- •Філософія:коло проблем та роль у суспільстві Платон
- •Арістотель
- •Фома Аквінський
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Гегель г. В. Ф.
- •Конт о.
- •Ортега-і-Гасет х.
- •Ясперс к.
- •Камю а.
- •Антична філософія Анаксімандр
- •Геракліт
- •Демокрит
- •Протагор
- •Арістотель
- •Тит Лукрецій Кар
- •Сенека Луцій Антей
- •Марк Аврелій
- •Скептицизм
- •Філософія середньовіччя Тертуліан
- •Климент Олександрійський
- •Августін Аврелій Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова
- •Аналіз поняття часу
- •Де знаходяться минувшина і прийдешність?
- •Боецій Северин
- •Еріугена
- •Ансельм Кентерберійський
- •Глава II (Що) Бог воістину існує
- •Оккам Уільям
- •Фома Аквінський
- •Про розквіт державного устрою
- •Філософія відродження Кузанський м.
- •Копернік м.
- •Бруно Дж.
- •Соціально-економічне упорядкування
- •Макіавелі н.
- •Еразм Ротердамський
- •Монтень м.
- •Філософія нового часу Бекон ф.
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Спіноза б.
- •Паскаль б.
- •Локк Дж. Глава друга. В душі немає вроджених принципів
- •Лейбниць г.В.
- •Берклі Дж.
- •Німецька класична філософія. Марксистська філософія Кант і. Передмова до першого видання
- •Передмова до другого видання
- •Гегель г.В.Ф. Діалектичне заперечення
- •Відмінність, протилежність, суперечність
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Маркс к.
- •Фромм е. Маркс і фальсифікація його думок
- •Західна філософія кінця хіх-хх ст. «Філософія життя»
- •Філософська антропологія Больнов о.
- •Шелер м.
- •Екзистенціалізм та його основні напрями Хайдегер м.
- •Ясперс к.
- •Сартр ж.П.
- •Камю а.
- •Позитивізм Конт о.
- •Релігійна філософія Тейяр де Шарден п.
- •Історія української філософії Митрополит Іларіон
- •Вишенський і.
- •Феофан Прокопович
- •Григорій Сковорода
- •Юркевич п.
- •Франко і.
- •Потебня о.О.
- •Вернадський в.
- •Діалектика як вчення про розвиток
- •Геракліт
- •Арістотель
- •Гегель г.В.Ф. Категорії і закони діалектики. Якість, кількість, міра
- •Діалектичне заперечення
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Суперечність і її примирення
- •Енгельс ф.
- •Поппер к.
- •Адорно т.В.
- •Філософське вчення про буття. Платон
- •Арістотель
- •Бруно Дж.
- •Лейбниць г.В.
- •Енгельс ф.
- •Бердяєв м.
- •Хайдегер м.
- •Сартр ж-п.
- •Проблема людини у філософії Піко делла Мірандола
- •Спиноза б.
- •Паскаль б.
- •Енгельс ф.
- •Джемс у.
- •Тейяр де Шарден п.
- •Шелер м.
- •Сартр ж-п.
- •Франк л.С.
- •Фромм е.
- •Ясперс к.
- •Кримський с.Б.
- •Свідомість: її походження та сутність Кант і.
- •Гегель г.В.Ф.
- •Енгельс ф.
- •Фрейд з.
- •Гадамер х.-г.
- •Гроф с.
- •Пізнання та освоєння людиною світу Арістотель
- •Декарт р.
- •Берклі Дж.
- •Поппер к.
Релігійна філософія Тейяр де Шарден п.
Починаючи з контурів молодої Землі, ми безперервно простежували послідовні стадії того ж самого великого процесу. Під геохімічними, геотектонічними, геобіологічними пульсаціями завжди можна впізнати той самий глибинний процес – той, котрий, матеріалізувавшись у перших клітинах, продовжується у творенні перших систем. Геогенез, сказали ми, перетворюється на біогенез, що у кінцевому підсумку є ніщо інше, як психогенез.
З критичним переходом до рефлексії розкривається лише наступний член ряду. Психогенез привів нас до людини. Тепер психогенез стушовується, він змінюється і поглинається більш високою функцією – спочатку зародженням, потім наступним розвитком духу – ноогенезом. Коли у тваринній істоті інстинкт вперше побачив себе у власному дзеркалі, увесь світ піднявся на один ступінь.
Визнавши і виділивши в історії еволюції нову еру ноогенезу, ми відповідно змушені в кількісному з’єднанні земних оболонок виділити пропорційно даному процесові опору, тобто ще одну плівку. Навколо іскри перших відомостей, що рефлектують, став розгорятися вогонь. Точка горіння розширювалася. Вогонь поширювався все далі і далі. В остаточному підсумку полум’я охопило всю планету. Тільки одне тлумачення, тільки одну назву в стані виразити цей великий феномен – ноосфера. Настільки ж велика, проте, як побачимо, значно більш цільна, аніж усі попередні покриви, вона дійсно новий покрив, “мислячий шар”, який, зародившись наприкінці третинного періоду, розгортається відтоді над світом рослин і тварин — поза біосфери і над нею.
Тейяр де Шарден П. Феномен людини
Історія української філософії Митрополит Іларіон
Хто ще великий такий, як і Бог наш? (Пс. 76 : 14). Він один, що творить чудеса. Установив закон на уготування істини й благодаті, бодай навикло у ньому людське єство від багатобожжя ідольського відходити, в єдиного Бога вірувати, щоб посудина скверная – людство, омите водою, законом і обрізанням, прийняло молоко благодаті й хрещення. Бо закон предтечею був і слугою благодаті й істини, істина ж і благодать – слуги прийдешньому віку, життю нетлінному. Як закон припроваджував законові підлеглих до благодатного хрещення, так і хрещення синів своїх допускає до життя вічного...
Одначе про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що Христом були, повість ця є.
І чого домігся закон і чого благодать? Спершу закон, потім благодать, спершу тінь, потім істина.
…Так і іудейство, хоча передніше було, а благодаттю християне вищі стали... І Христова благодать усю землю обійняла і, як вода морська, покрила її.
Належить благодаті й істині на нових людях засяяти. «Не вливають бо – за словами Господніми, – вина нового, вчення благодатного, у міхи ветхі, в іудействі постарілі, а якщо так, то продруться міхи і вино проллється» (Мт. 9:17). Не змогли-бо закону тіні утримати, багато разів ідолам поклонялися, то як істинної благодаті втримають учення? Але новому вченню – нові міхи, нові народи. І обоє збережуться.
…Так і є. Віра благодатна по всій землі розповсюдилась і до нашого народу руського дійшла. І озеро закону висохло, євангельське ж джерело наводнилося і всю землю покрило і до нас розлилось. Ось-бо вже і ми з усіма християнами славим Святую Трійцю, а Іудея мовчить.
Митрополит Іларіон. Слово про Закон і Благодать