Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Методика виховної роботи в літніх оздоровчих таборах
План-мережа табору «Дивосвіт»
Підготувала:
студентка групи УФ – 33
Ухачевська Тетяна
Тернопіль 2012
Назва загону – «Дивосвіт»
Девіз: Дивосвіт, Дивосвіт, ми шлемо усім привіт, всі рівняйтеся на нас, бо світ навколо - просто клас!
Емблема
Пісня
- Бум, Бум, Бум -
- Проженемо ми весь сум!
- Бам, бам, бам -
- Буде весело всім нам!
- Хай дивосвіт пізнає кожен
- Сміх і радість переможуть!
План-мережа на 21 день:
1 день - відкриття табору.
2 день - День бантика. Підготовка до презентації. Організація роботи гуртків.
3 день - презентація загонів. Робота гуртків.
4 день - День моди «Літній настрій». Робота гуртків.
5 день - День театру. Робота гуртків.
6 день - козацькі розваги. Фінал вікторин, конкурсів тощо. Робота гуртків.
7 день - День екскурсій. Робота гуртків.
8 день - фабрика зірок. Концерт «Здрастуй, літо!». Робота гуртків.
9 день - театр «Єралаш». Робота гуртків.
10 день - «Поклик джунглів» (1-3-й загони). Меломанія (4-6-й загони). День туриста (7-8-й загони). Робота гуртків.
11 день - хвилина слави (фінал). Робота гуртків.
12 день - День екскурсій. Робота гуртків.
13 день - концерт-бенефіс. Робота гуртків.
14 день - День театру. Робота гуртків.
15 день - музичний кліп. Боді-арт. Робота гуртків.
16 день - танці із зірками. Велика виставка найкращих робіт гуртків.
17 день - День екскурсій. Робота гуртків.
18 день – підготовка до свята закриття табору, робота гуртків.
19 день – робота гуртків, «Міс табору», дискотека.
20 день – Прибирання території, прощання з персоналом.
21 день - заключний концерт «До побачення, «Веселкова країно!». Закриття табору.
План роботи гуртка «Умілі ручки» на 18 днів:
Завдання гуртка:
Розвиток творчих здібностей учнів.
Прищеплення інтересу до мистецтва.
Виховання художнього смаку і працьовитості, уміння спостерігати і
виділяти головне.
Вдосконалення трудових умінь і навиків.
1.Запис в гурток, знайомство з учасниками.
2.Організаційний момент, пояснення діючої системи у гуртку.
3. Екскурсія в природу. Збір природного матеріалу
4. Екскурсія в природу. Збір глини
5. Робота з пластиліном. Рельєфне зображення тварин
6. Робота з глиною. Ліплення фруктів дряпанням
7. Робота з соломою. Приготування соломи до роботи
8. Робота з соломою. Аплікація курчати
9. Робота з соломою. Закінчення роботи
10. Робота з тканиною. Аплікація з тканини
11. Робота з тканиною і хутром. Аплікація звірів
12. Робота з нитками. Декоративна підставка
13. Робота з пір'ям птиць. Аплікація птиці з пір'я
14. Робота з тканиною. М'яка іграшка «Собачка»
15. Робота з тканиною. Продовження роботи.
16. Робота з тканиною. Квіти з капронової стрічки
17. Робота з тканиною. Квіти з капронової стрічки
18.Виставка усіх робіт та їх оцінювання у вигляді призів за найкращий витвір.
Виховний захід.
Виховна година «Любов у моїй сім'ї».
Мета:
- виховувати у підлітків любов і пошану до батьків;
- довести, що сім'я є дійсною цінністю життя людини.
Обладнання:
- папір для відповідей на питання;
- DVD-програвач, телевізор, фільм фестивалю «Семья России» «День рождения».1
Хід уроку
Читання казки А. Ісаакяна «У солнца» з подальшим обговоренням2
Давно это было. В подворотне богатого дома жил малыш-сирота, одетый в лохмотья. Прислонясь спиной к стене, он протягивал руку прохожим.
Весна еще только проклюнулась, но ближние горы уже зеленели, и ласковое весеннее солнце с добротою взирало на все окрестности.
