Релігійна філософія Тейяр де Шарден п.

Починаючи з контурів молодої Землі, ми безперервно простежували послідовні стадії того ж самого великого процесу. Під геохімічними, геотектонічними, геобіологічними пульсаціями завжди можна впізнати той самий глибинний процес – той, котрий, матеріалізувавшись у перших клітинах, продовжується у творенні перших систем. Геогенез, сказали ми, перетворюється на біогенез, що у кінцевому підсумку є ніщо інше, як психогенез.

З критичним переходом до рефлексії розкривається лише наступний член ряду. Психогенез привів нас до людини. Тепер психогенез стушовується, він змінюється і поглинається більш високою функцією – спочатку зародженням, потім наступним розвитком духу – ноогенезом. Коли у тваринній істоті інстинкт вперше побачив себе у власному дзеркалі, увесь світ піднявся на один ступінь.

Визнавши і виділивши в історії еволюції нову еру ноогенезу, ми відповідно змушені в кількісному з’єднанні земних оболонок виділити пропорційно даному процесові опору, тобто ще одну плівку. Навколо іскри перших відомостей, що рефлектують, став розгорятися вогонь. Точка горіння розширювалася. Вогонь поширювався все далі і далі. В остаточному підсумку полум’я охопило всю планету. Тільки одне тлумачення, тільки одну назву в стані виразити цей великий феномен – ноосфера. Настільки ж велика, проте, як побачимо, значно більш цільна, аніж усі попередні покриви, вона дійсно новий покрив, “мислячий шар”, який, зародившись наприкінці третинного періоду, розгортається відтоді над світом рослин і тварин — поза біосфери і над нею.

Тейяр де Шарден П. Феномен людини

Історія української філософії Митрополит Іларіон

Хто ще великий такий, як і Бог наш? (Пс. 76 : 14). Він один, що творить чудеса. Установив закон на уготування істини й благодаті, бодай навикло у ньому людське єство від багатобожжя ідольського відходити, в єдиного Бога вірувати, щоб посудина скверная – людство, омите водою, законом і обрізанням, прийняло молоко благодаті й хрещення. Бо закон предтечею був і слугою благодаті й істини, істина ж і благодать – слуги прийдешньому віку, життю нетлінному. Як закон припроваджував законові підлеглих до благодатного хрещення, так і хрещення синів своїх допускає до життя вічного...

Одначе про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що Христом були, повість ця є.

І чого домігся закон і чого благодать? Спершу закон, потім благодать, спершу тінь, потім істина.

…Так і іудейство, хоча передніше було, а благодаттю християне вищі стали... І Христова благодать усю землю обійняла і, як вода морська, покрила її.

Належить благодаті й істині на нових людях засяяти. «Не вливають бо – за словами Господніми, – вина нового, вчення благодатного, у міхи ветхі, в іудействі постарілі, а якщо так, то продруться міхи і вино проллється» (Мт. 9:17). Не змогли-бо закону тіні утримати, багато разів ідолам поклонялися, то як істинної благодаті втримають учення? Але новому вченню – нові міхи, нові народи. І обоє збережуться.

…Так і є. Віра благодатна по всій землі розповсюдилась і до нашого народу руського дійшла. І озеро закону висохло, євангельське ж джерело наводнилося і всю землю покрило і до нас розлилось. Ось-бо вже і ми з усіма християнами славим Святую Трійцю, а Іудея мовчить.

Митрополит Іларіон. Слово про Закон і Благодать