Тема 2.5. Основи патології нервової системи

Лекція № 8. Характеристика захворювань нервової системи

Нервова система людини - надзвичайно тонкий і складний інструмент, за допомогою якого регулюються функції всього організму. Тому патологія нервової системи призводить до:

• рухових порушень;

• чутливих порушень;

• трофічних порушень;

• функціональних порушень;

Основним структурним елементом нервової системи є нервова клітина, яка має назву - нейрон. Він складається з: тіла (соми), від якого відходять один довгий відросток, аксон та декілька коротких розгалужених відростків, які мають назву - дендріти. Вся нервова система людини - є комплексом нейронів, які вступають в з'єднання одним з одним, але ніде не зростаються між собою. Умовно нервову систему поділяють на:

• центральну нервову систему (ЦНС) - це головний і спинний мозок;

• периферичну нервову систему ( ПНС) - це нерви, нервові вузли та нервові сплетіння.

ЦНС - схована в організмі людини в кісткові футляри: головний мозок - в черепі, а спинний мозок - в спино-мозковому каналі.

Головний мозок - має кілька «поверхів», на кожному з яких здійснюється свої функції. В ньому виділяють 3 частини:

• півкулі великого мозку - найбільша частина і найскладніша;

• мозочок;

• мозковий стовбур - найменша частина і найстарша частина мозку;

ЦНС складається з сірої та білої речовин: сіра речовина - скупчення тіл нейронів і біла речовина - відростки нейронів. Крім нервових клітин у ЦНС є нейроглія, яка з усіх боків оточує нейрони.

Спинний мозок - це довгий циліндричний тяж, який розташовано в спинно-мозковому каналі, який зверху переходить в довгастий мозок, а знизу закінчується конічним загостренням на рівні І поперекового хребця і має назву - кінський хвіст. Спинний мозок має потовщення, які відповідають корінцям нервів верхньої та нижньої кінцівок. З обох боків спинного мозку двома рядами проходять корінці спинномозкових нервів: передні корінці - еферентні або рухові; задні корінці - аферентні або чутливі. В середині спинного мозку розташований центральний канал - порожнина, в якій знаходиться спинномозкова рідина, навколо каналу розташована сіра речовина.

Периферична нервова система. Вона об'єднує в собі все, крім головного та спинного мозку. До неї входять: нерви, нервові сплетіння та ганглії (вузли). Через периферичну нервову систему ЦНС керує організмом людини, її умовно поділяють на 2 відділи:

• соматична нервова система (від слова «сома» - тіло), які відповідає за роботу опорно-рухового апарату. До неї належать нерви, які і нервують скелетні м'язи. Ці нерви, в залежності від місця виходу з ЦНС поділяють на спинномозкові та черепно-мозкові нерви. Спинномозкових нервів - 31 пара, а черепно-мозкових - 12 пар.

• вегетативна нервова система - корегує діяльність внутрішніх органів та судин організму. Цю систему поділяють на 2 відділи: а) симпатична нервова система; б) парасимпатична нервова система.

Ці відділи вегетативної нервової системи протилежні по своїй дії. Кожний орган, включаючи судини, має в собі закінчення як симпатичного так і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Це забезпечує адекватність реагування в кожний конкретний момент. Найбільш відомим представником парасимпатичної системи є блукаючий нерв. Він починається в довгастому мозку (в черепі), спускається по шиї в тулуб і охоплює своєю «турботою» органи травлення, серце, великі судини, стравохід, шлунок, всі кишки, печінку, підшлункову залозу, нирки та інші органи - і це все один нерв.

При пошкодженні спинного мозку він може бути перерваний повністю або частково, тобто ураження може бути повним або частковим. При повному ураженні відбувається цілковита втрата руху і відчуття (моторної і чутливої функції) нижче рівня пошкодження. Цілковито втрачається контроль за м'язами, діяльність яких здійснюється через нервові корінці нижче рівня ураження.

При неповному ураженні може зберегтися будь-яке поєднання нервових функцій, м'язові функції залежатимуть від того, які нервові волокна залишились неушкодженими, а чутливість може зберегтися, погіршитись або втратитись.

Термін «неврологічний рівень» стосується найнижчого функціонуючого нервового корінця, що виходить із спинного мозку. Використовують букву з цифрою, що вживається для його позначення. Буква вказує відділ спинного мозку, у якому відбулося пошкодження (шийний, грудний, тощо), а цифра вказує на конкретний хребець у цьому відділі.

Поняття «рівень» стосується рівня рухливості, а не рівня чутливості. Ваш рівень чутливості часто може бути нижчим, ніж рівень рухливості. Це спричинене різним характером «проведення» між рухливими (моторними) та чутливими нервами.

Параплегія виникає внаслідок ураження спинного мозку нижче рівня нервових корінців, що контролюють діяльність рук. Ураження, знову-таки, може бути повним або неповним. Зазвичай, відбувається втрата рухливості й чутливості в області живота та в ногах, а також є труднощі з контролюванням діяльності сечового міхура й кишечнику.