Прохожие сновали по тротуару, и никто ни разу не глянул, не хотел глянуть на бедного сироту.
Когда солнце стало медленно клониться к вершине зеленой горы, подул холодный ветер, и бедного, бездомного мальчонку забила дрожь.
— О, красное солнце, доброе солнце, ты одно меня согревало, зачем ты уходишь, оставляешь меня в этой холодной мгле? Ни матери-то, у меня нет, ни дома. Куда мне горемыке, деваться, к кому пойти. Вернись, забери меня с собой, доброе солнце!..
Малыш беззвучно плакал, и слезы катились по его изнеможенному лицу. А люди расходились по домам, и никто не видел и не слышал его. Никто не хотел видеть и слышать…
И солнце скользнуло за гору и… больше не показалось.
— Доброе солнце, я знаю, ты ушло к своей маме. Там, за горою, ваш дом. Я приду, приду к тебе. Скоро, очень скоро приду…
И несчастный малыш, весь дрожа от холода, хватаясь за стены домов богачей, все шел и шел, пока, наконец, не вышел из города.
Вот он добрался до ближайшей горы. Подъем был для него очень трудным – все камни и камни. Все ноги поотбивал. И болели они от этого нестерпимо, но мальчик, не останавливаясь, шел и шел вверх.
Опустилась кромешная тьма и укрыла зеленую гору черным покрывалом. Над вершиной зазывно поблескивали звезды. А ветер, холодный и сильный, все дул, завывая в ущельях и скалах.
Иногда вдруг проносились чернокрылые филины, промышляя в ночи добычу.
Малыш уверенно, без страха шел выше и выше.
И вдруг он услышал лай собаки. А спустя мгновение услышал еще и чей-то голос в ночи.
— Кто ты? Куда путь держишь?
— Я мальчик. К солнцу иду. Не скажешь ли ты добрый человек, где дом солнца? Далеко или близко?
К мальчику подошел человек с лучиной в руках и ласково проговорил:
— Ты, наверное, устал? И к тому же не пивши, не евши? Пойдем-ка пока ко мне. Как же родители отпустили тебя одного в эдакий холод и тьму?
— Нет у меня родителей. Я сирота…
— Пойдем, сыночек, ко мне, - снова сказал добрый незнакомец и, взяв мальчика за руку, повел к себе в дом.
А дом его – маленькая хижина.
Все домочадцы доброго человека сидели вокруг стола – жена и трое детишек.
В огромном дворе рядом с хижиной блеяли овцы. Человек этот был пастухом – пас отару в горах.
— Милые дети, я вам братца привел. Пусть отныне вас будет не трое, а четверо. Там, где кормятся трое, прокормится и четвертый. Любите друг друга. И обнимитесь-ка с новым братцем.
Раньше других мальчика обняла жена пастуха. Обняла и нежно, как мать расцеловала. Затем и дети подошли, по-братски обняли.
А мальчик от счастья только плакал.
Но вот все сели за стол, веселые, счастливые. Потом мать постелила постель и всех рядом уложила возле себя. Мальчик за день устал и потому тотчас сладко заснул.
Спал и все улыбался. Ему снилось, что он пришел, наконец, к солнцу, крепко-крепко обнял солнце и вот теперь спит, обнявшись с ним, согретый и обласканный.
И радость так переполняла сердце мальчика, что он проснулся.
Проснулся и видит: вовсе он не солнце, а братьев своих обнимает и еще крепко держится за руку матери.
Тут мальчик и понял, что солнце, оно здесь и есть, в этом доме. И он в объятьях солнца.
Питання:
Як ви думаєте, якою має бути сім'я, щоб її можна було порівняти з сонцем?
Чи зустрічали ви коли-небудь «сонячні» сім'ї?
Чи важко створити «сонячну» сім'ю? Що для цього потрібно?
Перерахуйте ознаки «сонячної» сім'ї.
Практичне завдання
Поділить аркуш паперу вертикальною лінією на дві частини. У лівій частині напишіть: «Це мої батьки зробили для мене» і перерахуйте, чим ви зобов'язані батькам. У правій частині напишіть: «Це я зробив для батьків». Перерахуйте, що для них зробили ви. Порівняйте отриманий результат.
