7. Сучасні україно-американські відносини

На сьогоднішній день україно-американські відносини, хоч і відбулося істотне потепління, можна охарактеризувати позицією Лева Троцького: «Ні миру, ні війни». Частково це випливає з нових політичних доктрин США. Концепція національної безпеки США передбачає застосування преемптивних методів запобігання потенційним загрозам – замість превентивного методу. Тобто, ліквідувати не потенційну загрозу безпеці США, а саму можливість виникнення потенційної загрози для безпеки Америки і світу. Концепція зовнішньої політики США передбачає, що будь-яке порушення демократичних норм і принципів у будь-якому місці світу є прямим викликом США і їхнім цивілізаційним цінностям. Тому Україна може й далі розглядатися Сполученими Штатами як держава, що кидає виклик американським цінностям. Тому проти неї можуть – теоретично – вживати превентивні заходи впливу.Але сучасний стан справ в україно-американських відносинах не може бути розглянутий без розгляду російського вектора в зовнішній політиці України.Протягом тривалого часу українсько-американські економічні відносини позначались наявністю низки застарілих проблем, які, власне, і формували систему пріоритетів діяльності українських дипломатів на американському напрямку, оскільки їхня невирішеність негативно впливала на загальний тонус двосторонніх стосунків. Йдеться насамперед про відновлення пільг щодо експорту товарів із України в США згідно з Генералізованою системою преференцій США (ГСП), надання Україні Сполученими Штатами статусу країни із ринковою економікою, підписання двостороннього протоколу про взаємний доступ на ринки товарів та послуг, який фактично відкриває нашій державі двері до СОТ, а також скасування дії поправки Джексона — Веніка, яка, незважаючи на суто політичний зміст, передбачає економічні по формі санкції.При цьому слід зазначити, що відносно коротка історія відносин України і США показує, що останні не лише послідовно й прагматично відстоювали власні економічні і політичні інтереси, а й завжди гостро реагували на дії колишнього українського керівництва, що в той або інший спосіб порушували принципи демократії та цивілізованої ринкової економіки. Як свідчить світовий досвід, ці питання взаємопов’язані.Історичні події 2004 року дали вагомі підстави офіційному Вашингтону та американським діловим колам, а власне, і всім демократичним країнам розглядати нашу державу не лише як динамічну демократію, що упевнено входить до простору спільних демократичних цінностей, але й перспективного економічного партнера, який скидає затісну оболонку «перехідної» економіки. Це стало потужним імпульсом для позитивного вирішення ряду стратегічно важливих завдань, необхідних для забезпечення рівноправної та активної участі України у системі сучасних міжнародних економічних відносин.Так, екскурс в недалеке минуле свідчить, що лише прямі втрати українських виробників на американському ринку через відсутність сприятливих умов торгівлі та ведення антидемпінгових розслідувань складали понад 300 млн. дол. на рік. До цього слід додати шкоду, завдану іміджу України як надійного торговельно-економічного партнера через звинувачення у неналежному захисті прав інтелектуальної власності та невизнання ринкового характеру її економіки. Тому останні досягнення в україно-американських відносинах не лише мають конкретну економічну вартість, а й формують, застосовуючи економічну термінологію, колосальні нематеріальні активи, що неможливо придбати за гроші, але які дають Україні можливість набагато впевненіше торувати шлях до власного місця у системі сучасного міжнародного поділу праці та обстоювати свої інтереси. Вони свідчать про наші реальні здобутки у розбудові економіки на ринкових засадах, включно із відповідними інституційними змінами.

Зокрема рішення щодо відновлення пільг для українського експорту в США згідно з Генералізованою системою преференцій було прийняте в результаті позачергового перегляду ситуації в Україні. Таким чином Білий дім визнав відповідальність та адекватність дій українського уряду в сфері захисту прав інтелектуальної власності, а також приведення українського законодавства до світових норм. Як відомо, санкції проти України були введені у 2001 році. Вони не дозволяли здійснювати на безмитній основі експорт товарів на суму до 40 млн. дол. США щорічно за 120 позиціями американської Гармонізованої тарифної системи.

