж “користуючись схемою, спираючись на неї, редактор може дисциплінувати та впорядкувати свою роботу, не пропустити розв’язання важливих завдань, цілеспрямовано виконувати свої аналітико-оцінювальні дії”4. І розпочинати слід з елемента найвищого рівня.