Слово вчителя з елементами бесіди
Питання до вас: за що ми любимо маму? За красу? Ні, мама може бути негарною. За доброту? Ні, мама може бути жорстокою і несправедливою, а ми її все одно любимо.
За що мама любить свого дитя? За те, що воно миле? Ні, воно може вимахати під два метри і грубіянити, а вона його любить. Можна довго перераховувати, але так і не знайти межу або рису характеру, за якої ми любимо своїх близьких. І дійсно, її, цієї межі або такої риси характеру, — немає. Своє дитя люблять лише за те, що воно своє. Ось воно моє — і все! Погане, але моє!
Любов до ближнього має бути мудрою. Любов має бути жертовною, як любов Христа, Який полюбив нас такими, якими ми є. Любов повинна приносити радість ближнім. Любов має бути абсолютною, але не повинна вимагати у відповідь любові з боку ближніх. Любов не повинна перетворюватися в ревнощі, призводити до сварок і образ, обмежувати свободу ближніх, не має бути егоїстичною, не повинна згасати, якщо не знаходить взаємності.
От як визначає любов апостол Павел (заздалегідь написати на дошці): «Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает» (1 Кор 13, 4–8).
Послухайте ще одну історію про любов.
Читання розповіді В. Неміровіча-Данченко «Турченя»
з подальшим обговоренням3
Сражение с турками кончилось, и два русских офицера ехали с поля битвы обратно в селение, где стояли. По дороге им попадались мертвые тела турецких и русских солдат. Они были рассеяны по всему полю.
Не проехали и версты, как сначала один из казаков, ехавших перед ними, а потом и другой, стали указывать что-то вдали. Затем казаки повернули лошадей в сторону, остановили их и сошли на землю.
— Что там? — крикнули офицеры.
Но казаки молчали, возясь над чем-то, лежавшим внизу. Офицеры дали шпоры коням и через минуту нагнали казаков.
— Что тут у вас? — спросили они.
Казаки расступились, и офицеры увидели, что перед ними в грязи, лицом кверху, лежал убитый турецкий солдат. Кровь запеклась у него на груди и страшно чернела сквозь прорванное пулей сукно синей куртки, ноги широко раскинуты. Поодаль лежало ружье со сломанным штыком. Прислонившись щекой к щеке убитого, сидела, крепко охватив его руками, крошечная девочка, даже не поднявшая глаз, когда к ней подошли. Казалось, она замерла совсем, ища защиты у него, у мертвого.
— Ах ты сердешная! — заговорил один из казаков. — Ты-то чем провинилась? Перед кем? Бедняжка, как дрожит!
И казак провел рукой по ее волосам.
Ребенок еще крепче прижался к щеке отца.
Один из казаков нашел у себя в кармане грязный кусок сахара. Он разжал руку девочки и положил ей сахар на ладонь. Она бессознательно, его даже не замечая, сжала ладонь опять.
— Надо взять ее с собою, — заговорил наконец один из офицеров.
Тогда казак, исполняя приказ, подошел было к девочке и хотел взять ее. Но как ни старался он взять ребенка, это ему не удалось. Девочка еще крепче прижималась к отцу, и, когда ее хотели оторвать от него, она начинала жалобно всхлипывать, так что у всех невольно обрывалось сердце.
Офицеры стояли кругом, соображая, как выйти из положения. Наконец один из офицеров сказал:
— Нельзя... нельзя оставить... Никак не возможно... Потому что холодно, туман... Возьмем ее отца...
— Убитого? — удивился другой офицер. — Помилуйте! Не хватает рук всех раненых перетащить, а тут возись еще с убитыми, которых все равно не воскресишь.
— Да... Но... Так-то она не пойдет... А за отцом пойдет.
Казаки живо добыли лежавшую невдалеке шинель, видимо оставленную каким-нибудь раненым; чтобы не мешала идти, развернули ее и, приподняв тело турецкого солдата, положили его на шинель. Уцепившаяся было за труп отца, девочка схватилась за шинель. Казаки пошли, стараясь шагать как можно тише, чтобы девочка могла поспеть за ними. Когда девочка уверилась, что «гяуры» (то есть русские) ничего дурного не делают ее отцу, она позволила положить и себя тоже на шинель, где сейчас же обняла тело отца и по-прежнему прижалась к нему щекой к щеке.