Черговий перегляд оцінки статусу економіки України, який вперше було здійснено Міністерством торгівлі США у 1997 році в рамках антидемпінгового розслідування щодо імпорту брухту та дроту з вуглецевої та деяких інших видів легованої сталі з України, був ініційований урядом нашої держави у квітні 2005 року. Процедура розгляду таких питань досить складна і дозволяє всім зацікавленим сторонам, в тому числі американським компаніям, які є безпосередніми конкурентами українських виробників, надавати будь-які аргументи на користь своєї позиції. Дуже важливо, що на підтримку України висловилось багато провідних фірм США (AES, ADM, Alticor, Cargill, General Еlectric, Motorola, PBN, Procter&Gamble, UnitedTechnologies), які мають позитивний досвід роботи в нашій державі.

Рішення Міністерства торгівлі США в лютому ц.р. про надання ринкового статусу економіці України свідчить про визнання урядом Сполучених Штатів зусиль нової української влади щодо впровадження незворотних змін в економічній сфері. Ми розраховуємо, що воно стане потужним сигналом для американського бізнесу, який сприятиме припливу інвестицій в Україну, розвитку всебічного торговельно-економічного співробітництва. З іншого боку, українські підприємці отримали важливі засоби, які дозволятимуть їм набагато ефективніше обстоювати свої ділові інтереси в США та активніше виходити на міжнародні ринки.Принагідно хотів би відзначити, що процес нашої взаємодії з американськими партнерами в рамках перегляду статусу показав серед іншого нову якість роботи українських міністерств та відомств, їхнє зросле уміння працювати сучасно, використовувати адекватний юридичний та дипломатичний інструментарій, переконливо обґрунтовувати свою позицію.

Ті ж самі висновки дозволяє зробити й успішне завершення українсько-американських переговорів в рамках вступу України до СОТ та підписання протоколу щодо взаємного доступу на ринок товарів та послуг. Тривалість переговорного процесу з країнами—членами СОТ, в тому числі із США, свідчить не тільки про складність процесу та чутливість обговорюваних питань, але й про послідовне відстоювання українською стороною власних економічних інтересів. Досягнуті домовленості є здоровим, взаємовигідним компромісом на основі балансу взаємних інтересів. Як і наші американські партнери, я впевнений, що результати цих переговорів сприятимуть подальшій динамізації двостороннього співробітництва з економічних питань за правилами СОТ, вступ до якої завдяки підписанню українсько-американського протоколу набув цілком реальних обрисів.Є ще один важливий аспект, пов’язаний з підписанням двостороннього протоколу. Воно уможливило ухвалення Конгресом США рішення із остаточного скасування щодо України дії поправки Джексона—Веніка. Згадане питання, яке має практичне значення, оскільки стосується встановлення «нормального» режиму двосторонньої торгівлі, та потужне символічне забарвлення, неодноразово порушувалось Києвом на вищому рівні. Втім, лише впродовж останнього часу ми відчуваємо, що наші зусилля отримали адекватну підтримку з боку американського уряду та законодавців. Велику роль в цьому процесі відіграє утворена в США громадська коаліція за відміну поправки Джексона—Веніка під співголовуванням колишніх послів США в Україні Стівена Пайфера та Уїльяма Міллера, яка об’єднує понад сто неурядових організацій (насамперед української та єврейської громад) й компаній США. І раніше українська сторона аргументовано доводила свою відповідність критеріям відміни поправки щодо України, а зараз її очевидна анахронічність в загальному контексті двосторонніх відносин стала цілком очевидною.

