Степова зона

Степова зона простягається на південь від лісостепової до Чорного і Азовського морів. Це найбільша природна зона України. Вона займає 40% території країни. Простягається з південного заходу на північний схід на 1 100 км, а з півночі на південь - на 300-400 км. У Степу знаходиться Придніпровська, Причорноморська, Приазовська, Північно-Кримська низовини і відносно невеликі височини: Приазовська, південно-східні відроги Подільської і Придніпровської височини, Донецький кряж, Тарханкутська і Керченська височини..

Клімат помірно-континентальний. На заході він м’який, на сході - більш континентальний і посушливий. Тут найтриваліший в Україні вегетаційний період (210-245 днів) і найменша зволоженість. Кількість опадів від 300 до 450 мм/рік. Літо жарке, середні температури липня +21...+23 градуси. Середні температури січня від -7 на сході до 0-1 градуси в Степовому Криму. Часті суховії, посухи і пильні бурі. Сніговий покрив нестійкий, трапляється з грудня до кінця лютого.

Такі кліматичні умови є причиною бідності річкової мережі. Влітку на річках спостерігається дуже низький рівень води. Для перерозподілу річкового стоку в райони, що відчувають дефіцит води, прокладено канали.

При недостатньому зволоженні під степовою рослинністю сформувалися найродючіші ґрунти світу - чорноземи. В північностеповій - чорноземи південні, в яких вміст гумусу зменшується. Ґрунти нейтральні за хімічною реакцією. Сформувалися на лесі. Зазнають водної і вітрової ерозії. Під південними степами з недостатнім зволоженням утворилися каштанові ґрунти. Вони лужні, потребують гіпсування, часто засолені. Вміст гумусу невеликий. Необхідне зрошення.

Степ - головний район зрошувальної та хімічної меліорації.

Лісові ресурси невеликі: ліси тут займають близько 3% загальної площі з переважанням полезахисних лісових насаджень. Степові ділянки у природному стані збереглись лише у заповідниках і, частково, на схилах ярів. Для степової зони характерні такі рослини, як типчак, полин, ковила, житняк, тонконіг тощо.

Характерними представниками степової фауни є дрібні гризуни: ховрахи, хом’яки, миші, полівки. Зрідка зустрічається великий гризун байбак. На гризунів полюють хижі звірі: тхір, вовк, лисиця, з птахів - степовий орел, боривітер. Інколи зустрічається дрохва. На узбережжі морів живуть баклани, чаплі, пелікани, лебеді-шипуни. Із плазунів відомі степова гадюка, жовточеревий полоз.

Розораність земель Степової зони - 80%. Зона спеціалізується на вирощуванні зернових культур, особливо озимої та ярової пшениці, кукурудзи, соняшнику, овоче-баштанних культур, фруктів, винограду.

Природні комплекси степів докорінно змінені людиною. Практично всі території зайняті антропогенними ландшафтами: полями, містами, гірничими виробками. Незаймані степи лишилися тільки у заповідниках Асканія-Нова, Чорноморський, Український степовий, Луганський, Дніпровсько-Орільський,Дунайські плавні, Кримський. Створений природний національний парк Азово-Сиваський.

Виділяють дві підзони - Північно- та Південностепову - і 10 провінцій (які у свою чергу, розділяють на області). Інколи виділяють і Середньостепову підзону.