42.Марксизм : загальна х-ка
Засновники Карл Маркс та Фрідріх Енгельс; ідеологія близька до утопічного соціалізму; критика існуючих форм держави та правових систем; державний устрій Німеччини та закони є нерозумними; основа права – приватний інтерес багатіїв та держави як виразника їхніх інтересів; держава – це інструмент беззаконня, оскільки більша частина суспільства не може користуватися своїми правами; немає такої держави яка повною мірою відповідала б своєму призначенню; необхідно усунути приватний інтерес; сімя й громадянське суспільства є передумовою, підгрунтям держави і права; Маркс поділяв державу на : політичну(власність, промисловість) і матеріальну(громадське суспільство); Енгельс - державна політична влада використовується як знаряддя власників; сутність власності полягає у відокремленні засобів виробництва і виробленого продукту від виробника; сутність людини це праця; гроші присвоюють собі політичну владу; колективна власніть; виробничі відносини є базисом суспільства.
43. О.Конт.Призначення держави - «об'єднувати приватні сили для спільної мети і попереджати фатальну схильність до корінного розбіжності в ідеях, почуттях і інтересах». Забезпечення соціальної злагоди держава здійснює за допомогою використання матеріальних і духовних засобів, владних приписів (що йдуть від світської і духовної влади), дотримання яких є священним обов'язком кожного члена суспільства.
44. Погляди на державу і право Р.Ієрінга.Вчення Р. Ієрінга про державу і право висвітлено в його праці “Юриспруденція інтересів”. Ієрінг передбачав право як юридично захищений інтерес всього суспільства. Ідея Ієрінга про боротьбу за право соціальних сил і про право як нестійкий компроміс у боротьбі ін-ересів. Ієрінг передбачав взаємозумовленість держави і права.
45. .Політико-правове вчення Г.Еллінека..Г. Єллінек запропонував, по суті, цілісну теорію державних органів. Відзначаючи «багаточисельність» органів сучасної йому держави, він сформулював своєрідний постулат, за яким «необхідність державних органів випливає вже із самої суті держави як єдиного організованого союзу»‘. Тим самим непрямо засвідчувалося формальне поняття державного органу – структурний елемент «єдиного організованого союзу». При цьому вчений зазначав, що не існує «двох осіб – особи держави і особи органу, які б перебували між собою у правових відносинах; держава і орган, навпаки, утворюють єдине ціле»2. На його думку, держава може існувати лише опосередковано, через існування своїх органів, поза якими вона є «юридичним ніщо». Проте органи виражають не свою волю, а волю держави. Тому вони практично не є самодостатніми суб’єктами права.
46.Людвіг Гумплович. На ґрунті соціологічного позитивізму сформував теорію насилля. Походження держави пов’язував із загарбницькими війнами одних племен з іншими. Сила приводить до поєднання панів і рабів, переможців і підкорених. Насилля одних над іншими, влада і підкорення стають звичними і переходять у звичай та право. Сила передує праву. Насилля як основа має місце тільки на ранніх етапах. Згодом завдяки розвиткові встановлюється рівність усіх соціальних груп і прошарків суспільства та утворюється сучасна культурна держава, рисами якої є: рівність громадян і законність, демократизм і парламентаризм, забезпечення народного добробуту.
47. Позитивістський нормат. Г.Кельзена.Австрійський юрист; «Чиста теорія права»; розглядаючи право наука втрачає обєктивність; право має бути деідеолізованим, надкласовим; розглядав право без взаємозвязку з іншими суспільними явищами; право самостійна система; головним джерелом єдності й системності норм права є основна норма, що продукується людською свідомістю; одні правові норми випливають з інших без впливу держави і Бога; основної норми випливає конституція, з якої, в свою чергу, випливають закони та інші нормативні науки акти; на останній сходинці системи права знаходяться індивідуальні норми, створювані судовими та управлінськими органами відповідно до ситуацій що виникають; завдяки судовому прецеденту право стає досконалішим і перебуває у постійному розвитку; держава- урегульована, упорядкована, нормативна система примусу, система відносин, де воля одних є мотивом поведінки інших; держава це уособлення порядку.
48. .Політичні ідеї Г.Спенсера.Герберт Спенсер – продовжувач справи Конта. Центральним поняттям висуває поняття еволюції. Еволюція – інтеграція матеріх, переводить матерію з невизначеної незв*язаної однорідності у визначену зв*язану. Проходить скрізь однаково, але має три етапи: 1)неорганічний; 2)органічний; 3)надорганічний. Це цикл. Два типи еволюції – проста і складна. Проста – кількісна інтеграція елементів, а за складної відбуваються певні перетворення.Порівнює суспільство з організмом. Одна з основних робіт його називається “Суспільство є організмом”. Аналогії та відмінності: 1)Як і біологічний організм, суспільство росте, збільшується в об*ємі, з маленьких держав виростають великі імперії; 2)По мірі росту суспільства його структура ускладнюється, таксамо й структура організму; 3)по мірі росту суспільства відбувається диференціація його структур та функцій. Відмінності між Контом та Спенсером у розумінні соціології та питання: що було перше – індивід чи соціум?У Конта першим був соціум, а вторинним – індивід, у Спенсера ж навпаки, з індивідів утворюється ціле.