Загалом проведені мною останнім часом численні зустрічі з американськими урядовцями високого рівня, впливовими конгресменами та сенаторами, чільними представниками бізнесу та громадськості свідчать про те, що останнім часом поняття «українсько-американського стратегічного партнерства» набуває реального змісту практично у всіх сферах двостороннього спілкування. На різних рівнях американського суспільства існує потужний інтерес до нової, демократичної України, готовність до якісних зрушень у стосунках з нею. Це повною мірою відчувається з боку приватного бізнесу. Особливий інтерес для США становлять питання інвестування та налагодження спільного виробництва в найбільш динамічних, високотехнологічних галузяхекономіки України.Цілком зрозуміло, що радикального пожвавлення діяльності в Україні американських та інших іноземних інвесторів не можна очікувати без продовження курсу ринкових реформ, завершення створення дієвої інвестиційної інфраструктури та інших умов, які б забезпечили довіру до України з боку потенційних інвесторів. Виключне значення при цьому матиме й набуття нашою країною членства у Світовій організації торгівлі.В контексті останніх досягнень в україно-американських відносинах хотів би підкреслити, що уряд України доклав всіх зусиль для забезпечення національних виробників потужним інструментом захисту власних інтересів у США. Їхні подальші успіхи залежатимуть від власної активності, гнучкості та здатності конкурувати на американському ринку. Варто також наголосити, що економізація української дипломатії, готовність та бажання просувати інтереси українських експортерів нездатні самі по собі вирішити зовнішньоекономічні проблеми. Відтепер слово за українськими підприємцями: вони мають всі можливості скористатися тими перевагами, що відкривають перед ними успіхи української дипломатії у Вашингтоні.Насамкінець, хотів би наголосити, що здобутки української зовнішньої та зовнішньоекономічної політики прямо пов’язані з успіхами чи невдачами політики внутрішньої. На них негативно позначається діяльність окремих сил, що прагнуть у будь-який спосіб завадити послідовному державницькому курсу шляхом саботажу важливих політичних і законодавчих ініціатив, неготовність чи небажання вибудовувати свою поведінку, керуючись стратегічними національними інтересами нашої держави, вчасно та адекватно реагувати на нові геополітичні реалії.

8. Співробітництво України з країнами Близького Сходу є дуже важливим тому що: 1. За оцінками фахівців, Близький і Середній Схід знаходиться напередодні економічного стрибка і через деякий час у регіоні може з'явитися декілька нових "азійських тигрів", а сам Близькосхідний регіон розвиватиметься найшвидшими темпами у світі. 2. Велике значення, надається Близькому і Середньому Сходу з боку США, ЄС та НАТО 3. Важлива участь України у створенні нової системи регіональної безпеки у Середземноморсько-Каспійсько-Близькосхідному ареалі; 4. необхідність диверсифікації джерел нафтопостачання, оскільки ряд близько- та середньосхідних країн, таких як Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Іран є найбільшими світовими нафтоекспортерами 5. перспектива ринку збуту багатьох видів військової, промислової та сільськогосподарської продукції;

Співпраця здійснюється в таких напрямках:----співпраця України із США, ЄС та НАТО у стабілізації ситуації, відновленні економіки в Іраку та Афганістані; ----- України як країни-транзитера можуть бути використані у реалізації подальших кроків на шляху до енергетичної інтеграції Європи та Близького і Середнього Сходу. Одним з найбільш важливих спільних українсько-європейських проектів у цьому плані є нафтопровід Одеси-Броди-Плоцьк, який здатний з часом постачати до Європи іракську нафту. Серйозні перспективи має співпраця України з Євросоюзом у будівництві трансарабського газопроводу, а також реалізація спільних проектів щодо розробки нафтових місцеродовищ в Іраку разом із американськими та європейськими компаніями. У цьому контексті потрібно забезпечити активну участь української делегації у роботі Іракського нафтохімічного саміту, який проходитиме 28-30 травня 2007 р. в Аммані (Йорданія) за ініциативою уряду Іраку та у відповідності з планами міжнародної Програми розвитку Іраку. ----Україна підтримує добрі, збалансовані відносини і з Ізраїлем, і з арабськими країнами, сприймається ними як рівний партнер, який щиро бажає допомогти. Все це створює сприятливий фон для значної ролі Української держави у досягненні миру на Близькому Сход ------співробітництво у гуманітарній сфері, зокрема у підготовці національних кадрів, розвитку медицини та охорони здоров’я, обміну культурними цінностями та надбаннями, взаємозбагаченні духовного життя, розвиткові спільного інформаційного простору.

Україна – Ізраїль. Перспективними напрямками співробітництва є насамперед поставка і ремонт рухомого складу і обладнання для ізраїльських залізниць, розвиток автомобільних шляхів в Україні та Ізраїлі, залучення прямих ізраїльських інвестицій в українські проекти у галузі транспорту, вдосконалення морського транспорту, у будівництво метрополітену в Ізраїлі, розвиток у сфері цивільної авіації. Важливим напрямком економічного співробітництва стає сільськогосподарська галузь. Ізраїль зацікавлений у співпраці із впровадження агротехнічних технологій. Обидві країни виявляють інтерес до співробітництва в галузі меліорації та внесення органічних і мінеральних добрив, відгодовування великої рогатої худоби і птиці, садівництва, рекультивації земель після збирання врожаю. Ізраїльськими компаніями розпочато вирощування в Україні бавовни, будівництво теплиць, спільну реконструкцію і експлуатацію сільськогосподарських підприємств в Україні, зокрема елеваторів, комбікормових заводів, тепличних комбінатів, птахоферм. Між Україною та Ізраїлем підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковому ухиленню від податків на доходи і капітал. Ця конвенція нині на ратифікації у Верховній Раді України. Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про співробітництво в галузі культури, освіти, науки і техніки

