Чорне море
Площа водного басейну 422 тис. кв.км. Максимальна протяжність моря зі сходу на захід 1 160 км, з півночі на південь понад 600 км. Довжина його берегів в межах України 1540 км. Море характеризується відносно невеликою порізаністю берегів. Крим - найбільший в басейні півострів, який з півночі далеко заходить у море.
Води моря насичені сірководнем, яким охоплено 87% всіх вод. Безсірководневий шар води розміщений у його верхній частині . Його товща коливається в межах 100-200 м. Середня солоність води 18-18,5%о.
Кліматичні умови Чорного моря визначаються положенням значної його частини в субтропічному поясі. Зима тепла і волога, літо сухе і жарке. Взимку бувають сильні штормові вітри північно-східного напрямку. Температура повітря над акваторією моря у січні від -10C до +8, у серпні +22...+250C і вище. Море характеризується нестійким льодовим покривом.
На формування водних мас Чорного моря найбільший вплив має надходження солоних вод з Мармурового моря у вигляді придонної течії.
Тваринний світ моря відносно небагатий і пов’язаний з водами ненасиченими сірководнем. Він налічує понад 2 тисячі видів, а рослин тут зустрічається понад 600 видів. В чорноморських водах живе 260 видів, що майже в п’ять разів менше ніж у Середземному морі. В чорноморських водах живе 180 видів риб, значна частина яких (камса, бички, камбала, ставрида, кефаль, оселедець, скумбрія...) має промислове значення. Вилов риби (переважно камси і шпрот ) становить понад 200 тисяч тонн, мідій - 2 000 т. філофори - 20 000 т. У Чорному морі є цінні корисні копалини. Тут розвідані промислові запаси горючого газу і нафти, води містять залізо, мідь, срібло та інші елементи, які у ряді випадків мають грязі чорноморських лиманів: Куяльницького, Хаджибейського, Тилігульського.
Чорне море має цілий ряд бухт - невеликих заток, що відокремлюються від морського акваторію мисами чи островами. Вони захищені від вітрового хвилювання і використовуються як зручні місця для стоянки кораблів. Найбільшими є Севастопольська, Судацька, Одеська та інші. Море відіграє важливу роль у внутрішніх і зовнішніх транспортних зв’язках. Найбільші порти України: Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв, Херсон, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч.
Чорне море - район рекреації, зокрема, в Україні - Одеський рекреаційний район та Південний берег Криму.
Відомо, що на екологію Чорного моря впливають не лише безпосередньо прилеглі до нього території. Великі та повноводні його притоки - Дніпро, Дністер, Дунай та інші - несуть у цей басейн багато шкідливих речовин з величезних площ. Відомо, що дніпровські води через аварію на ЧАЕС мають підвищену радіоактивність, води Дністра - забруднені токсичними хімічними речовинами через аварію на відстійнику заводу калійних добрив у Стебнику. Однак найбільший вплив на забруднення Чорного моря справляє друга за величиною в Європі ріка - Дунай, яка "збирає" забруднені води з багатьох індустріально розвинутих країн Центральної і Західної Європи. Саме тому належне співробітництво всіх придунайських країн з проблем екології Дунаю набуває першочергового значення. Особливо небезпечна ситуація виникла в Чорному морі ще й тому, що тут різко зменшилася (з 200 до 70-75м.) товщина верхнього шару води, в якому немає шкідливих для життя організмів сірководню.
Порівняльна характеристика висотної поясності Карпат і Кримських гір
Українські Карпати об'єднують Прикарпатську підвищену рівнину, власне Карпати і Закарпатську низовину. Прикарпатська підвищена рівнина простягається широкою смугою вздовж гірської дуги. Поверхня сильно почленована. Поєднуються пагорбово-кряжові височини і межиріччя, рівнини, передгірські западини і широкі долини. На межиріччях поширені глини та лесові суглинки, в заплавах - піски, галька, глина.
Клімат теплий і вологий (на північному і південному схилах). На північних передгір'ях порівняно з південними - холодніший і континентальніший. Континентальність зростає з північного заходу на південний схід. Опадів на рік випадає 630-750 мм. Ґрунти переважають дереново-підзолисті, сірі лісові, чорноземні і болотяні.
Рослинність лісо-лугова: широколисті і змішані (дубово-букові або дубово-буково-ялинові (смерекові)) ліси; зустрічаються ялиця, граб, явір, клен.
Власне Карпати - молоде гірське утворення, що входить до альпійсько-гімалайського поясу складчастих гір.
