Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра психології, філософії та освітніх технологій

Теорія та методика виховної роботи

Курсова робота

«Здійснення морального виховання шляхом використання методу виховних ситуацій»

Виконав студент гр. 

Науковий керівник

Харків, 2012

ПЛАН

ВСТУП 3

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи морального виховання шляхом використання методу виховних ситуацій. 6

1.1. Особливості здійснення морального виховання учнів ПТНЗ 6

1.2. Метод виховних ситуацій як ефективний метод здійснення морального виховання учнів ПТНЗ 11

Висновки до теоретичного розділу 17

ВИСНОВКИ 4

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 5

ВСТУП

Усвідомивши свої потреби , запити й інтереси, намагаючись осмислено реалізувати їх, людина вступила у сферу взаємодії з потребами, запитами, інтересами, вчинками щодо їх задоволення інших осіб. Це породжувало різноманітні конфлікти інтересів, що нерідко переростали у між особисті, між групові та інші конфлікти, які за певних історичних умов регулювалися звичаями, традиціями, релігійними правовими нормами та їх сукупністю. У процесі історичного розвитку людства сформувалася й мораль як суспільний і особистий регулятивний феномен, що постав як система уявлень, норм, оцінок поведінки людей, спільнот. Мораль спирається не на спеціальні установки, а на силу особистого переконання, громадську думку, авторитет окремих осіб.

Мораль є свідченням певного рівня розвитку, духовної зрілості людини, характеру її відносин з іншими людьми і світом. Вона є складним, багатоаспектним феноменом, пізнання сутності якого неможливе без глибокого і всебічного розуміння природи, структури, сфери та особливостей функціонування.

У статті 1 загальної Декларації прав людини говориться: « Усі люди народжуються вільними і рівними у своєму достоїнстві і правах, вони наділені розумом і совістю та повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства» - це положення виходить з теорії природного права, відповідно до якого людські права ніким не даровані, а мають природне походження, тому що дані Богом чи природою людини. Положення ж про те, що люди повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства, безсумнівно, враховує моральний імператив Канта.¹

У словнику з етики моральне виховання розглядається як «одна з важливих сторін багатогранного процесу становлення особистості, засвоєння індивідом моральних цінностей; вироблення ним моральних якостей, здатності орієнтуватися на ідеал, жити згідно з принципами, нормами і правилами моралі, коли переконання і уявлення про належне втілюються в реальних вчинках і поведінці»

Завданням морального виховання - є прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві; опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення

наслідування кращих моральних зразків своєї родини, народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Розглядаючи моральне не як приречене людині, а як таке, що виникає в діяльності Аристотель підкреслює: « Моральність виникла як особлива діяльність, підвладна вихованню, специфіка якого вимагає впливу на людину через зміну умов життя, характеру діяльності та законів, що забезпечують суспільне виховання людей.»¹

Питання морального виховання цікавило вчених ще в давні часи. В книзі Шеломенцева В.М. Етикет і сучасна культура спілкування, зазначається: « Про моральне виховання дітей християни піклувалися куди більше, ніж про їх зовнішнє щастя. « Ми маємо думати переважно про те, як зробити дітей своїх благочестивими і доброчесними,»- казали вони. А Св.Іриней стверджував: «... все, що ми вивчаємо в дитинстві, неначе вростає у нашу душу й тісно поєднується з нею... не на папері, а в серці.. .»(10)

А видатний російський педагог К.Д.Ушинський писав: «Моральність не є обов'язковим наслідком ученості й розумового розвитку. Ми ще переконані і в тому, що виховання, сімейне й суспільне, разом із впливом літератури, громадського життя та інших суспільних сил, може мати сильний і вирішальний вплив на виховання моральної гідності в людини. Крім того, ми сміливо висловлюємо переконання, що моральний вплив становить головне завдання виховання, значно важливіше, ніж розвиток розуму взагалі.»(1)