Україна - Сирійською Арабською Республіка. Сирія є одним з найбільших торговельних партнерів України серед країн Близького Сходу. Сирія входить до групи найбільших імпортерів української продукції на азійському континенті разом з Туреччиною та КНР. За офіційними українськими даними, в 2006р. двосторонній обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та САР склав 651.2 млн. дол. США. При цьому український експорт, який склав 602.2 млн.дол.США, а імпорт склав 31.9 млн.дол.США. Позитивне сальдо для України склало 584 млн.дол.США .У структурі експорту 81.5% займає продукція металургії, 13,1% - товари сільського господарства, близько 2% - міндобрива, хімікати та нафтопродукти. Решта припадає на продукти харчування, транспортні засоби, механічне обладнання, деревину та інші товари.

Основним імпортним товаром є фосфати (54.1%), на текстиль припадає 12.3%.Зростання імпорту з Сирії відбулося завдяки реалізації міжурядових домовленостей щодо збільшення поставок фосфатів та зниженню ставок ввізного мита в Україні на одяг, взуття та інші товари. Обсяг торгівлі послугами між Україною та Сирією у 2006р. склав 17,1 млн.дол.США . Позитивне сальдо торгівлі послугами для України склало 14,3 млн.дол.США. Інвестиції з Сирії до України протягом 2006 р. зросли на 28% та склали 16 млн.дол.США. Українські інвестиції до САР не надходили. За січень-лютий 2007р. товарообіг між Україною та Сирією досяг 102 млн.дол.США, при цьому український експорт склав 96.8 млн.дол.США, імпорт 5.4 млн.дол.США.

Низький рівень диверсифікації та сировинний характер експорту у 2006р. (95% припадає на напівфабрикати з чорних металів, зернові культури та мінеральні добрива) створює ризики його різкого скорочення у випадку кризових явищ або падіння цін на світових ринках. Це потребує вжиття заходів з метою більш активного просування на сирійський ринок промислових товарів, високотехнологічної продукції та забезпечити трансфер новітніх технологій. Враховуючи обмежені можливості сирійського ринку щодо закупівлі вітчизняних товарів, слід відзначити, що поточний рівень двостороннього товарообігу не має перспектив до суттєвого зростання без участі України в реалізації масштабних економічних проектів в САР. Такими проектами можуть бути створення спільних підприємств або участь у модернізації та розвитку нафтогазової, енергетичної та транспортної інфраструктури з використанням українських товарів та обладнання. З метою диверсифікації економічного співробітництва між Україною та Сирією Посольством здійснюється реалізація програми активізації стосунків між підприємствами приватних секторів України та САР. З метою забезпечення просування вітчизняних товарів на сирійський ринок Посольством надається сприяння участі українських компаній у виставково-ярмаркових заходах в САР. Важливим імпульсом активізації двостороннього торговельно-економічного співробітництва стало проведення в Дамаску в червні 2006р. четвертого засідання Міжурядової комісії з торговельно-економічного та технічного співробітництва, під час якого дієвим заходом налагодження ділових зв’язків між підприємцями країн стали проведення в рамках міжурядової комісії розширеного засідання українсько-сирійської ділової Ради, а також двостороннього бізнес-форуму.

