6. Якісна перебудова українсько-російських відносин

Взаємовигідний збалансований розвиток усього спектра відносин з Російською

Федерацією є одним з зовнішньополітичних пріоритетів нашої країни. Ми маємо

забезпечити позитивні зрушення у системі українсько-російських відносин з урахуванням активізації проголошеного нашою державою курсу на європейську та

євроатлантичну інтеграцію. Тому завдання нового етапу розвитку відносин України з Росією значно складніші й масштабніші ніж ті, що вирішувалися попередніми

роками. Це має бути період глибоких якісних перетворень у всіх сферах двосторонніх відносин – економічній, соціальній, політичній.

Сформовано Українсько-Російську міждержавну комісію, активізувалися контакти на рівні парламентів.

До процесів українсько-російських відносин дедалі активніше залучаються не

тільки владні структури, а й широке коло експертів, представників громадськості,

підприємці. Досягнуто домовленостей щодо відкриття додаткових консульських

установ, взаємного захисту прав громадян. На порядку денному – спрощення процедур отримання громадянства й відмови від нього, перетину кордону жителями

прикордонних районів. Домовлено про відкриття відділення торговельно-економічних місій України в Росії та Росії в Україні, насамперед у регіонах взаємного

торговельно-економічного інтересу.

Локомотивом розвитку двосторонніх відносин є економічне співробітництво.

Фінансово-економічні показники свідчать, що у 2005 р. загальний товарообіг між

Україною та РФ мав тенденцію до сталого зростання (понад 14%). При цьому

значними темпами зростав експорт, внаслідок чого скорочувалося негативне сальдо торговельного балансу. Важливо і те, що близько чверті українського експорту до Росії складають товари з високим ступенем переробки.

Роль Росії як одного з головних партнерів нині та на майбутнє визначається

постачанням стратегічно важливих для економіки України товарів, насамперед

енергоносіїв, частка яких становить близько 60% усього імпорту з РФ. Складний процес погодження проблемних питань в енергетичній сфері врешті-решт має вивести нас на формування стабільної та справедливої системи відносин в інтересах не тільки України і Росії, а й європейської спільноти в цілому.

Відносини України та Росії мають величезний потенціал. Йдеться не лише про

збільшення обсягів товарообігу, а й про інвестиції, співробітництво у банківській

сфері, створення спільних вертикально інтегрованих компаній та фінансово-промислових груп.

Значні перспективи співробітництва відкриваються в аерокосмічній сфері.

Проте, незважаючи на плідну співпрацю в багатьох реальних секторах економіки, є низка обставин, що значно ускладнюють подальший розвиток наших відносин. Так званий “газовий конфлікт” кінця 2005 року засвідчив, що ВАТ “Газпром” готовий жорстко обстоювати не лише економічні, а й політичні інтереси Росії в тому вигляді, як їх формулює російське керівництво.

Українській стороні необхідно всіма способами намагатися донести до Росії чітке послання: провідний вектор української зовнішньої політики

– європейська та євроатлантична інтеграція – не спрямований проти РФ.

У торговельно-економічній сфері також спостерігається низка негативних тенденцій, зокрема:

– переорієнтація значної частини російського ринку на продукцію країн “далекого зарубіжжя” за одночасного зниження питомої ваги країн СНД у загальному товарообігу;

– втрата українськими експортерами певних секторів російського ринку

внаслідок застосування російською стороною спеціальних та антидемпінгових розслідувань стосовно українських товарів;

– підвищення цін на товари (послуги, роботи), перешкоди їх вільному переміщенню та поширення тіньових схем у торгівлі через розбіжності у порядку митного (тарифного і нетарифного) регулювання, встановлення транзитних тарифів і режимів, місцевих податків і портових зборів.

За таких умов для формування ефективних економічних взаємин Україні й Росії необхідно: активізувати роботу щодо гармонізації митного законодавства; створити механізми заохочення взаємного товарообігу й інвестицій; зосередитись на першочерговому виконанні великих спільних перспективних проектів.

Потрібні реальні дієві проекти, які можна було б реалізовувати на рівні областей чи профільних відомств. Тому практичний аспект економічних відносин двох країн доцільно змістити на регіональний рівень, насамперед у контексті розвитку прикордонного співробітництва.

Ліквідації дисбалансу в українсько-російських економічних відносинах має слугувати Зона вільної торгівлі (ЗВТ) як між нашими країнами, так і у форматах СНД та ЄЕП. Україна братиме участь у підготовці міжнародно-правових документів, що формують правову базу ЄЕП, керуючись при цьому принципом різнорівневої та різношвидкісної інтеграції з урахуванням норм та стандартів СОТ та ЄС. Наміри прискорення економічного розвитку у рамках ЄЕП відповідають інтересам України та її партнерів. Завершення формування Зони вільної торгівлі країн СНД здатне поліпшити умови збуту української продукції на ринках цих країн внаслідок скасування існуючих обмежень у торгівлі та сприятиме збереженню традиційних ринків збуту продукції українського виробництва.

На особливу увагу заслуговує питання можливих негативних наслідків для українсько-російських економічних зв’язків вступу країн до СОТ. Україна і Росія свідомі того, що такий вступ вигідний стратегічно, оскільки привнесе чіткі правила у торгівлю, дисциплінує суб’єкти економічної діяльності, покладе край грі з імпортними квотами, запровадженню технічних бар’єрів, надмірних ставок мита на окремі групи товарів тощо.

Одне з актуальних проблемних питань політичної сфери українсько-російських

відносин – облаштування спільного кордону. Згідно з Договором про державний

кордон, укладеним між Україною й Росією, на географічних картах делімітовано майже 2 тисячі кілометрів сухопутного кордону, що потребує демаркації. Це

необхідно для того, щоб дієво і цивілізовано боротися з контрабандою, транзитом

наркотиків та зброї, нелегальною міграцією.

Тривають важкі переговори щодо державного кордону в Азовському морі й

Керченській протоці.

Є розбіжності у підходах країн щодо тимчасового перебування та функціонування Чорноморського флоту РФ на території України, зокрема стосовно реалізації вже укладених угод та підготовки додаткових угод. Як наслідок, гальмується вирішення проблем, пов’язаних з передачею Україні об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства.

Успіх українсько-російських відносин у короткостроковій перспективі залежатиме від того, наскільки швидко вдасться вибудувати нову систему стосунків, що базуватиметься на довірі, транспарентності й відкритості діалогу на всіх рівнях, заохочуватиме регіональне співробітництво на підставі спільності інтересів, гарантуватиме взаємну відповідальність за прийняті рішення. Новий діалог України і Росії надасть змогу позбутися негативів непрозорої політики, що раніше супроводжували українсько-російські відносини.