49. Політико-правова концепція Ф.Ніцше Автором антидемократичної державно-правової теорії був німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844—1900), який вик¬лав свої погляди на ці суспільні явища у працях «По той бік добра і зла» (1886 р.), «Так казав Заратустра» (1883-1884 рр.), «Воля до влади» (вийшла друком 1889—1901 рр.) та ін. Держава і право, за вченням філософа, є засобами куль¬тури, яка постає як світова за своїми масштабами боротьба сил і воль. Воля до накопичення сили, боротьби за владу прони¬зує, на його думку, всі природні й суспільні явища, серед яких — політика, право, законодавство і держава. Влада ви¬знається найбільшою цінністю і метою існування, а засобом її досягнення — все людство. Виправданням боротьби, зусилі» усього людства є видатні особистості, які час від часу з’являються. Соціально-політичну історію Ф. Ніцше розглядав як бороть¬бу двох воль за владу. З одного боку, це воля сильних, вищих видів, аристократів, з іншого — воля слабких, натовпу, рабів. Держава, за вченням Ф. Ніцше, є наслідком насильниць¬кого процесу, під час якого з’являється привілейована куль¬турна особа, що панує над натовпом. Від часу свого виник¬нення держава постає як знаряддя й засіб для закріплення влади сильної особи, розвитку аристократичної культури. Держава, що утворена в інший, ненасильницький спосіб, не в змозі забезпечити появу геніїв, розвиток культури. У своєму вченні філософ зробив спробу обгрунтувати кастові ідеали, стверджуючи, що всі люди природно поділя¬ються на геніїв, виконавців їхньої волі, що забезпечують по¬рядок у державі, а також пересічних людей. Своєрідним у Ф. Ніцше було також учення про право, що його він розглядав як похідне, вторинне від волі до влади, результат війни й перемоги. Він не сприймав теорій при¬родного права, вчень про рівність і свободу людей, вважав, що в основі права — сила, перевага, привілеї. Право фіксує, закріплює результати боротьби, війни різних воль за владу і є чимось схожим на договір сторін, що виборюють владу.
50.Націонал-соціалізм - радикальний революційний рух, що грунтувався на запереченні лібералізму, демократії та марксизму. За своєю суттю був запереченням матеріалістичного світогляду, а лібералізм, демократія і марксизм тлумачились ним просто як різні форми зла матеріалізму. Усвітоглядному плані зазнав значного впливу з боку соціального дарвінізму, антикатезіанської та антикантіанської філософії Бергсона і Ніцше, психології Ле Бона та соціології Парето. У війні держава втілювала національну єдність, а її могутність залежала від духовної одностайності мас. Водночас держава була і гарантом цієї єдності, яака досягалась шляхом адміністративного примусу та офіційної пропаганди. Фундаментальною для політичної філософії фашизму стала концепція індивіда як суспільної тварини. Відтак права людини визначаються настільки, наскільки вони є включеними в права держави. Символом національної єдності ставала майже обожнена фігура вождя. Культ вождя, який втілював дух, волю і чесноти народу й ототожнювався з нацією, став наріжним каменем фашистської літургії.Ключовим моментом фашистської революції стала реформа владних відносин. Найбільш важливою характеристикою моральної й політичної фашистської революції був тоталітаризм. Тоталітаризм становив саму сутність фашизму, а фашистська практика стала, поряд з радянським комунізмом, одним з найбільш яскравих прикладів застосування тоталітарної ідеологіїФашистська держава не тільки передбачала підпорядкування своїм ідеологічним цілям життя індивіда, вона мала право бути “державою, яка обов’язково трансформує людей навіть в фізичному плані”.
51.
52. В другій половині ХІХ ст. - поява теорії еліт. Перші ранні концепції еліт, були розроблені Вільфредо Парето (1848-1923) та його Гаетано Москою (1856-1941). Спільна ідея про наявність в сфері управлінської діяльності будь-якого суспільства двох відособлених груп – тих, хто керує і тих, ким керують. Політика є сфера боротьби двох протилежних класів, які поділяють суспільство: владарюючої меншості (еліти або політичного класу) та підвладної більшості (мас). Г. Моска: “ еліта єклас, який править”, чи “клас людей, що виконують всі політичні функції” і монополізують владу, тоді як інший клас складається з тих, кого контролюють. В. Парето визначав еліту як групу, що складається з людей, які є “найбільш продуктивними чи найбільш здатними”, що мають найвищі показники в певній сфері діяльності. Суспільство, як і в попередньому випадку, поділяється на дві страти (прошарки), - вищу страту, яку формує еліта, та нижчу, представлену керованими. Бюрократія М. Вебера – це еліта в умовах сучасної демократії, яка формується відкритим, прозорим шляхом, контролюється суспільством і постійно оновлюється з його середовища. Відтак головною умовою реального функціонування парламентської демократії він вважав відповідні раціонально-легальні, законодавчо оформлені й регламентовані способи відбору політичних лідерів і здійснення контролю над адміністративним прошарком.