Формування гір супроводжувалося вулканічною діяльністю. Нині конуси вулканів із зруйнованими кратерами можна побачити на окраїнах міст Ужгород, Мукачеве, Берегове, в районі Вулканічних Карпат. Формування гір триває.
Геологічну основу Карпатських гір складають найдавніші метаморфічні породи (гнейси, кварцити, кварцитові сланці, мармур). У деяких місцях вони виходять на денну поверхню.
Море не один раз заливало Карпати. Морський режим змінювався підняттями. В результаті безперервних піднять і занурень морського дна на місці Карпат утворилися 5-7-кілометрові товщі флішу - нашарування морських осадових порід з піщаників, глин, мергелей і грубоуламкових зцементованих порід.
Особливості геологічного розвитку відбилися на великому розмаїтті паливних, рудних і нерудних корисних копалин. Тут здавна відомі нафта, природний горючий газ, кам'яне вугілля, горючі сланці, озокерит, солі, мінеральні води, кольорові метали, мінеральні фарби, графіт.
Клімат: середньорічні ізотерми повітря - від +7°... +10°С на рівнинах до +6°С в низькогір'ях, від+3°С в середньогір'ях до+0,6°С у верхньому ярусі гір.
Максимум опадів у Горганах, в Чорногорі - 1400-2000 мм. Часті зливи із сильними грозами, але більш типові обложні мрячні дощі. Найбільше дощів улітку на полонинах. Українські Карпати порізані найгустішою в країні річковою мережею (притоки Дунаю і Дністра). Річки мають типово гірський характер. Озер у Карпатах мало. Одне з найбільших - Синєвір. 800 джерел мінеральних вод.
Лісистість Українських Карпат перевищує 50%. Це зона широколистих лісів. Переважають ялинові (смерекові) та букові породи дерев. Значні площі під ялицею і грабом. Зустрічаються ясен, клен, в'яз гірський.
В Українських Карпатах виділяють п'ять основних поясів рослинності:
передгірський (переважає дуб),
низькогірський (бук, ялиця, ялина),
середньогірський - темнохвойний ліс,
субальпійський (хвойні та листяні чагарники)
альпійська лугова рослинність.
У гірсько-лісовому поясі сформувалися темно-бурі, бурі, світло-бурі опідзолені та неопідзолені ґрунти.
Тваринний світ різноманітний. Водяться олені, лосі, козулі, кабани, бурі ведмеді, лісові куниці і тхори, рисі, лисиці, кроти, серед птахів - дятли, дрозди, коршуни, сови шишкарі, глухарі, яструби, орли. З плазунів і земноводних -ящірки, жовтопузи, вужі, полози, гадюки, тритони, саламандри, жаби. У водоймах - річкова форель, харіус, короп.
Закарпатська низовина - плоска, слабкопохила на південний захід рівнина. Зима м'яка, часті й тривалі відлиги, середньомісячні температури -2,5°...-5° С.
Влітку температура +20°...+21°С. Середня річна сума опадів - 700 мм, випадають в основному влітку у вигляді зливових дощів.
Розповсюджені дубові та чорновільхові ліси. Найпоширеніші ґрунти – лугово-буроземні, зустрічаються дернові, дерново-буроземні, лугово-болотяні та болотяні,
Майже 50 % площі Закарпаття розорано.
Кримські гори - частина альпійсько-гімалайського поясу складчастих гір. Це гірська система з переважанням лісових, лісостепових і яйлинських ландшафтів.
Клімат помірно континентальний. На Південному березі він має риси середземноморського з м'якою чимою і помірно жарким посушлииим літом.
Середня січнева температура в горах на висоті 1000 м -4°...-5°С, липнева +15°С, на Південному березі Криму відповідно +4° і +24°С. Літня спека біля моря пом'якшується бризами.
Найбільше опадів отримують яйли: від 1100 мм (Ай-Петрі) до 500-600 мм (Демерджі) на рік. На Південному березі опади випадають у вигляді дощів, максимум - узимку.
Для Головного пасма характерна висотна поясність ландшафтів. На північних схилах - дерново-буроземні щебенисті ґрунти під грабовими дібровами; середньогір'я - чорноземоподібні дерново-буроземні ґрунти, ліси -буково-грабово-соснові. Яйли вкриті луками на гірських чорноземах.
У Кримських горах виявлено близько 2300 видів дикоростучих рослин. Але природні комплекси Криму значно порушені. До цього часу трапляються випадки нерозумного втручання людини в природні комплекси. Внаслідок необмеженої вирубки кримські повноцінні дубові ліси перетворилися на низькорослі, а в східній частині Південного берега ліси знищені зовсім. Зараз держава вкладає значні кошти на залісення сухих голих схилів для попередження ерозійних процесів.