Водні ресурси
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується в річковій мережі на її території, та транзитного, що поступає на її територію із сусідніх територій по Дніпру і його допливах, Донцю, Дунаю та за межами України формується близько 30 км3 стоку (загальний його об'єм становить 210 км3).
Основним показником водних ресурсів річок є середня багаторічна величина або норма річного стоку. В середньому за водністю році ресурси місцевого стоку України складають 50 км3. Транзитний стік в середньому за водністю році складає 159 км3. Таким чином, загальні водні ресурси держави сягають 209 км3. Транзитний стік більше ніж утричі переважає місцевий, що значно обмежує використання водних ресурсів для внутрішніх потреб. Виходячи з цього, основне джерело використання водних ресурсів України - місцевий стік річок і частина транзитного. Іншою обставиною, що обмежує використання водних ресурсів, є їх нерівномірний розподіл по території держави, внаслідок чого водозабезпеченість окремих адміністративних областей не однакова.
Найбільшу кількість води мають західні області, де на 1 км2 площі припадає від 100 до 600 тис. м3, а на одного жителя - від 2 до 7 тис. м3 місцевого стоку. Найменше забезпечені водою південні області. Так, у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях на 1 км2 території припадає від 5-10 до 40 тис. м3 води на рік, а на одного жителя - від 130 до 400 м3. В областях Полісся на 1 км території припадає від 75 до 100 тис. м3 води в рік, а на одного жителя - від 1500 до 2000 м3. В областях лісостепової зони на 1 кв. км площі водні ресурси складають 50-70 тис. м3 на рік, збільшуючись до 100-125 тис. км3 у східній та західній частині зони. На одного жителя тут припадає від 500 до 1500 м3 води на рік.
Значні водні ресурси зосереджені в озерах України, які розповсюджені по всій території. Об'єм води у прісних озерах сягає більше 2,3 км3.
Великі території України займають болота, заболочені та перезволожені землі. В них зосереджено біля 30 км3води.
Україна має великі запаси підземних вод, які в основному використовуються для водопостачання і зрошення. Сумарна кількість підземних вод у зоні активного водообміну складає 18,6 км3 на рік. В межах України підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах, серед яких найбільшими є Дніпровсько-Донецький, Волинсько-Подільський і Причорноморський.
Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.
Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, приток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень водозабезпечення жителів — у західних і північних областях України.
Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, комунальне господарство. Для пом'якшення територіальних відмінностей у забезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ (повний об'єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо.
Використання водних ресурсів поділяється на: водоспоживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сільське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурсу (гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм).
Важливою складовою водних ресурсів є їх гідроенергоресурси — запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище від рівня моря. Загальні потенційні гідроенергоресурси становлять близько 60% всієї енергії поверхневого стоку. Розрізняють потенціальні, технічно можливі (за даним рівнем розвитку науки і техніки) та економічно доцільні для використання гідроенергоресурси. Потенціальні гідроенергоресурси України становлять 44,7 млрд. кВт /год, з них технічно можливі для використання – 21,5 млрд. кВт/год; економічно доцільні для використання становлять 16 млрд. кВт/год.
Основні проблеми щодо раціонального формування, використання та збереження водних ресурсів України полягають у: забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами; інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низькій продуктивності очисних споруд; недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності водних систем; незбалансованій за водним фактором системі господарювання, що характеризується високими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високою водомісткістю продукції.
Перспективи вирішення відзначених проблем полягають у формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водокористування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлюваних функцій водних джерел. У найближчій перспективі необхідно посилити соціальну спрямованість водокористування, забезпечивши права людини на сприятливе водне середовище з урахуванням екологічної місткості водоресурсних джерел.