— Ишь ты, как любит! — заметил казак помоложе.
Другой старый казак старался отвернуться в сторону. Старому казаку не хотелось, чтобы офицеры заметили, что по его щекам текут слезы. Только потом он проговорил:
— Ишь какая! И у меня вот трехлеточек остался дома... Поди, тоже вспоминает батьку-то.
Только через час они добрались до деревни.
— Куда же теперь? — спросили казаки.
— Да на перевязочный пункт, разумеется... — ответил офицер. — Там доктор и сестра милосердия... Напоят ее, накормят.
Маленькая девочка, дичившаяся мужчин, как только увидела сестру милосердия, сразу оправилась и, держась одной рукой за руку отца, другою схватилась за белый передник сестры милосердия, точно прося ее быть своей покровительницей. Добрая женщина расцеловала малютку и так сумела успокоить ее, что та пошла к ней на руки.
— Ну, а с этим куда? Похоронить, что ли? — спрашивали казаки. — Убитого-то куда?
— Погоди, погоди! — сказал доктор, осматривающий трупы.
— Прежде всего, с чего это вы вообразили, что он убитый?
— Как же... Мы сами его подняли...
— Ничего это не доказывает. Он только обмер, бедняга. А сердце его работает. Слабо, но работает. Девочка спасла отца!
Когда раздели солдата, то оказалось, что, несмотря на свою неподвижность, он еще не мертв. Жизнь еще теплилась в его раненом теле. А если бы казаки не заметили девочку, оба — и отец, и дочка — погибли бы на поле сражения.
Дня через три в ближайшем от поля сражения госпитале на койке лежал очнувшийся, хотя тяжело раненный, турецкий солдат, и тут же рядом с ним по-прежнему, щекой к щеке, сидела его маленькая дочка. Пулю у него из груди вынули. Благодаря ребенку, за турком было ухода больше, чем за другими. Она не оставляла отца ни на минуту!
Питання:
Що врятувало турецького солдата?
Яка була реакція козаків на вчинок дівчини? Про що задумався кожен з них?
Скажіть, а що потрібно робити, якщо наші батьки, як нам здається, не гідні поваги? (Відповіді дітей)
Перш ніж засуджувати за щось батьків, подумайте, а яким сином або дочкою є ви самі? Чи немає у вас недоліків? Чи вважаєте ви, що ваші діти краще відноситимуться до вас? Чому? Що ви особисто можете зробити, щоб ваша сім'я стала «сонячною»?
Чи замислювався хто-небудь з вас над тим, що мати батьків – це щастя. Проглянете, будь ласка, фільм про тих, хто позбавлений такого щастя.
Перегляд фільму фестивалю «Семья России» «День рождения»
Підсумкове слово вчителя
П'ята заповідь Божа свідчить: ««Почитай отца твоего и матерь твою, как повелел тебе Господь, Бог твой, чтобы продлились дни твои, и чтобы хорошо тебе было на той земле, которую Господь, Бог твой, дает тебе» (Втор. 5, 16) Це єдина заповідь, за виконання якої обіцяється винагорода – благо на землі та довголіття.
П'ята заповідь є продовженням другої заповіді, даної нам Ісусом Христом: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Любов до ближнього починається з любові і пошани до батьків. Саме вони - наші перші і найближчі «ближні». І любити їх, інколи, дуже важко. Іноді любити та піклуватися про рідних складніше, ніж любити незнайому людину. Щасливі батьки, що мають вдячних дітей. Зробіть же ваших батьків щасливими!
Сценарій відкриття табірної зміни.
Лунає святкова музика. На майданчику вишикувалися загони. Фанфари сповіщають про початок заходу.
Президент табору:Табір! Увага! Рівняйсь! Струнко! Головам загонів доповісти про готовність загонів розпочати лінійку, присвячену відкриттю табірної зміни у санаторії-профілакторії
Голова 1 загону: Загін "Діамант”!
