2.8. Історична поетика

Поряд з теоретичною системою поетики в історії розвитку цієї науки ми знаходимо спроби побудови "історичної" поетики. Історія літератури як історія еволюційного розвитку літературних форм - ось по суті ядро ​​"історичної" поетики, найбільш яскравим і великим представником якої по праву вважається А. Н. Веселовський. Вихідним моментом у роботі цього вченого є прагнення "зібрати матеріал для методики історії літератури, для індуктивної поетики, яка усувала б її умоглядні побудови, для з'ясування сутності поезії - з її історії". За допомогою такого індуктивного дослідження чисто емпіричним шляхом мислиться здійснення грандіозного задуму "історичної" поетики, яка б охопила розвиток літературних форм усіх часів і народів. Будівля "історичної" поетики залишилося незавершеним.

Однак у справи А. Н. Веселовського було чимало продовжувачів, серед яких варто назвати насамперед Ю. Н. Тинянова, М. М. Бахтіна, В. Я. Проппа. У радянські роки Веселовський був оголошений "буржуазним космополітом", його роботи замовчувалися, а історична поетика піддавалася нападкам. Проте починаючи з 70-х років XX століття починається відродження інтересу до даної дисципліни. З'являється кілька збірок, присвячених історичній поетиці, активно обговорюється її проблематика. З кінця 90-х років в РДГУ читається курс С. Н. Бройтмана "Історична поетика".

2.9. Поетичні маніфести

Найближче ставлення до поетики мають також маніфести і декларації цілого ряду поетичних шкіл та окремих письменників нового часу. Не будучи науковими поетики, ці декларації дають проте багато матеріалу для розуміння поетики, що спиралися на відповідні літературні напрями. Так, Гюго у своїй передмові до драми "Кромвель", що стала маніфестом романтизму, відштовхуючись від поетики класицизму, на противагу раціоналістичної догматики останнього проголошує свободу творчої волі художника, закликаючи "повалити тенденцію книжкових правил, влада авторитетів і слухати тільки голосу природи, правди і свого натхнення" .

А так як відповідно до ірраціональністю романтизму "природа" і "правда" (про які по-своєму говорив і Буало) розуміються зовсім інакше, ніж їх розуміли класики, то інакше повинен будуватися і художній образ у всіх його сторонах: замість окреслених за логічною схемою однобоких персонажів Гюго вимагає "живих людей" у всій їх контрастної суперечливості, замість абстрактного "єдності місця і часу" - конкретної історичної обстановки, необхідно пов'язаної з множинністю місць і моментів дії, замість строго розмежованих жанрів - жанрів змішаних і т. д. Подібного роду теоретичну декларацію бачимо ми і в "теорії експериментального роману" Золя. Ще більш розгорнуті системи поетики ми знаходимо в теоретичній продукції пізніших літературних шкіл. Велике (і багато в чому теоретично цікаве) спадщину залишено в цій галузі представниками символізму (особливо А. Білим, роботи якого по колу об'єктів виходять далеко за межі символізму), значне - футуристами.

3. Бібліографія

4. Література до другої половини XX століття

• Аристотель, Поетика, перев., Введення і приміт. Н. І. Новосадський, Л., 1927.

• Горацій. Наука поезії, або послання до Пізона, перев. у віршах М. Дмитрієва, М., 1853.

• Горацій. Про поетичне мистецтво. До Пизонам / Перекл. і пояснений. А. Фета / / К. Горацій Флакк, в перев. і поясню. А. Фета. М., 1883.

• Лессінг Г. Е. Лаокоон, або про межі живопису і поезії / За заг. ред. М. Лівшиця, з вступ. ст. В. Гриба. Л., 1933.

• Лессінг Г. Е. Гамбурзька драматургія / Перекл. І. П. Рассадін, М., 1883.

• Мюллер-Фрейенфельс Р. Поетика. Харків, 1923.

• Вальцель О. Проблема форми в поезії / авторизації. перев. М. Л. Гурфінкель. П., 1923.

• Воскресенський В. А. Поетика. Історичний збірник статей про поезію. СПб., 1886.

• Шевирьов С. Теорія поезії в історичному розвитку в давніх і нових народів. М., 1836; Те ж, вид. 2, СПб., 1887.

• Потебня А. А. Думка і мова. Изд. 5-е. [Одеса], 1926.

• Потебня А. А. З лекцій з теорії словесності (Басня. Прислів'я. Приказка), Харків, 1894.

• Потебня А. А. Із записок з теорії словесності (Поезія та проза. Стежки і фігури. Мислення поетичне і міфічне). Харків, 1905.

• Проблеми літературної форми. СБ статей / Перекл. під ред. і з предисл. В. Жирмунський, Л., 1928.

• Овсянико-Куликовський Д. Н. Теорія поезії та прози. Изд. 5-е. М.; Л., 1923.

• Веселовський А. Н. Поетика. Т. I.; Т. II, вип. I. СПб., 1913.

• Білий А.. Символізм. Кн. ст. М., 1910.

• Бем А. До з'ясуванню історико-літературних понять / / Изв. Від. рос. яз. і словесності Росс. акад. наук. Т. XXIII. 1918. Кн. I; Збірники з теорії поетичної мови. Вип. I-II. Пг., 1916-1917.

• Поетика (Збірники з теорії поетичної мови). Пг., 1919.

• Проблеми поетики. СБ ст. / Под ред. В. Я. Брюсова. М.; Л., 1925.

• Поетика. Временник відділу словесних мистецтв ГІІІ. Вип. IV, Л., 1926-1929;

• Російська мова. СБ ст., під ред. Л. В. Щерби. Пг., 1923.

• Російська мова. Нова серія. / Под ред. Л. В. Щерби. [Вип.] I. Л., 1927. [Вип.] II, Л., 1928.

• Медведєв П. Н. Формальний метод у літературознавстві. Критичне введення в соціологічну поетику. Л., 1928.

• Енгельгардт Б. М. Формальний метод в історії літератури. Л., 1927.

• Ейхенбаум Б. М. Крізь літературу. СБ ст. Л., 1924.

• Ейхенбаум Б. М. Література. Теорія. Критика. Полеміка. Л., 1927.

• Жирмунський В. М. Питання теорії літератури. Статті 1916-1926. Л., 1928.

• Шкловський В. Б. Теорія прози. М., 1929.

• Тинянов Ю. Н. Архаісти і новатори. Л., 1929.

• Маркс і Енгельс про мистецтво / Сост. Ф. П. Шіллер і М. А. Ліфшиц, під ред. А. В. Луначарського. М., 1933.

• Фріче В. М. Проблеми соціологічної поетики / / Вісник Комакадеміі. 1926. Кн. XVII.

• Тимофєєв Л. І. Теорія літератури. Підручник для вищих педагогічних навчальних закладів. М., 1934.

• Від символізму до Жовтня / Сб., Составл. Бродським Н. Л. і Сидоровим Н. П. М., 1924. (Вид. 2-е, Літературні маніфести. М., 1930).

• Літературна теорія німецького романтизму. Документи / Под ред., З вступ. ст. і коммент. Н. Я. Берковський, перев. Т. І. Сільмон та І. Я. Колубовского. Л.: Изд-во письменників у Ленінграді, 1934.

• Літературні маніфести французьких реалістів / Под ред. і з вступ. ст. М. К. Клемана. Л., 1935.