Великого значення моральному вихованню особистості надавав Сухомлинський В.А. у своїй книзі « Серце віддаю дітям»: «Процес морального виховання полягає в переданні від покоління до покоління моральних цінностей людства. На перший погляд проста справа, а в дійсності - дуже складна. Тут потрібна повсякденна кропітка робота.. .»(8)

Розглядаючи питання морального виховання в своїй книзі «Етика» М.Т.Тофтул зазначає: «Морально вихованій доброчесній людині, яка осягнула науку про мораль, відкривається таємниця смислу життя, що є неодмінною передумовою вибору власного життєвого шляху, без якого немислиме задоволення життям, щастя(9)

Однією з головних проблем морального виховання є формування моральної свідомості людини. Саме це питання розглядається в книзі

«Етика», автори якої Т.Г.Аболіна та В.В.Єфименко відзначають, «що процес розвитку моральної свідомості здійснюється не в специфічній, моральній діяльності індивідів, не через їхнє самовизначення у взаємовідносинах, у спілкуванні, а через засвоєння пропонованих індивідові суспільством вимог, приписів, які становлять зміст моралі й реалізуються у відповідній поведінці.»(4)

Як бачимо моральні установки особистості досліджувалися багатьма філософами і вченими. Тому мета даної роботи розглянути мораль як особливе явище і форма суспільної свідомості. Завданням роботи є розкрити методи становлення людської свідомості у процесі морального виховання.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування змісту і ефективних шляхів морального виховання учнів ПТНЗ засобом використання методу виховних ситуацій.

Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес в ПТНЗ.

Предмет дослідження: моральне виховання учнів засобом використання методу виховних ситуацій.

Гіпотеза дослідження: якщо в навчально-виховному процесі ПТНЗ активно розвивати моральні якості учнів через використання методу виховних ситуацій.

Завдання дослідження:

1. Розкрити історичні і психолого-педагогічні основи морального виховання учнів.

2. Виявити можливості використання методу виховних ситуацій.

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи морального виховання шляхом використання методу виховних ситуацій.

1.1. Особливості здійснення морального виховання учнів птнз

Мораль як одна із форм суспільної і особистої свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. її основу становлять переконання, звичаї традиції, громадська думка. Мораль спирається не на силу й авторитет установ, що змушували б дотримуватися конкретних норм, правил, приписів, а на свідомість - як колективну, так і індивідуальну. Попри те, вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою(політика, соціальна сфера, сім'я тощо), і ті, які держава та громадські організації не регулюють (дружба, любов, побут).

Існує кілька наукових визначень моралі, моральності. Мораль - це форма нормативно-оцінної орієнтованості індивіда, спільностей у поведінці і духовному житті, взаємосприйнятті і самосприйнятті людей.

Іноді мораль і моральність розрізняють: мораль - це норми свідомості, а моральність - реалізація цих норм у житті, практичній поведінці людей.

Зважаючи на те, що правила, норми утворюють ідеальну модель належної поведінки людини, є всі підстави вважати мораль свідомістю, точніше однією з форм суспільної свідомості. Та оскільки моральні норми втілюються в життя, об'єктивуються, опредметнюю ться, матеріалізуються, то мораль визначають не тільки як ідеальний феномен, свідомість: мораль охоплює й реальні стосунки людей, що відповідають або не відповідають нормам.

Формою суспільної свідомості мораль називають хоча б тому, що вона не вичерпується виявами моральної свідомості індивідів, не може бути до них зведеною. Водночас мораль - одна з форм особистої свідомості, про що свідчить, зокрема, роль совісті в ситуації вибору.