Наш девіз: У нашім загоні чудові дівчата! І кожен юнак – елегант! А звемося ми – "Діамант!”
Наша речівка: Раз-два! Три-чотири! Ми крокуємо всі в ногу! „Діамантам” дай дорогу!
Хто іде?- Ми йдемо! Весело ми живемо! Сумувати ніколи, Бо ідуть канікули!
Наша пісня:
Загонова пісня "Остров невезения"
А в наший області табір (назва) є, Весь у квітах, травах – абсолютно весь! Весь у квітах, травах – абсолютно весь! Біля лінього парку табір (назва) єсть!
Тут живуть чудові діти, лікарі, Лікуються, співають зранку до зорі! Лікуються, співають зранку до зорі! Тут живуть чудові діти, лікарі!
Середина канікул – забудь про навчання! За школою і домом сумуємо дарма! Повітря в таборі свіже, і гарний персонал! Вам щастя і здоров’я бажає "Діамант"!
Голова загону урочистим кроком підходить до Президента табору
Голова 1 загону: Пані (пане) Президент! 1 загін на святкову лінійку відкриття зміни вишикувано! Голова загону ___________________ (прізвище, ім’я)!
Повертається до свого загону
Голова 2 загону: Загін "Розбишаки”
Наш девіз: Хоробрим будь, часу не гай І близьким друзям допомагай! Не лінуйся працювати, Якщо хочеш дужим стати!
Якщо хочеш бути „клас”, То приєднуйся до нас!
Наша речівка: Наша пісня!
Наша пісня:
Загонова пісня "Ой є в лісі калина"
Любим ми відпочивати! Це тому, що „Розбишаки”! Любим ми співати гучно І живемо дуже зручно!
Друзів любим, поважаєм, На невдачі не зважаєм... Всі приходьте ви до нас Будь-коли в ранковий час!
Голова загону урочистим кроком підходить до Президента табору
Голова загону: Пані (пане) Президент! 2 загін на святкову лінійку відкриття зміни вишикувано! Голова загону ___________________ (прізвище, ім’я)!
Повертається до свого загону
Голова 3 загону : Загін "Кока-Кола"
Наш девіз:
Ми команда "Кока-Кола"! Жить не можем без прикола!
Наша речівка:
Голова: Будь веселий! Всі: Завжди так! Голова: Будь бадьорий! Всі: Тільки так! Голова: Настрій? Всі: Во! Голова: Погода? Всі: Клас! Приєднайтеся до нас!
Наша пісня:
Загонова пісня "Ярославские ребята"
Ми – команда „Кока-Кола” Любим ми веселий сміх! Будем тут відпочивати, Підбадьорювати всіх!
Раз-два, раз-два – Весела дітвора! Раз-два, раз-два – Гратися пора!
Не дарма нас у загоні„Кока-Колою” зовуть! Ми хороші, ми веселі – Таких скрізь і всюди ждуть!
Раз-два, раз-два – Весела дітвора! Раз-два, раз-два – Гратися пора!
Голова загону урочистим кроком підходить до Президента табору
Голова загону : Пані (пане) Президент! 3 загін на святкову лінійку відкриття зміни вишикувано! Голова загону ___________________ (прізвище, ім’я)!
Повертається до свого загону
Президент табору: Табір! Струнко! Підчас здачі рапорту начальнику табору стояти струнко!
Підходить до начальника табору
Президент табору: Пані начальник табору! Дитячий оздоровчий табір (Назва) на святкову лінійку відкриття табірної зміни вишикувнао! Табір, наш девіз! Всі: Ми все можем, Ми все вмієм! І збуваються надії! І летить у небо ластівкою мрія!
Президент табору: Президент табору _______________________ (прізвище, ім’я).
Президент табору стає поряд із начальником табору
Начальник табору: Святкова лінійка ,присвячена відкриттю табірної зміни у санаторії-профілакторії (назва) оголошується відкритою! Президенту табору та головам загонів підняти прапор табору! Усім струнко!
Президент табору і голови загонів направляються урочистим кроком до флагштока і піднімають прапор табору. Звучить Гімн України
Начальник табору: Табір, вільно!
