- •Інструкція з техніки безпеки під час проведення лабораторних робіт з фізики
- •Оформлення звіту по лабораторній работі
- •Позначення лабораторних і практичних робіт, та розрахунково–графічних завдань
- •Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів при виконанні лабораторних та практичних робіт
- •Критерiї оцiнювання навчальних досягнень студентiв при виконаннi лабораторних та практичних робiт
- •Лабораторна робота №1 визначення питомого опору провідника
- •Завдання
- •Обладнання
- •Вказівки на теоретичний матеріал
- •Перевірка формул еквівалентного опору при послідовному і паралельному з’єднанні провідників
- •Вказівки на теоретичний матеріал
- •Теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота №3 визначення ерс та внутрішнього опору джерела електричної енергії
- •Теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота №4 дослідження залежності потужності, що споживається електричною лампою розжарення, від напруги на її затискачах
- •Теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота №5 перевірка законів коливань маятника і визначення прискорення сили тяжіння
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота №6 вивчення будови та роботи трансформатору
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №7 визначення довжини світової хвилі за допомогою дифракційної решітки
- •Теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Що називається дифракцією? Інтерференцією світла?
- •Лабораторна робота №8 спостереження суцільного і лінійчатих спектрів
- •Теоретичні положення
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота №9 визначення абсолютного показника заломлення скла
- •Порядок виконання роботи
- •Знайти середнє значення коефіцієнту заломлення скла, та відносну похибку:
- •Лабораторна робота №10 вивчення треків заряджених часток з готових фотокарток
- •5 Порядок виконання роботи
- •Додаткові роботи лабораторна робота №11
- •6 Порядок виконання
- •Контрольні питання
- •Висновок
- •Домашнє завдання
Теоретичні положення
Дифракція – це огинання хвилею перешкод, розміри яких співвимірні з довжиною хвилі.
Якщо перешкода велика, то за нею хвилі немає. Якщо розмір перешкоди малий, то хвилі заходять за її краї, а дуже малу перешкоду огинають так, що за нею фронт хвилі не змінюється.
Явище дифракції світлових хвиль можна спостерігати дуже близько від перешкоди, якщо розміри перешкоди співвимірні з довжиною хвилі, і на значній відстані від перешкоди, якщо перешкода велика порівняно з довжиною хвилі.
Так як довжини світлових хвиль дуже малі, то будь-які реальні розміри предмета будуть для них великими перешкодами. Тому спостерігати явище дифракції світла можна лише на значній відстані від перешкоди.
Для спостереження можна взяти або дуже маленький диск або дуже вузьку щілину.
Якщо джерело розмістити перед цими предметами, то на екрані буде спостерігатись дифракція. Вигляд буде такий: по центру екрану буде спостерігатися світлий кружечок оточений темними і світлими кільцями, які чергуються.
Д ифракція на щілині виглядає так. По центрі буде світла смуга, а по обидва боки від неї розміщуються темні і світлі смуги, чергуючись. Якщо диск або щілину освітлювати білим світлом, то картина матиме райдужне забарвлення.
Явище відхилення світла від прямолінійного поширення називається дифракцією світла. Оскільки довжина світлової хвилі є дуже малою, то і розміри перешкод чи щілини мають бути малими. Наприклад, під час проходження монохроматичного світла через круглий отвір, розмір якого сумірний з довжиною падаючих світлових хвиль, на екрані навколо центральної світлової плями спостерігаються темні і світлі кільця, що чергуються .
Особливо чітку дифракційну картину утворюють дифракційні решітки. Дифракційна решітка – оптичний прилад, це складається із сукупності дуже вузьких щілин, розділених непрозорими проміжками.
Інтерференційний максимум спостерігається під кутом , що визначається ФРМУЛОЮ ДИФРАКЦІЙНОЇ РЕШІТКИ:
,
де — порядок максимуму.
Промисловість виготовляє дифракційні грати, які містять 50 штрихів/мм, 100 штрихів/мм, 600 штрихів/мм, 1200 штрихів/мм і дзеркальні грати з 6000 штрихів/мм.
Грати використовують в приладах для спектрального аналізу.
Дифракційна решітка
Якщо a - ширина прозорої частини, а b - непрозорої, то:
де - ширина решітки; - кількість щілин.
Ширина щілини і штриха позначається - період дифракційної решітки або стала решітки
Спрямуємо на грати паралельний пучок променів. Кожна точка щілини буде відхиляти промені у всіх напрямах, зокрема, і під кутом від початкового напряму. Якщо ці промені зібрати на екрані, наприклад, за допомогою збиральної лінзи, то можна отримати підсилення чи послаблення світла - дифракційний максимум чи мінімум освітленості.
Дифракционная решетка - спектральний прилад. Спектри, що отримано за допомогою дифракційної решітки:
Для білого світла Для монохроматичного червоного світла
Для фіолетового світла
У роботі на визначення довжини світлової хвилі використовують дифракційну решітку з періодом 1/100 мм (період вказано на решітці). Решітка — це основна частина вимірювальної установки, показаної на малюнку 194. Решітка l встановлена в тримачі 2, що прикріплений до кінця лінійки 3. На лінійці розміщується чорний екран 4 з вузькою вертикальною щілиною 5 посередині. Екран можна переміщувати вздовж лінійки, щоб змінювати його відстань до дифракційної решітки. На екрані і лінійці шкали з міліметровими поділками. Вся установка закріплена на штативі 6.
Я кщо дивитися через решітку i щілину на джерело світла (лампочку розжарювання чи свічку), то на чорному фоні екрана , можна спостерігати по обидва боки від щілини дифракційні спектри 1-го, 2-го і т. д. порядків.
Довжина хвилі визначається за формулою:
де d — період решітки, k — порядок спектра, — кут, під яким спостерігається максимум світла відповідного кольору.
Оскільки кути, під якими спостерігаються максимуми 1-го і 2-го порядків, не перевищують 5°, то замість синусів кутів можна брати їх тангенси. З малюнка 195 видно, що
Відстань а від решітки до екрана визначають за допомогою лінійки, а відстань b від щілини до вибраної лінії спектра — за шкалою екрана. Довжина хвилі