Головним завданням моралі є перетворення потенційного буття індивіда як людини на актуальне. Творчо інтеріозируючи моральні вимоги, орієнтуючись у своїй діяльності й поведінці на абсолютні вселюдські цінності, перетворюючи їх на самовимоги, індивід освоює їх, стає співтворцем, що сприяє становленню цього як цілісної, автономної одиниці буття, людини. Досягнення його пов'язане збагатьма супровідними діями, які лише здаються головними через свою безпосередність. Адже прагнучи гармонізувати відносини між людьми, суспільство регулює їх різними засобами, зокрема й за допомогою моральних вимог. При цьому індивід з його прагматичними егоїстичними інтересами часто розглядається як ланка суспільства, що заважає його гармонізації. Проте кінцевою метою функціонування суспільства є формування людини як цілісної, всебічно розвинутої особистості. Цю роль виконує насамперед мораль, яка ґрунтується на принципі, згідно з яким людина є найвищою цінністю.

Функціональний аналіз моралі дає змогу розкрити деякі її грані. Серед найважливіших функцій моралі виокремлюють регулятивну, оцінно-імперативну, комунікативну, пізнавальну, виховну, орієнтуючу та ін. цей поділ умовний, оскільки перелічені функції часто перетинаються. Так, регулятивна функція включає в себе оцінно-імперативну й орієнтуючу, а виховна - мотиваційну й деякі інші. До того ж суто функціональний підхід до вивчення моралі таїть у собі загрозу її недооцінювання: мораль, а водночас і найвищі вселюдські цінності, можуть розглядатися як засіб досягнення локальних цілей - прагматичних, політичних тощо.

Завдяки моралі індивід одержує перші уявлення про норми поведінки, які пред'являє йому суспільство(не тільки інформацію про норми, а й про те, як ними керуватися), про добро і зло, честь і гідність тощо. Моральна свідомість загалом належить до буденного рівня, тому це пізнання має інтуїтивний характер. Щоб спростувати скептичне ставлення до пізнавальної ролі моралі, потрібно враховувати, що вона є однією з могутніх сил, які зумовлюють рефлексію, тобто осмислення людиною власних дій і їх законів; діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини. Так, будь-який моральний осуд громадською думкою змушує людину над відповідною моральною проблемою, а відтак звернутися до теорії моралі. Моральні проблеми постійно оволодівають свідомістю, переживаються, осмислюються. Результати такого осмислення відображаються на моральних почуттях.

Мораль не лише збагачує індивіда інформацією про людське буття, а й допомагає йому орієнтуватися в житті як системі цінностей. Завдяки моралі здійснюється передання досвіду попередніх поколінь, формуються уявлення індивіда про добро і зло, гідність, справедливість, що сприяє його самовдосконаленню, виробленню практичних навичок жити і діяти згідно з вимогами суспільства, викорінювати пороки. Гуманізуюча роль моралі виявляється і в орієнтації особистості на найвищі вселюдські цінності в осмисленні мети і сенсу життя, виборі власного життєвого шляху.

Мораль орієнтує не тільки в повсякденному житті. Адже від рівня моральної культури залежить і те чи буде людина прагнути орієнтуватися «на добро», обираючи життєвий шлях та розв'язуючи різноманітні особисті проблеми.Мораль не існує поза свідомістю, адже людські вчинки, акти між особистої комунікації не отримали б морального виміру, якби людина небула здатна усвідомлювати їх суть, співвідносити їх з власними уявленнями про добро і зло, належне і справедливе, із власним сумлінням.

Свідомість багатовимірна реальність, що історично розвивається.

Свідомість - це вища, властива лише людині і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому, оціночному і цілеспрямованому відображенні дійсності, у її конструктивно творчому перетворенні, у попередньому мисленному моделюванню дій, у передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.¹

Будь-які моральні дії включають у себе роботу свідомості -мисленні, почуттєві, вольові компоненти, але не вичерпуються ними, оскільки передбачають своє опредметнення, об'єктивацію в реальній дійсності як певний результат. Моральна діяльність і моральна свідомість взаємно породжуються і взаємно зумовлюються, існуючи одна завдяки іншій. Проте в науковому аналізі мораль можна розглядати як особливу сферу духу, свідомості і волевиявлення.