Виходять троє дітей із наймолодшого загону
1 Дитина: Що це є за днина? Що це є за свято, Що сюди зібрало Так гостей багато?
2 Дитина: Знаю, що за днина! Всім це варто знати! То прийшли сюди ми Зміну відкривати!
3 Дитина: Ми любимо сонце і квіти, І літо нам шле свій привіт! Ми – табору (назва) діти, Землі нашої цвіт!
Виходять
Начальник табору: Велику радість відчуває людина, коли відкриває в житті для себе щось нове! Це радість відкриття і пізнання. Ви знаходите нових друзів, відкриваєте новий етап літніх канікул – це відпочинок у нашому таборі! І, ми медико-педагогічний персонал закладу, щиро вітаємо Вас і Ваших батьків із початком відпочинку у таборі (назва)! На нашому святі присутні гості (Представляє гостей та персонал табору )
Начальник табору: І сьогодні ми зібралися для того, щоб стати повноправними жителями сонячної країни мрій! Ми з гордістю пов’яжемо усім жителям країни один із її символів – галстук кольору веселки! Несіть його гордо і весело! Ви станете постійними жителями і наступного року пов’яжете їх іншим! Право пов’язати галстук країни мрій надається почесним гостям, вихователям!
Церемонія пов’язування галстуків, звучить музика Після пов’язування всі займають свої місця, виходять двоє читців
1 Чтец: Я хвилююсь, як ніколи! Я хвилююся весь час! Адже я на відпочинку В нашім таборі перший раз!
2 Чтец: Все навкруг сміється! Все навкруг буяє! День такий знаменний Раз в житті буяє!
Звучить гімн табору:
Начальник табору: Увага! Табір! Рівняйсь! Струнко! Урочиста лінійка відкриття табірної зміни оголошується закритою!
Звучить Гімн України
Начальник табору: А зараз запрошуємо усіх перейти до нашої актової зали (літнього театру) на святковий концерт
Лунає музика.
Конкурси до урочистої лінійки
Конкурс малюнка на асфальті. Конкурс проводиться до лінійки відкриття табірної зміни з метою познайомити дітей, об’єднати колективною творчою справою, виявити дитячі обдарування, прикрасити територію табору. Конкурс можна проводити й протягом зміни. Якщо завадили погодні умови – перед закриттям.
Необхідно:
Заздалегідь визначити число учасників, щоб усіх забезпечити необхідним приладдям;
Чітко визначити час і умови проведення конкурсу;
Обумовити термін на виконання;
Визначити тематику малюнків ("Моє літо”, "Я відпочиваю”, "Канікули – найкраща пора” тощо);
Призначити журі конкурсу.
І звичайно, кожна праця повинна бути винагороджена: призи усім учасникам, вітання переможців.
Веселого вам літа!
Сценарій закриття табірної зміни.
- Дорогі наші маленькі та великі друзі! Шановні гості! Сьогодні у нас чудовий день, чудове свято – закриття табірної зміни.
Президент. Загони, струнко! Так стояти!
Я прошу рапорт усім здати!
Перший загін до проведення урочистої лінійки присвяченої закриттю табірної зміни літа 2007 року готові?
І загін. – Готові!
Президент. Ваша візитка!
(Назва загону, девіз, кричала, пісня)
Президент. ІІ загін..., ІІІ загін..., IV загін..., V загін..., VІ загін..., VІІ загін..., VІІІ загін..., ІХ загін, ... Х VІ загін.
- Шановні діти, протягом всієї зміни з вами працювали вихователі, лікар, музрук, фізрук, поварі, та багато інших людей, з якими ви познайомились або добре їх знали.
1 ведучий. Нам сонце промені простягає крилаті,
Як птахи доброзичливих вістей.
Ми раді вас на закритті табірної зміни вітати
Наших дорогих гостей.
2 ведучий. Навкруг, навкруг, куди не повернись
Нам без начальника табору
Було ніяк не обійтись.
Начальнику табору ... (дякуємо).
3 ведучий. Такі вони хороші,
Що не сказать словами,
Як сонечко у дощик,
Як наші другі мами.
