23. Планування чистих грошових потоків.
Чистий грошовий потік – це різниця між надходженням коштів на розрахунковий рахунок і підприємства та грошовими витратами (анг. cash flow).
Надходження грошових коштів може бути за рахунок:
виручки від реалізації продукції (послуг);
позареалізаційних доходів;
кредити;
емісія акцій і т.д.
Грошові витрати складаються із:
інвестиційних витрат;
поточних витрат;
платежів у бюджет;
обслуговування зовнішньої заборгованості (% за кредит);
дивідендні виплати тощо.
Всі надходження і платежі відображаються у таблиці, відповідно фактичним датам здійснення даних платежів.
При цьому необхідно враховувати :
умови реалізації продукції (в кредит, авансовим платежем, по бартеру);
умови формування виробничих запасів (5, 10, 20 запас);
можливість затримки оплати за поставку матеріалів та сировини, обладнання.
24 Оцінка економічної ефективності інвестицій.
Hайбільш широке поширення отримала методика оцінки реальних інвестицій на основі системи наступних показників:
• чистий приведений дохід;
• індекс прибутковості;
• період окупності;
• внутрішня норма прибутковості (внутрішня норма прибутку);
• дисконтований термін окупності інвестицій;
• коефіцієнт ефективності інвестицій.
Чистий приведений дохід (Net present value) – це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, який визначається за формулою:
де NPV – чиста теперішня вартість грошей, PV – теперішня вартість грошей, I – інвестиції, FV – майбутня вартість грошей, n – кількість років, t – рік.
Індекс прибутковості – це відносний показник, який характеризує ефективність інвестицій; це відношення віддачі капіталу до розміру вкладеного капіталу. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеного до теперішньої вартості, до суми інвестиційних витрат:
Логіка критерію PI: якщо PI> 1 - інвестиції прибуткові і прийнятні відповідно до обраної ставкою дисконтування; PI <1,0 - інвестиції не здатні генерувати необхідну ставку віддачі і неприйнятні; PI = 0 - напрямок інвестицій, що в точності задовільняє обрану ставкою віддачі, яка дорівнює IRR.
Період окупності (Payback Period, PP) - найпоширеніший з показників оцінки ефективності інвестицій. Він допомагає відповісти на питання, за який період вкладені кошти повернуться до інвестора.
Логіка критерію РР: показує число базових періодів, за яке початкова сума інвестицій буде повністю відшкодована за рахунок генерованого проектом припливу грошових коштів.
Перевага даного методу полягає у тому, що він досить точно сигналізує про ступінь ризиковості проекту. Адже чим більший період потрібен для повернення вкладених коштів, тим більше шансів виникнення несприятливої ситуації, яка може заперечити усі попередні аналітичні розрахунки.
Внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return) використовується для того, що б проаналізувати чи вигідний проект власника з урахуванням всіх його витрат та упущених вигод. Інтерпретаційний сенс IRR полягає у визначенні максимальної ставки плати за залучені джерела фінансування проекту, при якій останній залишається беззбитковим.
Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту:
де А – ставка дисконту, при якій NPV позитивна; В – ставка дисконту, при якій NPV – від’ємна, а – величина позитивної NPV при ставці дисконту А; в – величина від’ємної NPV при ставці дисконту В.
Метод визначення дисконтованого строку окупності (Discounted pay-back period) інвестицій аналогічний методу розрахунку простого терміну окупності, проте немає недоліків останнього, а саме - ігнорування факту нерівноцінності грошових потоків, що виникають у різні моменти часу.
Коефіцієнт ефективності інвестиції, званий також обліковою нормою прибутку (ARR), розраховується діленням середньорічного прибутку PN на середню величину інвестицій (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестицій знаходиться діленням вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані. Якщо допускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути врахована в розрахунках.
Даний показник найчастіше порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку організації на загальну суму коштів, авансованих у її діяльність.