України – Туреччина. Турецька республіка є для нашої країни важливим партне­ром. З самого початку відновле­ння не­зале­жності Україна розвивала свої відносини з Туреччиною на рівні страте­гічного партне­рства. Протягом останнього часу з’явилася об’єктивна необхідність активізації українсько-туре­цького співробітництва у ре­алізації страте­гічних інте­ре­сів обох країн. це­ обумовле­не­ такими чинниками, як: 1) появою у чорноморсько-Каспійському ре­гіоні нової міжнародної організації

«організація за де­мократію й е­кономічний розвиток – ГУАМ», яка, як відзначають аналітики, може­ стати впливовою силою на цьому просторі при впровадже­нні проголоше­них напрямів діяльності й розбудові співпраці з впливовими ре­гіональними акторами, а також чорноморського форуму «За діалог і партне­рство», до участі в якому запроше­ні всі країни чорноморського ре­гіону; 2) активізацією російсько-туре­цьких відносин, що може­ призве­сти до втрати Україною пе­ре­ваг, набутих за час новітніх

українсько-туре­цьких відносин; 3) новою е­не­рге­тичною політикою Росії, що становить загрозу не­ тільки для України і Туреччини, але­ і для біль шості пострадянських країн чКр і Європи загалом ці чинники призве­ли до активізації українсько-туре­цьких візитів і зустріче­й, які відбулися у 2006 р., розробці спільних планів і напрямів діяльності у страте­гічно важливих для наших країн сфе­рах співробітництва: поглибле­ння двостороннього співробітництва у політичній, економічній, культурній та гуманітарній сфе­рах; співпраця у сфе­рі бе­зпе­ки у чорноморському ре­гіоні в рамках ре­гіональних організацій; взаємодія у питаннях європе­йської інте­грації, підтримці Туреччиною України на шляху до СОТ і Нато.

Посилилась увага України і Туреччини до ре­гіонального співробітництва у чорноморсько-Каспійському ре­гіоні, зокре­ма в рамках організації чорноморського е­кономічного співробітництва (очес), Парламентської асамблеї очес, чорноморської групи військово-морського співробітництва БлеКсіФор. Заявле­ною ме­тою цього співробітництва є перетворення Причорномор’я на зону миру і стабільності за активної участі наших країн, які, на думку аналітиків, є важливими регіональними векторами, так

З кінця 2005 року особливої ваги набуло співробітництво України з Туреччиною в енергетичній сфері. це­, передусім, обумовле­но ситуацією, яка склалася у зв’язку з нинішньою енергетичною політикою

Росії. Під час українсько-туре­цьких пе­ре­говорів, які відбулися на початку 2006 р., досягнуто домовле­ності про е­не­рге­тичну співпрацю обох країн.

Україна зацікавле­на в участі в е­не­рге­тичних прое­ктах, учасником яких є Туреччина. Наприклад, прое­кту «Набукко», який забе­зпе­чить транспортування газу з Туреччини в Австрію, прое­кту сирійсько-турецько-єгипе­тського консорціуму по транспортуванню арабського газу так званою

«арабською магістраллю» з Єгипту, Сирії і Йорданії до Туреччини, вже діючого газогону іран-туре­ччина, газопроводу Баку-тбілісі-ерзе­рум та ін.

Україна – ОАЕ. Дипломатичні відносини між Україною та ОАЕ встановлені у жовтні 1992 року. 

Україна є активним учасником численних міжнародних виставкових заходів в ОАЕ, що дозволяє репрезентувати можливості вітчизняної економіки та її готовність до розбудови співробітництва з ОАЕ та іншими державами Перської затоки.

 У 2003р. товарообіг між Україною та ОАЕ становив 140,5 млн. дол. США (з яких 137 млн. дол. США – український експорт), за І квартал 2004р. – 108 млн. дол. США (в основному, український експорт). Структура експорту України до ОАЕ складається з чорних металів (81% експорту), інтегральних схем, глини  та ячменю. Останнім часом активізується співробітництво у високотехнічних галузях виробництва. Поступово зростають обсяги спільних інвестицій. 

Станом на травень 2004 року, між Україною та ОАЕ укладено 3 міжурядові Угоди: про економічне, торговельне та технічне співробітництво (березень 1995р.); про сприяння та взаємний захист інвестицій (січень 2003р.) і про уникнення подвійного оподаткування (січень 2003р.). Ведеться робота з погодження та опрацювання проектів інших міжурядових і міжвідомчих угод.

 Українсько-еміратське співробітництво у гуманітарній сфері також набуло певного динамізму. У квітні 2001 року в м.Абу-Дабі перебувала українська делегація на чолі з дружиною Президента України, Головою Ради опікунів Всеукраїнського благодійного Фонду Надії і Добра Л.М.Кучмою, яка. провела низку робочих зустрічей, зокрема, із дружиною Президента ОАЕ, Головою Спілки жінок ОАЕ Фатімою Аль Нагаян.