Вихователям ... (дякуємо).
4 ведучий. Ти на лікаря не сердься
Бо у нього добре серце:
Відчуває біль чужий
Він так само, як і свій.
Лікареві ... (дякуємо).
5 ведучий. Так він грає,
Аж злітає
В небеса душа твоя.
Звуки дивні
І чарівні
Баян ніжно вимовля.
Музруку ... (дякуємо).
6 ведучий. Хто скрашав дозвілля наше,
Хто зарядкою припаше,
Змагання, ігри, естафети –
Це фізрука нашого приорітети.
Фізруку ... (дякуємо).
7 ведучий. Хто смачні сніданки і обіди готував,
Хто всіх вчасно годував,
Дбав про всі калорії,
Щоб були ми здоровії.
Поварам ... (дякуємо).
8 ведучий. Хто після нас все прибирає,
І кожного ранку нас ласкаво зустрічає.
Ще й усміхається привітно:
- Не запізнюйтеся, діти!
Техпрацівникам табору ... (дякуємо).
- До слова запрошується ...
(Нагородження дипломами дітей, які приймали активну участь у житті табору)
Президент. Загони до здачі рапорту начальнику табору стояти струнко!
Шановна начальник табору, загони республіки „Веселка” до закриття табірної зміни літа 2007 року, готові!
Наш девіз:
Веселка, веселка,
Із сонця й води,
Ми сильними й дужими
Будем завжди!
Дозвольте зміну завершити й винести прапор України.
Начальник. Дозволяю табірну зміну завершити та винести прапор України.
Президент. При винесенні прапора України стояти струнко. Винести прапор України.
(Марш при винесенні прапора, Гімн України )
- Наше свято ми продовжимо на концертному майданчику.
Президент. Загони шикуйсь! Рівняйсь, струнко! Напра-, наліво з урочистої лінійки кроком руш.
Народні та національні ігри.
ВЕРЕБЕИ (ГОРОБЕЦЬ)
Діти утворюють коло, всередині — веребей. Коло швидко рухається, всі співають, плескаючи в долоні.
Киш, киш, веребей,
Не клюй конопель.
Мої конопельки,
Дрібні, зелененькі,
У вірчики в'ються,
Самі не беруться,
Братись не даються.
Веребей кидається на дітей, які утворили коло, вони розбігаються. Той, кого веребей зловить, займає його місце, і гра починається знову.
ЯЩУР
Збираються дівчата. Одну з гурту обирають за ящура, інші беруться за руки, водять хоровод і співають:
Ой не сиди, ящуре,
В гороховім місті,
Май собі дівку,
Як перепілку,
Котру маєш,
Собі забираєш.
Як не ймеш,
Зараз вмреш.
Завтра поранку
Сховаєм у ямку.
Пирогів напечем,
Ящура пом'янем.
А ти таки, ящуре,
Не соромайся,
Котрійсь пані поклоняйся.
Чи старій, чи малій,
Чи мені, молодій.
Переспівавши, зупиняються, і ящур вибирає котрусь із дівчаток і кланяється їй. Дівчина дає якийсь подаруночок. Діти продовжують гру, поки ящур не обере кожну з учасниць гри й отримає подарунки. Потім дівчата починають по черзі просити подарунки у ящура:
Ящурочку, голубочку,
Оддай мою худібочку,
Що я пряла, заробляла,
Із ящуром прогуляла.
Ящур намагається розсмішити дівчину, а та повинна дивитись в очі й не засміятись, бо інакше ящур не віддасть подарунок.
ГУСИ
Обираються вовк, пастух, мати і гуси. Мати трохи осторонь — дома. Пастух жене в поле гусей пасти. Вовк сидить між матір'ю і полем, де гуси. Мати починає кликати:
—Гуси, гуси, додому!
—Чого?
—Вовк за горою!
—Який?
—Сірий, білий, волохатий! Тікайте швидко до хати!
Гуси тікають, а вовк ловить. Кого впіймає, приводить додому. Мати перераховує гусей і, одного не дорахувавшись, звертається до пастуха:
—Де гуска?
—Продав.
—Що купив?
—Булку.
