Тема 1. Поняття про об’єктно-орієнтоване програмування. Поняття про об’єктно-орієнтоване програмування

Об’єктно-орієнтоване програмування (ООП) - це методика розробки програм, в основі якої лежить поняття об’єкта, як деякої структури, що описує об’єкт реального світу, його поведінку. Задача, яка розв’язується з використанням методики ООП, описується в термінах об’єктів і операцій над ними, а програма при такому підході представляє собою набір об’єктів та зв’язків між ними.

ООП застосовується для розв'язування задач, де результати будемо виводити на форму — у характерне для операційної системи Windows вікно, де можна застосувати різноманітні елементи керування, властиві для діалогових вікон прикладних програм: текстові поля, поля редагу­вання, поля-списки, кнопки тощо. Такі елементи в середовищі візуального програмування Delphi називаються об'єктами-компопентами (компонент, чол.рід).

Поняття об'єкта покладено в основу ще іншого стилю програ­мування — візуального програмування. Візу­альне програмування виникло на основі ООП як засіб автоматизації процесів об'єктно-орієнтованого програмування. Корис­тувачеві для складання програми тут надаються графічні (візуальні) засоби — компоненти, які потрібно вдало розташувати на формі.

Компоненти мають певні властивості (атрибути), які можуть набу­вати значення з деякого заздалегідь фіксованого набору чи значення, задані користувачем. Добираючи компоненти і надаючи їм потрібні властивості, користувач створює розв'язки поставлених задач.

Для опрацювання числових та інших даних (тобто для розв'язу­вання характерних для першого розділу задач), складають підпрограми-процедури як у традиційній мові Паскаль. Такі процедури називають методами об'єктів.

Отже суть візуального програмування полягає в конструюванні розв'язку поставленої задачі методом вставляння компонентів (візуаль­них заготовок) у форму, наданні їм відповідних властивостей і в засто­суванні чи створенні потрібних для розв'язування задачі методів.

Інструмент прискореної розробки програм

Система Delphi відноситься до класу засобів прискореної розробки програм. Це досягається за рахунок двох характеристик: візуального конструювання форм і широкого використання бібліотеки візуальних компонент.

Візуальне конструювання форм звільняє програміста від багатьох аспектів розробки інтерфейсу програми, так як Delphi автоматично готує необхідні загатовки і відповідний файл ресурсів. Програміст використовує спеціальне вікно, яке називається вікном форми, воно виступає як прототип майбутнього вікна програми. Програміст наповнює його спеціальними компонентами, що реалізують потрібні інтерфейсні властивості (різного роду списки, кнопки, полоси прокрутки тощо). Після розміщення на формі чергового компоненту Delphi автоматично вставляє в зв’язаний з формою модуль посилання на компонент і корегує спеціальний файл опису форми з розширенням DFM, який після компіляції перетворюється в ресурсний файл Windows.

Бібліотека візуальних компонентів надає програмісту велику кількість розроблених заготовок, які після нескладної настройки готові до роботи в конкретній вашій програмі. Компоненти включають в себе програмний код і всі необхідні для його роботи дані. Delphi містить велику кількість компонентів розрахованих на самі різноманітні аспекти їх використання – від найпростіших, до складних текстових процесорів або інструментів прийняття рішень.

Використання компонентів в багато разів скорочує час на написання програми, захищає програміста від різного роду помилок. До недоліків можна віднести великі об’єми програми за розмірами.

Запуск Delphi.

Програма, створена користувачем у Delphiі, називається проектом.

Після запуску середовища на екрані отримаємо такі вікна: вікно конструктора форми, вікно інспектора об'єктів, вікно списку об’єктів, вікно редактору коду і головне вікно, що містить головне меню, панель інструментів і палітру компонентів (рис 1). Головне меню активізують клавішею F10. За допомогою головного меню можна створити нові проекти, форми, зберегти створені файли, закрити їх, змінити властивості будь-якого компонента на формі: розмір, масштаб, послідовність відображення; компілювати, налагоджувати та запускати програму; налаштовувати параметри середовища для особистих потреб користувача тощо.

На панелі інструментів розташовані кнопки, які дублюють най­важливіші команди головного меню.

Палітра компонентів складається з закладок. На кожній сторінці-закладці є набір компонентів. Компоненти (текстові поля, поля реда­гування, кнопки, меню тощо) зображені відповідними піктографічни­ми кнопками на закладках. На рис. 1 показано декілька компонентів, що є на закладці Standard.

Компонент вставляють у форму методом клацання мишею спочатку на його піктограмі на палітрі, а потім у точці вставляння на формі. Потрібні властивості компонентові надають за допомогою інспектора об'єктів або шляхом програмування.

Мовою програмування в Delphi є об'єктно-орієнтована мова Pascal (Object Pascal). Деякі задачі, що не потребують аналізу чи перетворення даних, можна розв'язати без застосування програмування, але у загаль­ному випадку без складання програми не обійтися. Програма має вигляд набору підпрограм-процедур, які об'єднані у модуль (unit) користувача з назвою unit.pas. Коли конструювання розв'язку закінчено, Delphi- проект запускають на виконання командою Run і отримують на екрані створену користувачем форму, на якій відображаються результати.

Закривши вікно форми, знову переходять у режим конструювання роз­в'язку. Після виходу з середовища на диск будуть записані два основні файли: Unit.pas та Project.dpr, а також декілька інших допоміжних файлів з назвами Unit1 чи Project, але з іншими розширеннями. Наприклад, у файлі Unit1.dfm автоматично створюється програма опису форми. Цей файл під’єднується до основного модуля директивою {R.dfm}. Усім файлам можна надавати інші імена.

Delphi автоматично вносить всі зміни, у всі вікна середовища IDE (Integrated Development Environment) при любих діях програміста в якому-небудь із них. Але потрібно пам’ятати, що Delphi – середовище, яке працює з одним додатком (проектом).