Розділ VI. Внутрішні відмінності Грузії.

З найдавніших часів на території Грузії сформувалися історичні провінції, що відрізняються природними умовами, особливостями історичного розвитку, господарською спеціалізацією, рівнем життя населення, мовними дієслівниками. Ці провінції існували багато століть як усередині єдиної Грузинської держави, так й у вигляді окремих угруповань на різних етапах історичного розвитку.

На сьогодні територія країни поділена на 12 адміністративно-територіальних одиниць, в основу яких лягли традиційні історичні провінції: Кахети, Мцхета-Мтианети, Внутрішня Картли, Нижня Картли, Самцхе-Джавахети, Імерети, Рача-Лечхуми - Нижня Сванети, Самегрело - Верхня Сванети, Гурія, Аджарія, Абхазія, Тбілісі. Кожна з них є яскраво вираженою економічним районом з господарською спеціалізацією й виробничими зв'язками.

Розглянемо основні з них, що відіграють найбільшу роль в економіці країни.

З огляду на важливе значення столиці Грузії в політичному, економічному, культурному житті, Тбілісі виділена як самостійна адміністративна одиниця.

Тбілісі як місто-фортеця, з IV ст.Посилене будівництво в місті і його економічний ріст створили передумови для перенесення сюди столиці. З VI ст. Тбілісі - столиця Грузії. Місто розташоване в підніжжі м. Мтацминда, в ущелину р. Кура. Ущелина ріки в межах міста обмежена горами. Затиснуте горами місто витягнулося уздовж плину ріки майже на 40 км (ширина його лише 4 - 5 км). На околицях міста багато джерел гарячих сірчаних вод. Одна з версій походження назви міста пов'язана з ними (слово «тбілі» означає «теплий»).

У радянські роки став головним промисловим центорм Грузії. У ньому були побудовані великі підприємства машинобудування (заводи магістральних електровозів, авіаційний, два верстатобудівних), а також легкої й харчової промисловості. Усього в місті налічувалося більше 900 підприємств.

У місті і його околицях збереглися древні історико-архітектурні пам'ятники, Сіонскій собор, Метехский замок, Анчисхатська церква.

Дореволюційний Тбілісі, відомий у ті роки за назвою Тіфліс, являв собою головним чином адміністративно-торговельний центр. Промисловість тут була розвинена слабко.

Тбілісі - важливий науковий центр країни. Тут перебувають Академія наук, велика кількість вузів, у тому числі університет.

Центральну частину закавказького зниження уздовж долини р. Кура й частково південні відроги Великого Кавказу й Південно-Грузинське нагір'я займає Картлиною-древніша частина Грузії (відома в історичних джерелах як Іберія), що є економічним і духовним ядром держави. Тут зосереджені основні транспортні артерії країни: головна магістраль Закавказької залізниці, автомобільні траси, що з'єднують Тбілісі з містами Закавказзя й Північного Кавказу. У цій історичній провінції виділили дві адміністративні одиниці - Внутрішня Картли, що займає центральне положення в країні, і Нижня Картли, розташована на її південно-східній периферії [7,197].

Внутрішні Картли – одна із найзаселеніших територій Грузії. Більше третини всього населення проживає в містах. Тут перебуває древня столиця Східно-Грузинського царства м. Мцхета. Місто витягнулося вузькою смугою по берегах рік Кура й Арагві, майже з усіх боків оточені горами. Після перенесення столиці держави в Тбілісі Мцхета - місто-музей, де збереглися археологічні й архітектурні пам'ятники виняткової цінності. Особливо відома Мцхета пам'ятниками древньогрузинського мистецтва, серед яких виділяються Джвари, пам'ятник 585-604 р., і Светицховели, зведений на початку XI ст.

Нижня Картли. На південний-схід від Тбілісі перебуває м. Рустави. Це найбільший центр важкої промисловості Грузії. Основою його промислового комплексу є завод повного металургійного циклу, спеціалізований на виробництві безшовних стальних труб для нафтової промисловості. Крім металургійного виробництва, тут були створені потужні хімічні підприємства з виробництва азотних добрив, капралактама, синтетичних волокон.

Кахети мають виключно сприятливі природні умови, що сприяють розвитку насамперед виноградства. Тут зосереджено більше чверті виноградників країни. У центрі Кахети перебуває велика міжгірська рівнина, що витягнулася уздовж р. Алазани більше ніж на 150 км.

Крім виноградників, у Кахеті культивують казанликську троянду, з пелюстків якої добувають найцінніше рожеве масло. На південно-сході долини поширена культура абака. Адміністративний і культурний центр Кахети - м. Телави.

Самцхе-Джавахети – це частина Південної Грузії, представлена як сільськогосподарський район. Тут розвинене виноградство й садівництво. Із природних ресурсів потрібно відзначити родовища бурого вугілля низької якості. У високогірному селищі Шурдо є велике родовище агату.

Імерети займає центральну частину Західної Грузії. Економічний і культурний центр Імерети - м. Кутаїсі. Географічне положення міста зручне. Розташоване у долині р. Ріони, у виходу її до Колхідскої низовини. Через нього проходить автомагістраль, що з'єднує Східну Грузію із причорноморським районом. Тут починається Військово-Осетинська дорога. Є вихід на Закавказьку залізничну магістраль.

У радянські часи Кутаїсі розвивався як великий промисловий центр. Потрібно відзначити енергетику міста. Тут створений каскад гідроелектростанцій на р. Ріоні і її припливах. У місті є невелика кількість великих промислових підприємств, серед яких автомобільний завод, що випускає вантажні автомашини марки «КАЗ». Кутаїсі - найбільший у Грузії центр текстильної промисловості. Тут є сукняна фабрика й шовковий комбінат, що включає в себе шовкомотальну, крутильну, шовкоткацьку фабрики.

Мегрелія (Мінгрелія) – історико-географічна область у Західній частині Грузії. Центр - м. Зугдіді. Основні підприємства пов'язані з переробкою сільськогосподарських продуктів-це чайні фабрики, винний, маслоробний і консервний заводи.

Абхазія ввійшла до складу Грузії в грудні 1921 р. на основі союзного договору, а в 1931 р. була безпосередньо включена до складу Грузії на правах автономної республіки. У господарському відношенні Абхазія виділяється як найважливіший район субтропічного землеробства: на її території перебуває майже чверть всіх цитрусових плантацій Грузії. Плодівництво й виноградарство розвинені уздовж чорноморського узбережжя й у передгір'ях. Основна спеціалізація промисловості Абхазії пов'язана з обробкою сільськогосподарського сиру. Чорноморська залізниця, більша частина якої пролягає уздовж берега Чорного моря, є найкоротшим шляхом між Тбілісі й Москвою[45,399].

Аджарія –увійшла в липні 1921 р. до складу Грузії як автономна республіка.

Спеціалізація сільського господарства Аджари визначена природними умовами вологих субтропіків. На південно-східному узбережжя Чорного моря річна кількість опадів перевищує 2500 мм. Аджарія - важливий рекреаційний район з курортами Батумі, Кобулети, Зелений Мис, Махінджаурі. Розвинено промисловий комплекс міста, представлений підприємствами нафтопереробки, машинобудування, різноманітної харчової промисловості.

Отже, на території Грузії сформувалися історичні провінції, що відрізняються природними умовами, особливостями історичного розвитку, господарською спеціалізацією, рівнем життя населення. Ці провінції існували багато століть як усередині єдиної Грузинської держави, так й у вигляді окремих угруповань на різних етапах історичного розвитку.