13. Спілкування як соціально-психологічна й комунікаційна категорія.

Категорія « спілкування» часто ототожнюється з поняттям «комунікація». У англомовних текстах це відбувається тому,що крім слова «communication» не існує іншого для перекладу українського слова «спілкування». Комунікація, див. Спілкування, яке визначається як «взаємодія двох або більше кількості людей, яке полягає в обміні між ними інформацією пізнавального або афективного характеру» (тобто обміну емоціями). Суспільствознавець Д. Прилюк прийшов до висновку, що етимологічно й семантично терміни «спілкування» та «комунікація» тотожні. Проте соціальні психологи, дотримуються інших поглядів. Зокрема Б.Паригін зазначає: « Під спілкуванням треба мати на увазі не тільки відносини симапатії або антипатії в масштабах малої групи, але будь-які соціальні відносини –економічні, політичні, оскільки воно має свій соціально-психологічний бік та проявляється в більш або менш опосередкованому контакті між людьми». Звідси він робить висновок, що уся сукупність соціальних відносин суспільства незалежно від їх масштабності (мікро- або макросередовище) може розглядатися як одна із проявів і результатів спілкування між людьми.

Ототожнення понять «спілкування» й «комунікація» здається найпростішим вирішенням проблеми,але при цьому втрачаються важливі аспекти категорії «спілкування». Звичайно спілкування включається в практичну діяльність людей (спільна праця, пізнання.,гра), хоча відзначається й можливість відокремлення спілкування в самостійну діяльність, що задовольняє потребу особи в контактах з іншими людьми, тобто комунікаційну потребу. У такому випадку дослідники розрізняють три сторони спілкування:

А. Перцептивна (від лат. Perception-сприймання, відображення об’єктивної реальность органами відчуття) сторона – взаємне сприймання, прагнення до розуміння мотивів поведінки партнерів;

Б. Комунікативна сторона – обмін висловлюваннями. Знаковими повідомленнями;

В. Інтерактивна сторона – обмін не тільки словами, але й діями, відповідно до прийнятої програми спільної практичної діяльності.

Таким чином, спілкування як сума трьох різних процесів: перцепція (пізнання людьми один одного)+ комунікація + спільні цілеспрямовані дії( наприклад спорудження будинку або гра в футбол). Проте, в цьому визначенні є чотири спрощення. По-перше, комунікативна сторона зводиться до вербальної комунікації, що складається з обміну висловлюваннями, а випускається з виду безсловесне спілкування між людьми, наприклад, взаєморозуміння гравців футбольної команди або партнерів в танці. По-друге, враховуючи випадок перетворення комунікації в зміст спілкування, варто вказати на обв’язковість присутності в усіх випадках акту перцепції. По-третє, інтеракція, тобто спільна трудова діяльність, може бути у формі фізичної праці(матеріальне виробництво) або у вигляді розумової праці(духовне виробництво). По-четверте, подібна формула взагалі не придатна для письмового спілкування або для електронної комунікації. Варто зазначити, що існують такі варіанти спілкування: а) матеріальна праця, що супроводжується вербальною комунікацією; б) спілкування за допомогою вербальної комунікації, духовна праця; в) матеріальна праця без вербальної комунікації; г) спілкування за допомогою невербальної комунікації. Виходячи з цього можна стверджувати, що спілкування – це духовна праця у вигляді вербальної комунікації або спілкування може бути невербальною комунікацією. Якщо об’єднати ці значення то тоді з’ясується, що уся комунікація в таких випадках не частина спілкування, а тотожна спілкуванню.

Отже, завершуючи розгляд даного питання можна зробити наступні висновки:

А. Усна комунікація не існує поза спілкування, в той час як спілкування може не включати вербальну комунікацію;

Б. Співвідношення між усною комунікацією та спілкуванням відбувається у двох варіантах:

-комунікація – духовна складова матеріально-виробничого спілкування(частина спілкуванняґ);

-комунікація вичерпує зміст духовного спілкування(тотожна спілкуванню).

В. Усна комунікаційна діяльність є духовне спілкування соціальних суб’єктів не що інше як подібний рух.

Г. Письмова комунікація та електронна комунікація співпадають з письмовим спілкуванням, оскільки матеріально-виробнича діяльність виключається.