Моральна свідомість - вираження ідеального належного, на яке слід орієнтуватись.

Залежно від її носія моральну свідомість поділяють на суспільну(моральні погляди й оцінки певних груп людей) й індивідуальну (моральні погляди й оцінки індивідів), які перебувають в органічному, хоча й суперечливому, взаємозв'язку.

Основними елементами суспільної моральної свідомості є моральні вимоги та моральні цінності.

Складовими індивідуальної моральної свідомості (самосвідомості) вважають інтеріоризовані моральні вимоги (моральний обов'язок) і моральні цінності, що виявляються в моральних мотивах і ціннісних орієнтаціях особистості, почуттях сумління, честі і гідності тощо.

Іноді невиправдано намагаються виокремити два рівні функціонування моральної свідомості: емоційно-чуттєвий (буденна свідомість) і раціонально - теоретичний(етика). Проте включення етики в сферу моралі безпідставне, оскільки знання норм, правил поведінки ще не свідчать про високу мораль.

Сама моральна свідомість(а вона належить до буденного рівня) містить у собі не лише почуття і уявлення , а й поняття, що дає підставу твердити про чуттєве і раціональне начало моралі. До речі, про істотну роль розуму в моральному житті людини вели мову ще античні філософи. Побутує думка, що людина, яка живе лише розумом, надто байдужа, холодна бездушна. До того ж у певних ситуаціях моральна реакція повинна бути блискавичною, симультанною(одночасно). За таких обставин розум не встигає спрацювати, і на допомогу приходять моральні почуття, що, як виявляється, не завжди є сліпими. Мабуть, тому деякі почуття(естетичні, моральніО іноді називають почуттями -теоретиками: зберігаючи безпосередній характер, вони містять раціональне начало. Акумулюючи в собі моральний досвід, ці почуття дають змогу вловлювати недоступні для розуму відтінки життєвих ситуацій( розум, теоретичне мислення осягає загальне).

У словнику з етики моральне виховання розглядається як «одна з важливих сторін багатогранного процесу становлення особистості, засвоєння індивідом моральних цінностей; вироблення ним моральних якостей, здатності орієнтуватися на ідеал, жити згідно з принципами, нормами і правилами моралі, коли переконання і уявлення про належне втілюються в реальних вчинках і поведінці».¹ В історії філософської і етичної думки існувала точка зору, відповідно до якої моральні якості споконвічно притаманні людині. Так, французькі просвітителі думали, що людина за своєю природою добра. Деякі представники східної філософії вважали, що людина, навпаки, за своєю природою зла, є носієм зла Перші кроки людства в організації суспільного життя були невіддільні від усвідомлення необхідності морального виховання, що зумовлювалося перш за все потребою передати моральний досвід старших поколінь молоді. Разом з тим кожне суспільство через системи виховання, які включають формування у особистості певних моральних якостей, стимулювало спосіб життя своїх членів, котрий відповідає ідеалам цього суспільства, його моральним принципам, нормам і правилам. Зрештою, значною мірою моральне виховання спряло створенню та постійному підтриманню морально-психологічної атмосфери, яка сприятливо впливає на життєдіяльність людей.

Вивчення процесу становлення моральної свідомості показало, що моральні засади не закладені в людині від народження. Вони формуються в сім'ї на підставі того прикладу, що знаходиться в неї перед очима, у процесі спілкування з іншими людьми, навчання і виховання в школі, у процесі сприйняття таких пам'яток світової культури, що дозволяють як прилучитися до вже досягнутого рівня моральної свідомості, так і сформувати на основі самовиховання власні моральні цінності. Здатність почувати, розуміти, чинити добро, розпізнавати зло, бути стійким і непримиренним до нього -особливі моральні якості особистості, які вона не може одержати готовими від навколишнього, а повинна виробити самостійно, що вимагає творчих зусиль, тобто самовиховання, самовдосконалення.