Тетраплегія виникає внаслідок ураження спинного мозку на рівні або вище рівня нервових корінців, що контролюють діяльність рук, тобто в ділянці хребців шиї. Нижче цього рівня чутливість і рухливість відсутні або ненормальні. Зазвичай, при тетраплегії відбувається обмеження користування руками на додаток до тих самих вад, що й при параплегії. При тетраплегії користування руками може бути обмеженим або відсутнім. Ураження можуть теж бути повними чи неповними.

Рухові порушення нервової системи

Порушення рухової активності НС проявляються у вигляді:

а) параліч (плегія) - повне стійке випадення м'язевого скорочення.

б) парез - часткове порушення рухової функції.

При ураженнях ЦНС розвиваються центральні (спастичні) паралічі та парези. Ознаки спастичних паралічів :

• високий м'язовий тонус;

• збільшення сухожильних рефлексів;

• поява супутніх рухів (синкінезії);

При ураженні периферичної нервової системи з'являються периферичні (мляві) паралічі та парези. Ознаки млявих паралічів:

• зниження м'язового тонусу;

• м'язова атрофія;

• ослаблення сухожилкових рефлексів;

в) гіперкінези - це несвідомо виникаючі рухи, які поділяють на:

• судоми – клонічні (це скорочення м'язів, які швидко змінюються (епілепсія) і тонічні - це довге скорочення і повільне розслаблення м'язів (правець);

• тик - швидкі судоми, які повторюються в окремій групі м'язів (частіше на обличчі);

• атетоз - повільне чередування скорочень м'язів, головним чином пальців рук та ніг;

• тремтіння (тремор) - несвідомі ритмічні коливання кінцівок або голови (ураження мозочка - хвороба Паркінсона).

г) синкинезії – супутні рухи;

Розлади чутливості нервової системи

Розрізняють наступні розлади чутливості:

• анестезія - повне випадення чутливості.

• гіпостезія - зниження чутливості

• гіперстезія - збільшення чутливості

• парестезія - змінена чутливість.

Біль - особливе порушення чутливості, яке виникає при подразненні чутливих нервових закінчень та при ураженнях провідних чуттєвих м'язових нервових волокон. Після ампутації кінцівок можуть виникати фантомні болі - відчуття ампутованої кінцівки та сильного болю в ній.

Запалювальні захворювання периферичної нервової системи

До цих захворювань відносять неврити, поліневрити, плексити, радикуліти.

Неврит - запалювання периферичного нерву. Проявляється руховими. чуттєвими і трофічними порушеннями в зоні іннервації нерву.

Поліневрит - запалення багатьох нервів. Частіше розвивається як ускладнення після інфекційних захворювань (дифтерія, грип) при отруєннях (алкоголь, свинець), при порушеннях обміну речовин (цукровий діабет).

Плексит - запалення нервових сплетінь. Частіше травматичної природи.

Радикуліт - запалення нервових корінців. Вони бувають:

• первинні - травматичної, інфекційної, токсичної природи;

• вторинні - зумовлені дегенеративними змінами в хребті (остеохондроз, пухлини).

Характерні ознаки: біль, може бути атрофія м'язів, млявий параліч, або парез.

Порушення трофічної функції нервової системи

При розладах вегетативної нервової системи можуть відзначатися:

• суха або волога шкіра;

• деформації або ламкість нігтів;

• випадіння, або посилений ріст волосся;

• з'явлення трофічних виразок;

• остеопороз кісток;

Це особливо характерно для захворювань спинного мозку та периферичних нервів. Патологічні процеси в довгастому мозку призводять до порушень сльозовиділення, секреції слини та підшлункової залози, залоз шлунку, центрів, які регулюють дихання та тонус судин.

Травми головного та спинного мозку розділяють на :

• струс головного та спинного мозку.

Симптоми: нудота. блювання, порушення сну, зниження кров'яного тиску, пітливість, нервово-психічна неврівноваженість, можлива гостра втрата свідомості.

• забій (контузія) мозку;

• здавлення головного та спинного мозку (компресія)

• поранення головного і спинного мозку;

Останні 3 порушення відрізняються більш тяжкими клінічними ознаками, крім вищезгаданих з'являються ще : рухові, чутливі, мовні розлади.

При струсах спинного мозку - одужання настає в короткі строки. При забоях - симптоми залишаються довго. При сдавленнях головного мозку залишаються стійкі порушення функцій. Пухлини головного мозку також супроводжуються загально-мозковими симптомами:

• головний біль

• нудота

• блювання

• вогнищеві симптоми (рухові та чутливі розлади, порушення зору, мови);

Функціональні порушення центральної нервової системи

Неврози - до них відносяться:

• неврастенія - ослаблення процесів внутрішнього гальмування, з проявленням симптомів підвищеної збудженості.

Ознаки: підвищена збудженість, швидка втомлюваність, зниження пам'яті та уваги, часта зміна настрою;

• істерія - порушення нормальної взаємодії між І та II сигнальними системами.

Симптоми: підвищена емоційна збудженість, з'являються приступи необгрунтованого плачу і припадків, розладжується мова.

• психастенія - зустрічається у людей мислячого типу. Притаманні процеси застійного збудження: з'являються тяжкі думки, всілякі страхи, невпевненість, надлишкова розсудливість. Головне в лікуванні - створення оптимальних умов зовнішнього середовища, фізіотерапія, психотерапія і трудотерапія, ЛФК.