—Де вона?
—З'їв.
Мати б'є пастуха і знову посилає його пасти гусей. Так продовжується доти, поки вовк не переловить всіх гусей. Повернувшись з останнім гусаком, пастух зізнається, що гусей забрав вовк. Мати пропонує відібрати гусей, йдуть до вовка.
—Чи не бачили ви наших гусей?
—Ні, не бачив (гуси в цей час ґелґотять).
—А що то ґелґотить?
—Та то борщ кипить (гуси шиплять).
—А що то шипить?
—Каша біжить.
—Дайте-но подивлюсь,— мати відштовхує вовка,— може, то наші гуси.
Впізнавши своїх гусей, розтулює їм руки, які ті міцно стискають. У кого не розтулить, той буде вовком.
Рухливі та малорухливі ігри.
«ПЕРЕДАВАННЯ М’ЯЧА ЧЕРЕЗ ЦЕНТР»
Кожна з двох команд утворює своє коло. Гравці кожного з них розмикаються на відстані витягнутих рук і розраховуються по порядку номерів. Перший номер стає у центр кола з м’ячем у руках. За сигналом він обмінюється м’ячем з другим номером, далі-з третім і т.д. Отримавши м’яч від останнього партнера, ведучий міняється місцями з другим гравцем. Ігровий цикл повторюється, допоки всі не побувають у ролі центрального гравця. Перемагає команда, яка найбільше разів першою закінчувала передавання м’яча.
Передавати м’яч можна завчасно встановленим способом: однією або двома руками, знизу, від грудей, з-за голови; з ударом об землю, волейбольною передачею тощо.
Дощик
Сядьте зручно, де хто забажає. Прислухайтесь до шуму літнього дощу за вікнами і спробуйте відтворити його наступними рухами. На рахунок „раз, два, три, чотири” – вказівним пальцем правої руки вдаряйте в долоню лівої руки. Тоді двома пальцями, трьома, чотирма, долонею, а потім долонями обох рук об стегна обох ніг і, на кінець, ступнями ніг об підлогу, щоб відтворити гуркіт грому. Щоб відтворити відхід дощової хмари, повторіть ті ж самі рухи у зворотньому порядку.
Гра в камінчики
Для цієї гри потрібно запасти торбинку з морськими, або річковими плескатими камінчиками. Гравці можуть сидіти навколо великого ігрового стола, або на застеленій підлозі. На кожного з гравців – по 5 камінчиків. Кожний гравець по черзі бере в руку свої камінчики, підкидає їх в гору і цією ж рукою старається їх впіймати. Виграє той, хто впіймає більше. Цю гру можна урізноманітнити ще такими завданнями: Взяти в руку 5 камінчиків, один з них підкинути до гори, решту швидко відкласти в сторону і встигнути цією ж рукою впіймати підкинуті. Підкинути в гору 2 камінчики, взяти 3 і встигнути впіймати підкинуті.
Зрозумій мене
Розділіться на дві команди з однаковою кількістю гравців і виберіть командирів. Поставте на видному місті пісочний годинник. Члени команди шикуються в колони на відстані витягнутої руки, зліва і справа від ведучого. За сигналом командири команд підходять до ведучого, а всі учасники команд повертаються до них спиною. Ведучий пропонує командирам витягнути картки, на яких написано слово, що називає добре відомий предмет ( шафа, телевізор, пилосос, і т.д. ) Завдання командирів – підійти до команди, повернути обличчям до себе першого гравця і мімікою та жестами пояснити йому, який предмет називає слово, написане на картці. Цим же способом перший пояснює другому, другий – третьому і т. д. Перемагає та команда, яка швидко ( поки у пісочному годиннику пісок пересиплеться з верхньої частини в нижню ) і правильно відгадає слово.
Спортивні ігри
Баскетболісти
Кожен гравець команди веде м’яч до баскетбольного щита і закидає його в корзину. Зловивши, передає м’яч наступному гравцеві, який повинен зробити те ж саме. Команда за кожний закинутий м’яч отримує по 10 балів. Перемагає та команда , котра в кінці гри набере більшу кількість балів.
Інтелектуальні ігри